Ще й досі перебуваю у захваті від туру «
Свіжість джерел Закарпаття», навіть не уявляла що мені настільки сподобається! Бо подорожую я вже не вперше та здавалося, що бачила вже майже все… Але ні. Не все. Цього разу наприкінці січня за допомогою туристичної компанії «Златогорія-тур» мною було обрано подорож рідною Батьківщиною. Взагалі не сподівалась побачити нічого надзвичайного, не очікувала що взимку Закарпаття уразить мою уяву.
І ось мі у Львові. Наш супроводжуючий Ілля Симоненко разом з іншими туристами вже чекають на нас у автобусі, а мі поспішаємо приєднатися до групи і розпочати подорож. Зразу хочу зауважити, що Ілля – це екскурсовод від Бога та найяскравіший приклад того, що людина знаходиться на своєму місці: про історію рідного краю він знає чимало і настільки цікаво розповідає, що група завжди слухала його уважно, затамувавши подих. Завдяки Іллі я дізналася багато нового про животрепетні події цього та милого сторіччя, що відбувалися на Заході країни, та багато іншого. Наприклад, що мій найулюбленіший вокаліст Святослав Вакарчук народився у Мукачево, а не у Львові, як я завжди вважала.
Кількагодинний переїзд до Мукачево завершено, ми снідаємо у центрі міста та вирушаємо до замку Паланок. Там на нас чекає інший екскурсовод Андрій, котрий розповів нам найцікавішу історію цього замку - про відважну жінку Ілону Зріні та як вона цей замок обороняла. Увечері ми поспішали до іншого замку у Мукачево – де власник замку Йосиф Бартош, у лицарському вбранні та з факелом, розповідав нам романтичну історію кохання Ілони Зріні.
Наступного дня мі поїхали до полонини Боржава та водопаду Шипіт – спочатку на підйомнику зібралися нагору, скуштували гірський чай з тістечками, а потім смачні шашлики.
Два дні пролетіли швидко, все було чудово – єдине, що затьмарило спогади – це практично неопалювані кімнати у готелю Червона Гора, де я дуже мерзла.
Третього дня мі відвідали сироварню у Нижніх Селищах, я на власні очі побачила процес виготовлення справжнього швейцарського сиру, який я звикла купувати у себе вдома у супермаркеті. Якісно, екологічно, умови практично стерильні – дегустую, ставлю відмінно та залишаюсь дуже задоволена. Потім зупинка для бажаючих придбати вироби лозоплетіння і нарешті ще один замок – у місті Хуст. Поки ми їхали, пройшов дощ та на дорозі утворилася ожеледиця, все навкруги накрилося густим туманом. Звісно, що автобус не міг заїхати нагору, але для бажаючих потрапити до колишньої резиденції Влада Дракули ніяких перешкод не існує! Тож самі сміливі на чолі з Іллею забралися на самісіньку верхівку гори. На жаль, ми побачили лише руїни, але вони були такі мальовничі! Спускалися ми ще веселіше, деякі дівчата навіть на п'ятій точці – але побачене було варте того.
Потім всі охочі завітали до опришків на вечорниці: співали задушевні пісні, танцювали усі разом, скуштували смачні місцеві страви – бограч, банош, спробували їхнє вино та наливку. Вертаючись додому у автобусі ніхто не захотів дивитися відео – самі співали українських пісень; і іноземці, що поїхали з нами, у відповідь заспівали польською. В результаті роззнайомилися і подружилися, багато хто обмінявся своїми адресами у соцмережах і не тільки.
Після такого насиченого дня ми приїхали до готелю у с. Шаян «Stupari». «Шаян» - це відомий курорт з його вуглекислими мінеральними водами, і бювет де можна спробувати воду із цілющих джерел знаходиться у 5 хвилинах от нашого готелю, коштує таке лікування 12 грн на день. Але з нашою насиченою програмою люди не встигали до бювету, і я була приємно вражена що на першому поверсі готелю були крани з цією водою. Адміністратор любязно проконсультувала як цю воду треба правильно приймати. Після «Червоної гори» було дуже приємно опинитися у новому приміщенні, теплому, з видом на красиву гору з балкону і безкоштовною цілющою водою для відпочиваючих.
Ранок. Після сніданку їдемо до Велятино, купатися у геотермальному басейні з йодованою мінеральною водою. По-перше, це корисно для організму, по-друге, дуже приємно взимку опинитися у теплому, навіть гарячому басейні. Обідаємо у сусідньому кафе домашніми ковбасами и далі по програмі дегустація вина та коньяку. Приїзджаємо на завод «Закарпатський сад» і бачимо довгі підвали і величезні бочки, наповнені різноманітним вином. Розпочинається екскурсія. Харизматичний спеціаліст, що знається на винно-коньячних виробах, розповідав досить цікаві речі, потім скуштували кілька зразків вина і я навіть спробувала коньяк – хоча зазвичай я його не вживаю. Я дізналася як потрібно вирощувати виноградник і як правильно вживати вино, яке корисне і у якій кількості. Наостанок нам запропонували коньяк «Королівский замок». Він виявився справжньою знахідкою для гурманів: післясмак з ароматом чорносливу, деревини, фруктів та квітів розповів мені про якість і витримку цього продукту, і несподівано для себе я вирішила його придбати.
Останній день. Виїжджаємо з готелю до Львова та відвідуємо наш останній замок у Чинадієво. У Львові бажаючи їдуть на єкскурсію «Лабіринтами львівських вулиць», потім потяг додому.
Хочу подякувати «Аккорд-туру» за можливість подорожувати, ви привносите яскраві фарби в життя кожного туриста! Так тримати!
З подякою,
Ольга, Харків
26
