Файний активний тур в рідні Карпати

Привіт рейсу 366!!! Усій нашій групі з 38 людей, які були дружньою командою увесь тур.

По Карпатах це в мене вже третій тур і я вірю, що далеко не останній. Аккорд в організації як завжди був на висоті. Нашого керівника Юру Мартинюка обов’язково хочеться зустріти ще в наступних турах. Це дуже позитивна людина, яка приваблює своєю посмішкою. Він приділяє увагу кожному з групи, розповідає багато цікавих фактів. Створює атмосферу єдиного дружнього колективу. Юрій знає кожний куточок великих Карпат, відчувається любов до них, яка також передається від нього всім учасникам туру. Аккорд, цінуйте таких людей.

В 1-й день була дуже класна екскурсія по Івано-Франківську. Далі поїхали до міста Яремче. Тут знаходиться водоспад Пробій.

На 2-й день екскурсія долиною Драгобрат. Доки їхали на гору машинами великої прохідності – на вулиці було сонечко, але коли вже почали пішки підніматися на г. Близниця, почав накрапувати дощ, піднявся вітер, ближче доверху навіть місцями зривався град. Частина групи вирішила повернутися не дійшовши до кінця. Але зпустившись донизу і чекаючи усіх ми посиділи у чудовому кафе ОАЗА. Випили смачний глітвейн та спробували їхніх вареників із ягодами. Ну що ж, в цей раз Драгобрат побачили з такої сторони. Отже буде привід повернутися сюди в інший раз.

На 3-й день, майже уся група поїхала на рафтинг. Хтось узяв собі байдарки, хтось рафти. Але емоцій та драйву вистачило усім. Плавали по Черемошу. Після дощу рівень води трохи піднявся, але все одно хотілося б більше. Я брала рафт. Командний дух підіймає дуже добре, особливо в ті моменти, коли намагаєшся щоб твій «транспорт» не сів на каміння. У захваті були і діти, і люди старшого віку.

Мама з подругою на факультатив у цей день не поїхали, але і вони не нудьгували. Пройшлися стежкою Довбуша, потім пішли мршрутом на г. Маковиця. Звідти відкривається потрясний вид на гори, місто. Сходили до вольєру з оленями, косулями і дикими кабанами. Тварин дозволяється годувати. Тому з собою можна взяти хліб, яблука, сушки. Олені дуже полюбляють яблучка.

4-й день на ГАЗ-66 нас повезли до полонини, де пастухи роблять бринзу та будз. Дорога на машинах виявилася дуже весела. Доки йшли до гуцульської колиби, милувалися потрясними пейзажами. Бачили веселку над полонинами після дощу, комусь пощастило знайти величезний білий гриб. Сир який ми скуштували виявився доречі дуже смачним! Потім пікнік (наш керівник Юра Мартинюк усе допоміг влаштувавати і тому скупилися ми ще в Яремче). Сосиски на шампурах, прикарпатський бальзам, весела компанія та гуцульські анекдоти... що ще потрібно, щоб відпочити?!

5-й день. Метою було дійти до Терношорської Лади. Наш путь пролягав дуже красивими краєвидами.. Але коли побачили цю скелю, та камінь на горі, зрозуміли – воно цього варто! Поки йшли, наїлися ожини, брусниці, яблук.

На 6-й день побували на майстер-класах з виготовлення та розпису кераміки. Тут же можна було придбати багато якого посуду, сувенірів (але ціни можна сказати не дуже дешеві. Потім поїхали дивитися як виготовляють ліжники, можна було навіть самим спробувати деякі етапи цього ремесла. Далі їдемо до Шешорського Гуку. По дорозі пан Юрій порекомендував замовити заздалегідь деяке меню, і поки ми гуляли на водоспаді, нам усе приготували. Тут була найсмачніша грибна юшка з лапшою (спробувати її треба обов’язково!!!). В кафе годують дуже смачно, недорого та дуже достатніми порціями. Шешори також вразили. Я бачила їх влітку, але восени вони ще привабливіші жовтізною падаючого листя та кольором чистої води, її синівою.

На зворотній дорозі до готелю, Юрій М. запропонував у Косові зупинитися біля сувенірної лавки. Всі звісно погодился. І дійсно, тут виявилися самі дешеві ціни, хороший вибір і приємний продавець. Накупили багато чого.

7-й день. Від перевалу Німчин ми пішли до місця «Протяні камені». Погода знов була мокра, місцями зривався дощик. Але дружня група поруч, одягнені дощовики – і все вже файно. Коли підіймалися на хребет можливо було десь важко, але... ось ми вже дивимось на вершини гір, які немов втопають у хмарах. І емоції починають зашкалювати від такого краєвиду. В гарну погоду такого не зустрінеш, коли ти ходиш вище за хмари. Ти нагорі, а ліс та хмари десь понизу. В лісі стояв туман, який тільки добавляв йому якоїсь загадковості. Коли дійшли до скель, то були дуже вражені. Утворення отворів у камінні взагальному нагадувало око якогось птаха. Біля вогнища ми спробували ще карпатського бальзамчика. Поділилися враженнями та вирушили у зворотню дорогу.

8-й день був коротеньким. Нас привезли на етно-ярмарок у Косові. Тут дійсно можна купити багато чого. Але найбільше мабуть тут вишиванок.

Усе. Дорога до Львова. В автобусі знов лунають українські пісні. Трохи стає сумно (Дуже швидко звикається до групи, до нашого улюбленого керівника. Це був ФЕСТ ФАЙНИЙ ТУР!!! Усім рекомендую, кому хочеться активно та незабутньо провести час.

Аккорд Тур, дуже вам вдячні за все, що ви робите, за ваших неперевершених керівників груп Юрія Мартинюка та Марточку Дропу (із нею були у попередніх двох турах). За те, що даєте можливість відвідувати такі важкодоступні місця, де сам би їх ніколи не відвідав. Ви нагадуєте батарейку, від якої підзаряджаєшся позитивом, емоціями, враженнями. І так до наступного туру.


Високі гори, скелі й кручі,

потік бурхливої води,

залишать спогад неминучий,

і знов покличуть нас сюди.

Вдихнувши свіжого повітря,

напившись чистої води,

пішли ми довгими стежками,

хоч і втомились від ходи.

Підйом на гору був нелегким,

та ми здолати все ж змогли,

піднявшись, подих захопило,

від велетенської скали.

З вершини скелі нам відкрився,

прекрасний краєвид Карпат,

душа від щастя аж співала,

а серце било як набат.

Не описати все словами,

це мальовничий, дивний край,

в моїх думках він завжди буде,

немов землі небесний рай.