Доломітові Альпи та Австрія

Все так класно збіглося! І давнє бажання побачити Доломітові Альпи в Італії та проїхатися їх гірськолижними трасами, і невеличка новорічна відпустка на роботі, і відгукнулася людина, з якою можеш перебувати на одній хвилі.

Тому 3 січня ранком вже була у Львові на Терміналі А з приємним передчуттям майбутньої поїздки, як кажуть “щасливий не той, хто щастям володіє, а той хто щастя очікує”.

День 1

Виїхали вчасно за графіком, взявши курс на польсько-український кордон, містечко Шегини. В той день подорожуючих груп з України було багато. Тому компанія передбачливо розподілила їх рівномірно між пунктами перепустки. Та 2-3 години все ж таки забрала ця не дуже приємна процедура, і перешкода кордоном була подолана, хоч звичайно хотілось би швидше (ох, коли вже будемо у омріяному Євросоюзі).

Потім наш шлях лежав через Польщу і Чехію. По дорозі зробили 2 зупинки на каву. Настрій був гарний, піднесений, тому незчулися коли, як доїхали до чеського містечка Брно, там у готелі MYSLIVNA і заночували. Готель розташований якось нагорі міста і далеченько від центральної частини, тому кудись ще йти на прогулянку навіть не намагалися.

День 2

Ранком 2-го дня нас чекав порційний дуже скромний сніданок. Чи то попередні українськи туристи відзначилися, чи то і Чехію зараз економічна криза накрила… Але то дрібниці. І фігура не постраждала від переїдання. Адже нас у цей день чекала Австрія, Австрія - країна незбагненної краси та великої історії, без якої складно уявити Європу.

3 – 3.5 години провели у її найгарнішому місті Зальцбург. Розташоване приблизно між німецьким Мюнхеном та столицею Австрії Віднем (300 км на захід від Відня та 145 на схід від Мюнхена) і всього у 5 км від кордону з Німеччиною. Місто стоїть на берегах річки Зальцах, біля північного підніжжя Альпійських гір. Гірський пейзаж на півдні контрастує з розстелившимися на північ рівнинами. Найближчий альпійський пік Унтерсберг висотою біля 2 тис. метрів знаходиться всього в декількох кілометрах від міського центру.

Старе місто, над яким піднімаються старовинні і численні церкви, розташоване на лівому березі річки. Під час цікавої 2-годинної пішохідної оглядової екскурсії, яку провів місцевий гід Євген. З правобережної частини міста ми прийшли на лівобережну. Спочатку прогулялися по парковій частині палацу Мірабель, що побудований на початку 17 ст., з того часу не раз перебудовувався, а зараз є діючою резиденцією міського бургомістра. Завершили екскурсію біля підніжжя гори Фестунгберг, на вершині якої на висоті 120 метрів над рівнем міста вже декілька віків стоїть фортеця Хоензальцбург (Hohensalzburg), одна з найбільших з цілком збережених середньовічних фортець Європи. У свій вільний час ми дістатися до неї на фунікулері. З фортеці відкривається чудовий вид на місто.

Напевно всі знають, що у Зальзбурзі народився та деякий час жив видатний композитор всіх часів і народів Вольфганг Амадей Моцарт. Під час екскурсії ми підходили до цих будинків, на жаль на музей не вистачало часу. У чеського режисера Мілоша Формана є чудовий фільм “Амадей”, що здобув 8 премій Оскар. “Амадей” бажано б показувати в цьому турі замість тих легких комедій, що повторюються майже в кожному з турів компанії “Аккорд тур”.

І коли вже мова зайшла про кінематограф, то перебуваючи у місті Зальцбург, не можна не пригадати ще один шедевр світового кіномистецтва, фільм-володар декількох премій Оскар і головної її номінації – кращий фільм, мюзикл “Звуки музики”. Цей фільм знімався у цьому місті і розповідає реальну історію австрійської сім’ї у часи, коли Австрія була приєднана до фашистської Німеччини. Тут компанія “Аккорд тур” була вже на висоті, і туристи нашого автобусу покинувши це чудове і по-новорічному казкове місто, з великою насолодою вкотре з великим задоволенням переглянули цей фільм.

Їхали далі, було вже темно, а за вікнами нашого автобусу вже країна Німеччина. По дорозі попали у невеличку тянучку. Тому у курортне італійське містечко Молвено прибули доволі пізно. Водії (жаль не запам’ятала їх імен, рейс №186 від 3-9 січня 2016 року) показали свою майстерність, високий професіоналізм і надзвичайну витримку. Велика їм подяка, і гордість за українців. Адже нічна дорога по незнайомій і незвичній гірській місцевості, це – високий пілотаж!

День 3,4, 5

На ранок 3-дня після гарного сніданку більшість групи відправилась у нову цікаву подорож, факультативну екскурсію у ще одне видатне місто Австрії Інсбурк. Чула потім гарні відгуки, казали, що знову поталанило з місцевим екскурсоводом, що здійснили захоплюючий підйом на гору… будемо надіятися, що хтось з наших туристів ще напише свої враження про цю подорож, а також іншу факультативну подорож до італійського міста Верона.

А ми з Тетяною з самого ранку попрямували до зупинки автобусу ski-bus, що знаходилась майже поруч з нашим готелем MIRALAGO. Ski-bus кожну годину курсує між Молвено та містечком Андало (Andalo), там вже є підйомники і траси гірськолижного курорту Доломітових Альп Паганелла (Paganella). Через декілька хвилин ми вже були на зупинці Rindole. Поруч швидесенько знайшли місцевий прокат лиж (ціна прокату приблизно 40Є на три дні за повний комплект – лижі, палки, ботики), там же камери-схову (ціна – 8Є на три дні), де можна залишити зайві речі, а після катання свої лижі та тяжкі ботики та придбали скіпаси (ціна на день у цей період року приблизно 40Є, можна брати погодинно, або на більшу кількість днів катання, ціна відповідно спадає).

Ну а далі почалося таке довгоочікуване катання. Три щасливих дні. Погода стояла чудова і по-справжньому італійська – сонячна, температура коливалася десь близько 0, вітру не було. Краса гір незбагненна. На схилах працює велика кількість гірськолижних шкіл. Так багато малесеньких дітей, що навчаються гірськолижній справі, скільки живу ще не бачила. Трохи в перший день це напрягало, хвилювалися не наскочити на цю радісну дітвору. Але потім перейшли на більш високі траси і підйомники, де людей вже було значно-значно менше.

По завершені триденного катання увечері у нашому готелі замовили сауну. Дуже сподобалось, раджу тим, хто буде подорожувати там наступного разу неодмінно відвідати, не пожалкуєте.

Так швидко спливає час, і ми вже маємо їхати у зворотному напрямку.

Да …, ті хто не каталися на лижах мали можливість більш досконально оглянути околиці Молвено і Андало. У нашому містечку Молвено (що знаходиться на висоті 906 м над рівнем моря), деякі наші туристи піднімалися на підйомнику (що замінив собою ліфт-клітку встановлену більше 30 років тому) на плато Pradel (1380 м) природного парку Adamello-Brenta. Тут можна оглянути краєвиди Доломітових Альп та побачити фантастичний вид на озеро Молвено. https: //www. youtube. com/watch? v=zLnyOjtk3NA

У горах прокладено багато пішохідних троп, тому так хочеться сюди повернутися ще і ще. І влітку, і осінньою порою, і весною, і знову взимку.

День 6,7

2 дні дороги додому пройшли непомітно, швидко і подарували нам ще багато гарних вражень. Спочатку через Доломітові Альпи, адже я її бачила, вірніше відчувала тільки вночі. По Італії наш шлях йшов чудовими сучасними автострадами A22, A4 і A23 (Autostrada Alpe-Adria, https: //www. youtube. com/watch? v=iOh9Pc3UgwA).

Потім знову нас зустрічала Австрія (може цей тур краще було б назвати “Мої зимові пригоди в Австрії та Італії”?), спочатку живописні краєвиди землі Каринтії, а потім Штирії. У місті Грац мали 2-х годинну зупинку на оглядову екскурсію. Жаль що взимку такі коротесенькі дні. Грац побачили утаємниченим, трохи затемненим, але дуже-дуже цікавим. Друге по величині місто Австрії Грац розташувалося вздовж річки Мур, тут проходить найдовший велосипедний маршрут 365 км. Наша екскурсія розпочалася з північно-західної частини Старого міста, де знаходиться комплекс визначних місць, що мають спільну назву “Міська корона Грацу”, це розташовані поруч одне з одним замок, собор, мавзолей, драматичний театр, університет. Звичайно 2 години темного часу це дуже замало, але висновок один – сюди неодмінно слід повернутися.

Доїхали до Будапешту близько дванадцятої ночі. Тут у однойменному готелі пройшла остання ніч туру. Далі Угорщина, термальний басейн для заключного релаксу, кордон, який пройшли швидесенько за 25 хвилин і нарешті – Україна. Смачна вечеря в ресторані “А ля минута” майже на самому кордоні. Ну от і все. Всі приїхали вчасно, встигли на свої поїзди. Велика подяка всім-всім за такий чудовий, оздоровчий та змістовний відпочинок! Дякую керівнику групи – Інні Зінчук, просто, дівчина радість – такий бадьорий і гарний настрій весь час, а ми навколо неї тішимося теж. Також вже традиційна подяка київському туроператору Viva Travel в лиці Олени, завжди всі замовлення турів відбуваються надійно, чітко і оперативно. Те, що пишу ці відгуки, теж її заслуга. Ще раз всім дякую! І до нових зустрічей!