Привіт туру 336!
Чудова подорож - самий повний тур по Греції від «
Акорду»!
Вся Греція у ваших ніг - від північної Македонії, яка дихає історією – це і переможні походи великого Олександра Македонського, і краса міста Салоніки (північна столиця Греції, саме її балканське місто, другеза значенням у Візантії після Константинополя) з його знаменитою Білою вежею на набережній, пам'ятками візантійської культури і будівлями неокласицизму.
А Метеори! Від «метеорос», що означає «парити в повітрі»... Масивні скелі, на вершинах яких розташовані монастирі - неприступні, відрізані від світу вершини, притулок пустельників ще з 11 століття...
Велич Олімпу, тріумф втілення архітектурної думки, ідеал її - Парфенон на Акрополі, белокаменність Афін, подвиг 300 спартанців у Фермопілах...
Давнина еллінських міст - Дельфи, Діон, Епідавр, Нафпліон, Мікени...
Доїхали до самого півдня Греції, до півострова Пелопоннес з його знаменитим Коринфским каналом.
Три дні на узбережжі Іонічного моря, п'ять днів - на узбережжі Егейського (так ще в п'ятизірковому SPA-готелі з басейнами, сауною, сауною-хамам і гідромасажем! - релакс...)
Вересень-жовтень... оксамит сезону... ласкавість його... теплота... прозора водичка моря, золото піску під ногами... Чудо як добре!
Плюс Угорщина, Сербія, Македонія (колишня югославська республіка), Румунія - нехай і транзит, але з комфортабельними готелями, смачними і поживними сніданками, з дегустацією вин і меду в Сербії, з екскурсією в Тимишоарах «маленькім Відні» Румунії з милим бароко.
З грецьких страв куштували мусаку, печеня з ягняти, восьминогів і кальмарів на грилі, звичайно ж, грецький салат (у Греції його називають «домашнім»), пахлаву (а як же без східних солодощів?!) Смачно...
Величезне спасибі Інночці Зінчук - нашому керівнику групи - розумниця, професіонал, просто сонячна людина!
Подяка водіям, Миколі і Володимиру, на серпантині, що веде до Олімпу і вузеньких грецьких вуличках, коли наші туристичні серця завмирали і зупинялося дихання, вони впевнено і професійно вели автобус - боги своєї справи!
Спасибі всім-всім! Спасибі, друзі, за привітання чоловікові з ДР - дегустуємо «Мерло» і мед - ваші подарунки, згадуємо з вдячністю теплоту ваших слів і сердець...
Всім вам - чудових подорожей, яскравих вражень, хороших друзів!
Дякую «
Акорду» за чудову подорож!
Миру всім нам...
Слава Україні!
А це мій віршик вам у подарунок...
ОЛИМП (в первом приближении)
Так же легендарна Эллада,
Не забыты боги Олимпа.
А герои… чем нам не братья?
Мы же чем героям не нимфы…
И когда Гомер под оливой
На исходе дня вдруг задремлет…
Мы его подхватим мотивы –
Эпосом ли, мифом, поэмой.
Белопенность нег Афродиты,
На остатках древностей – отсверк…
Солью сути воздух пропитан,
Мы, Эллада, все твои гости.
Одиссей… Елена с Парисом,
И Ахилл храбрейший, но всё же…
Улетают ввысь кипарисы,
Вот и нам здесь долго негоже.
Аполлон… конечно, за Трою,
С Аресом, ещё с Артемидой…
Одиссей… с моей лишь звездою,
Царь ахейский, видавший виды.
Здесь борьба велась среди равных,
Как извечны tempora с mores…
Боги, как всегда, своенравны,
Эллины… созвучием – гордость.
Скалы, что под стать великанам…
Синим ослепительно море.
Здесь поверхность дней так чеканна,
Что любую боль обезболит.
Ах, Олимп… гряда Фессалии –
В снежных шапках за облаками.
Зевс… другие боги там жили,
Изъясняясь больше стихами.
Рея и стареющий Кронос…
Власть уходит к сильным их детям.
Громовержца силится голос,
Зевсу быть за всё здесь в ответе.
Гера… и сестрой и женою…
Триста лет сокрытие брака.
Только назовёшь ли любовью,
Все её отмщенья да страхи.
Зевс рождает мудрость Афины,
А она вдыхает нам в души…
И целует воинов в спины,
Тех, что клятвы слов не нарушив,
Защищают отчую землю
От врагов коварных и злобных…
Парфенон в Афинах столь древен,
Но руины так благородны.
Аполлон с извечной кифарой,
Музы – покровители арта…
Мы, потомки, больше с гитарой,
К счастью, что с не меньшим азартом.
Плутоват Гермес! Но бывает,
Провожая в царство Аида,
Он за плечи тех обнимает,
Кого нам с тобой уж не видеть…
Бог Дионис рос среди смертных,
Лозы вин – его рук творенье.
А веселье… есть ли в нём мера?
Чаши суть всегда – наполненье.
Посейдону море досталось,
Нереиды… и жена Амфитрита.
Сонмы волн, разбившись о скалы,
Порождают новых пиитов…
А Гефест… извечный трудяга,
Хромоног, и нелюдим, неулыбчив.
Подмастерьем сквозь века... мне бы флягу
Подносить к его губам по привычке.
Не в хитоне он, в засаленной робе,
Или в свитере и стареньких джинсах…
Лучше так, чем быть у Геры в утробе.
И божественны души его искры!
Хмур Аид, что быть печальнее может? –
Под землею он, ещё и невидим.
По ночам кручина так вдруг загложет,
Только как сию покинешь обитель…
Бытия свет даровал людям Эрос,
А Психея… любопытство любовей.
Как познать ей жизнь до сути хотелось! –
Со свечою у его изголовья…
А потом душе бродить в лабиринтах,
И в Аид ей – за живою водою.
По сей день жива Психеи молитва –
О небесном, только речью земною…
сентябрь, 2014