Дуже очікувана подорож до Парижу

Це моя не перша подорож з «Аккорд-туром» і не тільки з ним. Але з «Аккордом…» - подорожі зручніші, різноманітніші, бюджетніші і цікавіші.

Так повинно було бути і цього разу. Адже ж це Париж, Нормандія та Будапешт. Начиталися відгуків, дослухалися до порад, спланували екскурсії і вирушили.

Трансфер Львів ж/вокзал-Термінал-А чітко організований і зручний. Про термінал не буду розповідати: переваги його наявності вже знають всі хто подорожує.

04.09.2016р. в тур відправлялась рекордна кількість автобусів (щось зо 20), тому термінал був переповнений, черги повсюди: до буфету, до туалету та стендів підзарядки гаджетів (треба розширюватися знову). Але все встигли і пішли шукати свій рейс 691. Знайшли майже на задньому дворі., так багато було автобусів. Познайомилися з керівником Мариною Кулик, якась вона була знервована, а від туристів почула: «Она нас уже всех ненавидит». Як на мене, то краще енергійна, емоційна та пожвавлена людина аніж «амеба звичайна». Але як я помилялася!!!

Подорож «Побачення в Парижі» дуже насичена, довготривалі переїзди (загальний кілометраж 4230км) – ми все це розуміли; і тому дуже важливими стають 2 фактори: зручний автобус і професійне керівництво.

Що нам не пощастило з автобусом ми зрозуміли відразу (низькі крісла, мало місця для ніг і як наслідок - неможливо відхилити спинку крісла для відпочинку взагалі ніколи, ноги знаходяться тільки в одному положенні та й тіло теж; і так по 7-9 годин на день). Не допоможе ні подушка, ні зручні черевики, ні навіть босі ноги. Я у відгуках читала (вже після подорожі), що автобуси замінюють, треба було просто не мовчати.

Трохи пізніше ми зрозуміли – не поталанило і з керівником. В Марини, як виявилось, зовсім немає організаторського хисту. Розхлябала групу вона відразу. Ми чомусь по 30-40 хвилин робили санітарні зупинки, на яких 35 чоловік спостерігали як 5 чоловік ласують кавою чи морозивом. На запитання «чому стільки людей чекають декілька» відповідала: «Я вам не нянька». Чомусь на кордон ми поїхали не в Чоп, а в Берегове, пропустивши всі автобуси, де й проходили митниці більш ніж три години. В Будапешт ми, таким чином, ледь встигли на останній кораблик о 9–ій вечора. Мова про прогулянку по набережній Корзо не йшлася. Пообіцяла її здійснити останнього дня. В Париж ми теж спізнились (не з вини керівника-була аварія на дорозі), тому з рекомендованих екскурсій можливим стало тільки «Вогні нічного Парижу». На наступний день була Нормандія, а о 8-ій повинен був розпочатися Монмартр, на який ми спізнилися (знову з організаційних причин) більше аніж на годину (поблукали в темряві між асоціальних елементів). В Версаль, по традиції, ми вже значно запізнювались, тому навіть пробігти сади, парки і фонтани не вдалося-подивилися на них зверху, хоча ціна екскурсії не зменшилась. В Лувр білетів для нас не виявилось взагалі (як сказали-нема резервації). Монпарнас і Сена відпали самі собою. Натомість десь взялась додаткова екскурсія «Магія Парижу», яка до речі виявилась дуже достойною завдяки екскурсоводу Івану Івановичу. Але похід в Фрагонар ми не могли пропустити (не дивлячись на те що ми спізнювались по програмі вже на 3 години), бо там керівника чекав пакунок – подарунок за покупки групи. Результатом всього стало пізнє (незаплановане) поселення в готель в 2 години ночі.

В Зальцбург, звісно ми приїхали запізно, швиденько коротка екскурсія (екскурсовод ніякий), забіг в «БІЛЛУ» і знову в автобус. Пізнє поселення. Будапешт. Надія хоч в Будапешті мати годину-другу вільного часу згинула, коли Марина запитала про білети на потяги і виявилось, що неадекватні туристи їх мають на 12 годину ночі і керівник, не порадившись з групою, прийняла самостійне рішення - на потяг ми повинні встигнути. Тому екскурсія по набережній Корзо і вулиці Ваци тривала 1 годину (трошки скрасив неприємність цю екскурсовод Анатолій). Не пустила нас Марина в магазин (ми ну дуже поспішаємо), але прочекали пів години автобус і залишились голодними до 9–ї вечора, бо наступні зупинки були суто технічні по 15-20хв. (тут проявились організаторські здібності керівника, виявляється може, якщо хоче). В Чоп ми прилетіли о 17-30. Як за один день наздогнали майже 4 години звісно – забрали можливість відвідати купальні Сєчені і прогулянку по Будапешту. Дві митниці пройшли за 45 хв. (і сама бігала домовлялась, і водіїв ганяла) -рекорд. По Карпатах летіли як могли. І тут нас чекав передостанній сюрприз – автобус не заїздить в термінал, а їде на ж/д вокзал, а вам я викличу таксі (7 чоловік мали оплачені номери в терміналі); таким чином майже о 12-ій ми попали в номер. На вокзалі нас чекав останній хіт від Марини реплікою: «Беріть свої валізи-вас чекає таксі, а інших я прошу затриматись ще на 5 хв.». Ми для неї перестали існувати, ми не гідні почути останню промову керівника, ні слів подяки, ні побажань.

Що до інших здібностей керівника. На початку подорожі Марина розповіла про компанію, про себе (працювала в терміналі, а потім друзі порадили, чому б «на халяву» не поїздити по Європі-змінила напрямок діяльності), розповідала про країни, звичаї, культуру (до речі –це в неї виходить не погано), але тривало це декілька перших днів; екскурсії були за цей час продані, результат задовольнив, потреба ще щось розповідати відпала. На репліки в автобусі: «Марино, може щось розповісте» - не реагувала зовсім. Відеоматеріал був підібраний (та не був він зовсім підібраний) хаотично, навіть не спитала жодного разу побажань. Останні два дні вже навіть не віталась зранку в автобусі і паспорти не провіряла (стомилась).

Ще було новиною для мене те, що Марина при поселенні до готелів не казала в якому номері вона буде. На запитання чому вона приховує цю інформацію, я отримала відповідь, що це секретна інформація. Чому секретна – тому що в неї гроші і документи (хоча є сейфи). Мабуть вона не хотіла щоб її турбували.

Я тепер теж за те, щоб до початку подорожі були відомі керівник групи та можливі заміни. Це пішло б на користь як туристам (ми б мали хоч якусь змогу довідатись, що нас чекає), і компанії-керівники б краще готувались і старались, щоб від них не відмовлялись. Ми того варті і Аккорд-тур того вартий.

Щодо самого туру, то на мою думку, його треба розгрузити, щоб туристи реально розуміли, які екскурсії доступні, тому що половину із рекомендованих фізично відвідати неможливо.

Маю надію, що цей відгук в майбутньому вплине на дії керівників груп, дасть змогу Аккорд-туру зробити належні висновки та допоможе майбутнім туристам.