Довгоочікуване знайомство з Прагою

Розпочну свою історію з величезної подяки нашому гіду - Сергію Остапчуку.

-Дістати найкращих екскурсоводів для групи - легко.

-Вирішити проблеми, які виникали під час туру - легко.

-Порекомендувати щось з національних страв країн для ознайомлення з місцевою кухнею - легко (досі приємні спогади від рекомендацій щодо "плецка по-венгерськи" та "свєчкової на сметані").

-Пояснити куди піти, що подивитись, яким маршрутом краще, де що придбати, а куди взагалі краще не йти - легко.

-Поставити влучний фільм під час поїздки - легко.

І найбільше вразило те, скільки корисної та цікавої інформації було розказано нам під час перебування під його керівництвом. Сергій має великий багаж знань стосовно тих місць, де ми були, і по ходу діла розказував і про інші місця та країни для порівняння. Також його розповідь лилась легко і невимушено, так ніби він розповідав її десь за келихом пива у компанії друзів.

А тепер трохи про сам тур. Початок був доволі буденний: нас зібрали на терміналі А, і ми поїхали через кордон (пройшли його за 2 години, що можна вважати дуже хорошим результатом). Далі по дорозі до Варшави ми зупинились перекусити за рекомендацією Сергія у придорожньому ресторанчику "Біда" (згадується з посмішкою капітан Врунгель з однойменним човном). Ззовні ресторан нічим особливо не відрізняється від інших, окрім великої кількості запаркованих там автобусів і автомобілів (включно з самим поляками). Але всередині там інтер'єр оздоблений так, ніби будівля знаходиться під стовбуром дерева у його корінні. Атмосфера була затишна, посеред однієї з кімнат стояла велика плита-колодець, на якій демонстративно готувались кілька страв. Серед запропонованих Сергієм страв я з подругою обрали "плєцок по-венгерськи", який нам за стіл доставили практично миттєво. Скажу відверто, якщо хтось ризикне взяти повну порцію (а не одну на двох, як це зробили ми), то ризикує реально "наїстись від пуза" у найкращому значенні, яке тільки може ховатись за цими словами. Але якщо ви будете не в змозі доїсти - не біда (каламбур слів, вловили ж?: Р), вам запакують залишки з собою і ви будете мати нагоду доїсти пізніше.

Варшава. Це було холодно. Дуже холодно. Скажемо так: в мене шарф покрився льодом під час екскурсії. Але тим не менше Варшава вразила нас всіх. Я не знаю, як вона виглядає у звичайний час, але ми її застали прикрашеною до Нового року і Різдва. Це дійсно казкове місто, яке хочеться обійти повністю, заглянути у всі закутки і роздивитись місто вздовж і поперек. І вся ця прогулянка супроводжувалась дуже гарною екскурсією, під час якої ми дізнались багато цікавої інформації, історичних хронік, казок і легенд. Підходили до дзвону, де всі загадують бажання, а він мене током вдарив. Я це сприймаю як знак підтвердження виконання мого бажання.

Берлін. Це місто мене не залишило байдужим. Попри те, що це столиця Німеччини, всюди бруд, хаос з будівель, особливо погано виглядали вставки "хай-тек". Не знаю, одночасно мені і сподобався і не сподобався Берлін. Місто все якесь сіре і похмуре, і історія в нього така ж. Особливо це відчувалось біля берлінської стіни. Гнітюче враження, ця історія подавляє. Ти стоїш і уявляєш жертви, які там були. Людей, котрих ця стіна розділила, когось на багато років, а когось і назавжди. Після того як ми покинули стіну в мене ще деякий час перед очима стояли ті уявні сцени, і частину екскурсії я пропустив повз вуха. Що тут поробиш, деякі речі лишають занадто сильний слід.

А тепер вистачить про негатив, як би там не було, але у Берліна є і свої позитивні сторони. Десь там розкидані по місту ті місця, які змушували мене посміхатись, які розвіювали той смуток, який лишився від початкового першого враження. Це і маленький театр, де люди вперше по-справжньому насолодились И^С. Бах ом, це і Рейхстаг (на диво, яка б там не була похмура історія цієї будівлі, але зараз це більше позитивне місце, ніж негативне), це і найбільший музичний інструмент (каюсь, забув назву), це і розкидані по всьому місту медведики, які розмальовані під стилістику різних країн та відомих брендів, це і бранденбурзькі ворота і історія "голозадої" дівчини на них. Місцева алея слави, де я з радістю знайшов зірку Ханса Ціммера (у кожного будуть свої кумири, це був мій), великий театр з червоною доріжкою де поруч був пам'ятник "принцу на білому коні". Особливо сподобався музей, де було знайдено пам'ятник "дедушке Ленину". То ж відвідайте Берлін і ви, бо мені важко визначити якусь конкретну емоцію стосовно цього міста, може вам вдасться це зробити чіткіше завдяки моїм словам.

Дрезден і Прага. Забігаючи наперед скажу, що нам на солодке залишили якраз два найкращих міста: Дрезден і Прага. Я не можу сказати щось погане. Чесно, це буле неймовірно, це було вражаюче, місцями захоплювало дух, і таких моментів було досить багато. Десь це було завдяки природі і її творінням, а десь рукотворні споруди. Це ті міста, які я неодмінно відвідаю ще не один раз. У різні пори року, вдень і вночі. У нас була можливість погуляти по Дрездену мало не весь день, і стільки ж ми гуляли по Празі з прекрасними екскурсоводами, які знають і люблять свою роботу. Як же багато залежить від екскурсовода, коли ти знайомишся з містом. Скільки цікавих історій ми від них почули, скільки було показано місць, які запам'ятались на все життя. Може історична частина Дрездена і здається невеликою (її можна пішки з одного кінця в інший пройти за 20хв неспішним кроком), але коли почнеш зупинятись і розглядати ВСІ будівлі, пам'ятники, музеї, галереї, парки і так далі і тому подібне, то не вистачить і одного дня. Чесно, ми гуляли містом зранку і до вечора, до тих пір поки ноги не починали відвалюватись, намотали чималий кілометраж, але дууууже задоволені. До речі в Дрездені, відвідуючи екскурсію в саксонську Швейцарію мене не покидало враження, ніби я герой комп'ютерної гри Skyrim. Мені весь час здавалось, що десь тут зараз сяде дракон і події гри перенесуться на полотно реальності. А Прага нас зустріла снігом. Великими хлоп'ями снігу, які додавали ще більшого казкового ефекту цьому місту. Засипало все і сніг падав цілісінькій день. Може комусь це завадило б дивитись на місто, але для мене це був дуже і дуже великий плюс. Коли ти згадуєш всі ті містичні легенди, які оточують це місто, то сніг додавав ще більше "спецій" до тих вражень, які вже хлинули у нас. Особливо цей ефекти посилювався ввечері, коли увімкнулась ілюмінація, коли на вулицях можна було наткнутись на дивовижні речі, коли в один момент ти дивишся на різдвяну ялинку, а в інший ти знайшов малесенький магазинчик з ляльковими іграшками десь у невідомій вулиці, на яку потрапив невідомо як. Прага - це те місто, де кожен з нас відчував цю магію, яка розлита між вузенькими вуличками, що оточувала будівлі, що давала змогу насолодитись легендами і казками і повірити в них, хай навіть вони були вигадані спеціально для туристів, але хто ж не хоче потрапити у місце, де грань реальності і казки настільки тонка, що ти втрачаєш почуття реальності і потрапляєш у вир тих подій, оповідачем котрих може бути будь-який місцевий казкар, коли закинута насінина цікавої історії потрапляє саме туди, куди треба було і в твоїй уяві вона розростається, набуває все більших деталей, це коли ти сам стаєш невидимим спостерігачем тих подій. Емоції, які вирують після відвідин Праги просто неможливо описати словами. Це місто вартує відвідати особисто. Ніякі фотографії не передадуть тих почуттів, жодна туристична передача не зможе надати стільки емоцій, які ви отримаєте, якщо особисто приїдете, подивитесь, відчуєте.