Весняні родзинки Закарпаття

Рейс 911

Відгуків по добре відомому та випробуваному туру «Родзинки Закарпаття» існує дуже і дуже багато, але я постараюся описати свої враження від мандрівки Закарпаттям під час травневих свят і можливо хтось віддасть перевагу саме цій подорожі чарівною українською весною.

Признаюся чесно, що для мене, як для досвідченого туриста така коротенька подорож (всього 4 дні) баченим раніше Закарпатським краєм не передбачала нічого надто надзвичайного. Але я трохи помилялася…

За день до початку мандрів пані Ольга Мельничук – наш керівник туру – люб’язно обдзвонювала всіх туристів та нагадувала про час початку туру і місце зустрічі. Це завжди приємно, тому спасибі, Олю Вам за це, а також за Вашу роботу в цілому! Тим більше, що екскурсійна група була багатолюдною (більше 40 туристів!). На жаль, така велика група не сприяє розміреному відпочинку, бо мали місце і запізнення, і непорозуміння між туристами, і (що найбільше заважало) невпинна і безперервна годівля зовсім неголодних дітей у салоні автобуса. Думаю, що не кожному було приємно вдихати аромати чужого обіду особливо під час переїздів! Тож шановні туристи, поважаймо один одного, а також роботу водіїв, тим більше, що на сніданки-обіди-вечері завжди відводиться вільний час поза автобусу!

Власне про саму мандрівку.

1-й день. Невеличкий приємний переїзд, милування краєвидами весняних Карпат і ми у Чинадієвому – одному із відомих замків Карпат. Приємно вразила віддана робота сім’ї талановитих художників Йосипа та Татяни Бартош, які опікуються цією пам’яткою архітектури з 2001 року: реставрують і відновлюють замок, проводять в ньому численні мистецькі і благодійні заходи. Відоме вже місто Мукачево зустріло мене буянням бузку, гліциній і сакур, а також вазонами тендітних орхідей у вікнах. Це місто, яке завжди чимось може здивувати: в цей раз пряною кавою із вишуканими тістечками у кав’ярні біля Ратуші; розмаїттям архітектурних стилів – від чеського конструктивізму, австрійського шику до угорського колориту на фоні каштанових свічок.

Ночівля протягом всього туру проходила у затишному готелі «Унгварський» в Ужгороді, що робило відпочинок достатньо зручним і комфортним. Сніданки були дещо скромними та одноманітними.

2-й день позначився факультативною екскурсією до Берегового – краю з ароматом вина. Екскурсовод Юлія цікаво розповідала нам про історію свого рідного краю, повідала його таємниці і легенди, провела екскурсію цим угорським містечком. Але перед цим ми насолоджувалися термальними водами «Косино». Всім-всім-всім рекомендую цей сучасний оздоровчий комплекс з безліччю басейнів під небом, саун, ванн Кнайпа, масажних кабінетів та аква-барів! Перебуваючи у цих термальних водах, насолоджувалася ароматами весняної діброви і травички, до яких ближче до обіду підмішувалися нотки колоритної угорської кухні.

Другий день також подарував туристам дегустацію прославлених закарпатських вин у історичних винних підвалах. Сподобалося вино (цілком прийнятні ціни) і терпкий неймовірно смачний насичений виноградний сік. Але господиня винного підвалу мене розчарувала своїми жартами на рівні Вєрки Сердючки, своїм непрофесіоналізмом і неповагою до туристів. На мій погляд, презентація такого вишуканого напою, як вино, вимагає елегантності та стилю, поваги та поклоніння перед виноградною лозою. День закінчувався для деяких мандрівників відвідинами знаменитої корчми-музею «Деца у Нотаря», а для інших походом до супермаркету «Барви» (недалеко від готелю) з можливістю придбати улюблену пряну угорську пішту та закарпатські фрукти у шоколаді.

3-й день. Нарешті довгоочікувана екскурсія Ужгородом із справжнім знавцем своєї справи екскурсоводом Орестом! Але перед тим – подорож з Орестом в околиці села Невицьке, де на березі річки Уж, на вершині гори стоять руїни середньовічного замку, укутаного зранку туманом та дощем. Підйом до замку був дуже приємний: ароматна прохолода карпатського лісу супроводжувала нас протягом всієї прогулянки, а по дорозі зустрічалися неймовірні равлики та небачені досі яскраві «смугастики».

Ужгород, не дивлячись на проливний дощ, представ переді мною містом у буянні магнолій, гліциній, сакур та бузку з неповторним колоритом, тисячолітньою історією, охайними садибами, затишними кварталами та взагалі із європейським обличчям. Зацікавив Ужгородський замок та неподалік від нього музей народної архітектури під відкритим небом, про експонати яких захоплююче розповідав пан Орест. Вільний час в Ужгороді ми з Сестрою, присвятили відвідуванню Гірчичного зерна – невеличкого провулку в Ужгороді. Це реконструйований куточок старого міста. Колоритний торговий пасаж в центрі Ужгорода. Архітектурне рішення гірчичного провулка виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х рр. Уздовж пасажу розташовані кафе та кондитерські, маленькі магазинчики, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Угорський гуляш, кава з тістечками у Бондаренків, активне ярмаркування та дегустація смаколиків на традиційній закарпатській ярмарці сиру та вина завершили третій день нашої подорожі.

4-й день був днем закінчення міні-мандрів із сумними хмаринками. По дорозі, відвідавши романтичний замок австрійського графа Шенборна серед ошатного карпатського лісу, скуштувавши кришталевої води із джерела «молодості і краси», наш автобус поспішив до Львову. Як завжди, при повернені Термінал-А став для деяких туристів предметом суперечок, а особисто для мене приємним місцем очікування потягу Львів-Одеса.

Отже хочу порекомендувати цей тур тим, хто хоче трохи перепочити на травневих святах від напруженої і тривалої роботи та бадьоро і з новими силами дочекатися літньої відпустки.

Користуючись нагодою, хочу подякувати своєму надійному херсонському Екзотік-клубу за незмінну підтримку і допомогу в організації моїх подорожей!

Нехай всім щастить!