Liguria – terra del mare

Доброго дня всім тим, хто читає мій відгук!

Хочу розпочати з того, що подорожуємо ми разом з Акордом вже вдесяте, тож для нас із Сестрою цей тур був десятим ювілейним, за що і отримали від Тур-оператора приємно неочікувану сувенірну чашку, як найбільш досвідчені туристи серед усієї нашої групи.

Але, насправді, саме тур «Куточок морського раю…Італія» ми не обирали, а вкотре чекали на подорож «Про Тоскану зі смаком». Наприкінці червня компанія нас повідомила про те, що тур не відбудеться (до речі, обираємо його так невдало вже вдруге), тому довелося розглядати те, що пропонувалось. Перевагу надали Куточку морського раю…, тому що тур без нічних переїздів, проходить переважно в одній італійській області – Лігурії (мінімум часу на переїзди) та згодом виявився досить збалансованим: є час і на екскурсії та шоппінг, і на морський відпочинок (все за бажанням туриста).

На жаль, заміна мандрівки проходила не так гладко, як у попередні роки. Новий тур був на один день коротшим, але нам все одно за нього прийшлося доплачувати, тому що курс євро на день РАННЬОГО БРОНЮВАННЯ був меншим за курс євро при перебронюванні туру. В результаті нам довелося:

1. Нервувати та подавати документи на візу в останній момент.

2. Дізнатися, що віза вийшла лише за день до початку туру.

3. Змінювати бронювання готелів у Львові та повертати і купувати квитки на потяги з новими датами.

4. Займати, на диво, останні місця у автобусі…

Тож наступного разу треба серйозно поміркувати, чи варто взагалі користатися РАННІМ БРОНЮВАННЯМ.

Саме тут хочеться подякувати за безумовну підтримку і допомогу нашому туристичному агентству у Херсоні «Екзотік клуб», та особисто менеджеру Людмилі, які, як завжди, працювали на «відмінно»!

Перший день. Львів (Україна) – Шопронь (Угорщина). День відзначився знайомством з керівником групи п. Петром Біляковським і Водіями-Професіоналами: Георгієм та Адріаном, а також трьохгодинним переходом українсько-угорського кордону, приємною дощовою прохолодою після херсонської спеки, недоречним фільмом про Сісі і таким же готелем «Szieszta» у Шопроні, на який наші українські туристи явно не заслуговували.

Другий день. Шопронь (Угорщина) – о. Мондзеє (Австрія) – Тарвізіо (Італія). Легкий і комфортний переїзд Альпами і о 13 годині – озерний край Зальцкаммергут! Оскільки цей регіон для нас новий, ми з Сестрою віддали перевагу п’ятигодинному відпочинку на альпійському озері, не повіривши п. Петру, що «у неділю там робити нічого». Мондзеє зустріло нас буянням яскравих кольорів квітів на фоні похмурого неба і блакитних фарб гір та озера. Всюди панували спокій і тиша. Озброївшись безкоштовною картою містечка, яку можна придбати на кожному кроці ми пройшлися його вуличками. На жаль, музеї і магазини були зачинені для відвідувачів, а от обід у затишному сімейному ресторанчику, який приготували самі господарі нас потішив. Готель і сніданок у Тарвізіо були класичними італійськими.

Третій день. Тарвізіо (Італія) – Сірміоне (Італія) – Челле-Лігуре (Італія).

Альпійська прохолода змінилася італійською спекою курортного містечка Сірміоне на берегу о. Гарда. Коли частина групи відправилася до столиці романтиків і закоханих – в розрекламовану Верону, ми мали можливість шість годин насолоджуватися ароматом хвої, нагрітої на сонці, лазур’ю і прохолодою озера, квітучими олеандрами та бугенвіліями. Слід сказати, що в Сірміоне ми із Сестрою вдруге і безумовно це місто заслуговує на увагу та прогулянку саме з екскурсоводом! На жаль, у цьому турі екскурсовод не передбачався, як це було раніше, тому наші туристи не змогли повністю відкрити для себе його красу, а особливо археологічний музей під відкритим небом «Le "grotte di Catullo"». До речі, Верона не виправдала сподівань деяких туристів.

Четвертий день. Челле-Лігуре (Італія). Ранок розпочався ароматом свіжої італійської випічки в готелі «Вілла Адель», де ми проживали 4 ночі. Готель розташовано недалеко від Лігурійського моря, яке було весь цей час бездоганним! Наш номер, розташований на третьому поверсі, був з трьома балконами та фантастичним видом на море, що вкотре давало можливість спостерігати місячну доріжку з келихом вина. А день пройшов у самостійному дослідженні містечка, яке було того варте! На жаль, інформація керівника групи про Челле-Лігуре була мінімальною: «звичайне італійське село, в якому нема чого дивитися». Виявилося, що це «італійське село», засноване ще у середньовіччя, має цікавий історичний центр, два основних старовинних храми, квітучу набережну з численними ресторанчиками і сучасними скульптурами-родзинками. Ми виявили, що Челле-Лігуре має публічний (безкоштовний) пляж та декілька платних (15 євро/день в останній лінії від моря), а також непоганий супермаркет недалеко від нашої вілли з усіма «specialita della Liguria» і фруктово-овочевий магазинчик з помідорами-салатами, персиками-абрикосами, маленькими цукіні з квітками та чорницями-малиною. Словом, невеличка оглядова екскурсія під супроводом екскурсовода по Челле-Лігуре була би доречною у цьому турі.

П’ятий день був для нас факультативним за маршрутом: Генуя – Санта Маргеріта-Лігуре і Портофіно – Генуя. Спекотна погода пом’якшувалася диханням Лігурійського моря, а невеликий підйом алеями з кольоровими камінцями на Villa Durazzo в Санта Маргеріта-Лігуре виявився вельми цікавим і приємним. Вілла розташована у прекрасному саду з пальмами та середземноморськими квітами і хвоєю, та фонтаном з черепашками. Подорож до Портофіно на катері була легкою та освіжаючою, але, на жаль короткою і знову без екскурсоводу. Щоб більше дізнатися про це містечко дельфінів, треба було скористатися послугами інфо-центру. Підйом до церкви св. Юрія (San Giorgio) та відвідування замку Brown, а також спуск спіральними сходами серед олив і квітучих фуксій були родзинкою маленькою подорожі до Портофіно. Наступний переїзд до Генуї затягнувся численними пробками. Наш гід Світлана показала приховану красу цього великого міста з 26-сторічною історією, міста, яке не припиняє дивувати і варте того, щоб відвідати його ще не раз! До речі, деякі наші туристи добиралися до Генуї потягом з Челле-Лігуре (вартість квитка 4 євро) та мандрували містом з аудіо гідом.

Шостий день виявився вільним на нашому курорті. На жаль, факультатив «Середньовічна казка Лігурії» не відбувся, тому насолодившись морем і неперевершеним морозивом, ми з сестрою відправилися живописними вуличками Челле-Лігуре займатися шоппінгом. Via Aicardi та Via Consolazione – найбільш популярні для цього вулиці.

Сьомий день. Челле-Лігуре (Італія) − Лідо ді Єзоло (Італія) – Удіне (Італія). «Відпочинок на узбережжі Адріатичного моря, для тих хто не відвідує Венецію» − так було заявлено у програмі туру. На справді виявилося не зовсім так. Близько 14.00 ми прибули до Лідо ді Єзоло, нас лишили на стоянці, де п. Петро єдиним помахом руки показав нам напрямок, де ми мали би знайти довгоочікувані пляжі. Більшість туристів відбула до Венеції. Тільки дякуючи закоханій парі зі Львова, які вже були у Лідо…, ми вірно зорієнтувалися і через 30 хвилин під пекучим сонцем були на місці. На жаль, всі пляжі виявилися приватними і відносилися до певного готелю, та і в таку спеку про відпочинок на 15 км смузі живописних пляжів був просто неможливим! Але невдалий відпочинок на Адріатичному морі було замінено на шоппінг кілометрами магазинів до пізнього вечора (звісно, як всі вони «прокинулися після сієсти»)! Також у містечку була цікава виставка піщаних скульптур майстрів з різних країн – справжня насолода для тих, хто цікавиться мистецтвом. Ночівля у транзитному готелі Удіне (Італія) була приємно комфортною.

Восьмий день. Удіне (Італія) – Любляна, о. Блед (Словенія) – Секешфехервар (Угорщина). Завжди тиха і вже рідна Любляна зустріла нас спекою та неочікуваним місцевим гучним святом у центрі міста і різнобарвним базаром. Словом, Любляна здивувала та відкрилася нам з іншого боку! Екскурсовод Айгюль, як завжди, була неперевершеною та супроводжувала нас до живописного і прохолодного озера Блед. У замку на озері вразила робота майстра з виготовлення гравюр на старовинному друкарському станку, а озеро заколихувало та вмовляло залишитися, але нас кликала дорога додому.

Дев’ятий день. Секешфехервар (Угорщина) – Львів (Україна). Час на дорогу додому летів швидко і непомітно. Порадувала несподівана годинна зупинка у Будапешті, годинний перехід кордону, і ще декілька зупинок – у наших мальовничих Карпатах. Але, не зважаючи ні на що, у Львів ми прибули вчасно і наша подорож завершилася на гарних нотах!

В цілому мандрівка пройшла на відмінно!

Хотілося побажати всім туристам нових яскравих і захопливих подорожей, а нашому керівнику п. Петру більш ретельно готуватися до подорожей у плані аудіо і відео супроводження. Більшість фільмів було не по темі, «притягнутих за вуха» або по декілька разів переглянутих раніше (наприклад, про Сісі, Маму Мію, гіда у Греції тощо). А ще п. Петру слід бути більш твердим і вимогливим до виконання туристами правил Аккорду щодо поводження у турі (ходіння та алкоголь у автобусі). Прикро, але бачу таке вперше.

Можливо, хтось у моєму відгуку почує ноти невдоволення. Це не так. Була у різних турах, тому є з чим порівнювати…