Казковий калейдоскоп контрастів… Саме цими трьома «К» можна визначити суть прекрасної поїздки, розробленої та виконаної туроператором «
Аккорд-тур» під назвою «
Зимова казка Болгарії», яку я зміг придбати та реалізувати завдяки дніпропетровському туристичному агентству «ITravel». Для мене особисто ця подорож відбулася з 7 по 19 лютого 2015 р., яка у підсумку набула такої цікавої конфігурації: Дніпропетровськ – Чернівці – Велико Тирново – Банско – Софія – Банско – Рильський монастир – Банско – «Лижне царство Банско» –Банско – Мелник – Рупіте – Банско – Пловдив – Бухарест – Брашов – Чернівці – Дніпропетровськ.
…Контрасти проглядалися фактично у всьому, причому не різкі й неспівставні, а досить плавні і гармонійні, що, на мій погляд, значно підвищувало загальну цінність туру, його позитивно-емоційну результативність. В жодному іншому турі (а відвідано мною вже чимало) я не бачив ТАКОГО яскравого різноманіття настільки різних, але однаково цікавих речей… Контраст ландшафтів, – як у межах рівнин, так і по висотних поясах гір, від степу й лісостепу до хвойних лісів і гірських луків. Контраст змістовного наповнення відвідуваних об’єктів – природні унікуми, релігійні святині, історичні міста та поселення. Можна говорити про контрасти погоди, але це стосувалося лише температур, абсолютна більшість днів були бездоганно сонячними, при цьому або відверто зимовими, або відверто весняними. Також про контраст як розмірів відвідуваних населених пунктів, так і їх архітектурних стилів, і відповідно психоемоційного середовища – від заспокійливо-релаксаційного до бурхливо-метушливого. Але так чи інакше емоції від всього цього залишились переважно позитивними.
Контраст видів відпочинку та відповідно контраст шляхів отримання натхнення… Тут основною заслугою розробників та реалізаторів туру я вважаю надзвичайно гармонійне і рівноправне поєднання гірськолижного й екскурсійного компонентів. Таке трапляється досить рідко, і це треба цінувати. Але ж і ці два основні напрями (екскурсії і лижні катання) доповнювались і спа-процедурами, і кулінарними знайомствами й насолодами, і просто звичайними релаксаційними прогулянками. Можливо, для повного спектру вражень дещо бракувало цілеспрямовано організованих відвідувань видовищних заходів, але й без того вистачало джерел підвищення тонусу і покращення здоров’я.
Найбільше вражень і спогадів у мене залишило відвідування саме гірськолижного комплексу Банско. Я на лижах взагалі не катаюся, і навіть не збираюся, але і звичайні спостереження місцевості принесли неймовірну насолоду. Я виділив собі один день – п’ятницю, 13-те… лютого і зробив для себе такий собі лижний екстрим без лиж. Купив скі-пас і проїхав на усіх підйомниках, крім бугельних, причому на кожному – угору і вниз, майже не випускаючи з рук фото - та відеокамери (хіба що в районі висоти 2600 м руки доводилося періодично гріти), у результаті чого маю близько трьох годин зйомок і біля 460-ти знімків неймовірно величних панорам і краєвидів…
http: //my. mail. ru/mail/gorbk/video/_myvideo/107. html https: //www. facebook. com/kostiantyn. gorb. 7/posts/637229233070520? pnref=story
Усі відвідані екскурсії виявилися надзвичайно цікавими, про жодну я не пошкодував, а це також трапляється далеко не кожного разу. І не важливо, що з усіх пропонованих додаткових заходів у межах туру критична маса бажаючих назбиралася лише на три – Рильський монастир, Румунський парламент і замок Дракули, а здійснились при цьому тільки перші дві (крім «транзитних» екскурсій по Велико Тирново і Пловдиву). Казкові Мелник та Рупіте вдалося відвідати завдяки ініціативним людям з групи на орендованому автомобілі.
Усі чотири екскурсоводи виявилися компетентними і приємними у спілкуванні людьми, і це також траплялося на моїй практиці не завжди. Особливо можна згадати румунського гіда Едуарда, харизма якого в позитивному сенсі іноді просто зашкалювала. І сам наш супровідник від «Акорда» Андрій Воронцов прекрасно виконував обов’язки гіда-організатора. В цілому позитивні враження залишили і доволі симпатичний невеликий автобус (хоча місцями й надміру компактний, але тіснота – не перешкода насолоді…), і його водії.
Найбільш приємно несподіваними у всій подорожі для мене стали Пловдив і Бухарест. Я ніколи й не гадав, що ці міста мають настільки потужні атракції. Тепер буду впевнений, що Бухарест як туристичний центр нічим не поступається Будапешту, і плутають їх часто не лише з причини співзвучності назв, а й з приводу майже однакової і величини, і величі. Нарешті, останньою приємною несподіванкою для мене («останнім акордом», недарма ж туроператор має відповідну назву) став сам факт відвідання міста Брашова, справжньої перлини Трансільванії. Для когось, може, це було деяким розчаруванням (адже Брашов став альтернативою замка Дракули, до закриття якого банально не встигли, хоча особливо перед тим ніде не затримались, а якщо згадати, що початково планувалось відвідати послідовно два замки, а не встигли навіть у перший, то…). Так чи інакше, до того я дещо сумував, що ми не побачимо Брашов, а тут такий несподіваний, для мене суто «подарунковий» поворот!
І хоч після завершення туру пройшов уже деякий час, але і зараз у вільний час приємно переглянути слайд-шоу з двохсот знімків, відібраних з декількох тисяч, зроблених під час подорожі, слухаючи при цьому музику Горана Бреговича, як найкраще втілення балкансько-романського духу, який разом з компанією «
Аккорд-тур» протягом 10 діб так ретельно намагався збагатити наш тонус новим для нас калейдоскопом життєдайних контрастних атракцій…
