Про тур "Дракон і цукерки"

Минули майже три тижні від моєї поїздки за цим маршрутом (4-9 вересня). На початку маршруту я була така роздратована його абсолютно бездарною, недолугою організацією з боку турфірми «Акорд», що пообіцяла собі написати абсолютно розгромний відгук. Але після повернення звалилась купа роботи, мої емоції якось поступово пригасли, і вже нічого не хотілось писати. Однак колеги (бо я сама колишній гід-перекладач «Супутнику») наполягали, щоб я все ж таки написала цей відгук. Принаймні, для того, щоб застерегти інших від того, щоб подорожувати з львівським туроператором «Акорд». В мене від поїздки склалося таке враження, що головною метою фірми є викачування грошей з туристів за додаткові екскурсії, хоча без деяких з них можна було б обійтися.

Отже, подаю просто суху калькуляцію. Майже 3000 км за 6 днів. На місці фірми я б назвала цей тур не «Дракон і цукерки», а «Галопом по Європі». Не дуже досвідченому туристові, як я, що вперше вирушає в подібний автобусний тур, не приходить в голову взяти мапу і вирахувати відстані між містами маршруту. А фірма цю інформацію подає аж за кілька днів до поїздки, в інфо-листку. Отже, в середньому майже 500 км щодня. Не всі люди можуть долати таку відстань щодня.

На кордоні в Краковці ми простояли 4 години – фірма "Акорд" працює не перший рік і мала б вже бути знайома з ситуаціями, що виникають на кордоні. Отже, до першого міста за маршрутом – Кракова, на який всі дуже тішилися, ми вже не встигали, тож проїхали повз нього до самої Легниці на нічліг, тобто в перший день 12 годин в дорозі. В готелі, звісно, після десятої вечора ресторан вже був закритий, тож за цілий день довелося обійтися взятими з дому припасами Добре, що хоч в кафе на заправці з’їли якусь гарячу їжу) на території Польщі. А можна ж було запланувати екскурсію і хоч пару годин перебування у Кракові, і нічліг неподалік Кракова, а потім вирушати далі. Тож Польщу ми пролетіли транзитом і крім автобану нічого не бачили.

Вранці виїхали до Берліну, там ми пробули близько 5 годин – наш супроводжуючий гід буквально «завантажила» нас двома екскурсіями – пішохідною (яку проводила колишня одеситка Алла, на дуже примітивному рівні Привозу, досить зверхня у поводженні з туристами дама), далі без перерви автобусною, і потім зразу без перерви ми пішли до Пергамського музею. У нас не було хвилини вільного часу, щоб ми могли самостійно погуляти Берліном та зайти кудись щось поїсти. Пішохідну екскурсію спокійно можна було опустити, достатньо було автобусної, і туристи мали б бодай 1 годину вільну! Ні, таке враження, що ми під совдепівським наглядом – боронь боже, щоб туристи залишились самі, віч-на-віч з місцевим населенням та містом. Звісно, можна було б не йти на екскурсію, і ходити самостійно. Але ж гід так переконувала, що це все дуже цікаво і треба обов’язково купити і ту, і другу, і третю екскурсії. Якщо ти їдеш вперше, то хочеш побачити все. От і віриш гідові. А з Пергамським музеєм вийшла взагалі просто обурлива ситуація. Я, наприклад, хотіла в Берліні відвідати саме Пергамон. І знала від колеги – досвідченої подорожувальниці, що там можна не платити зайвих 23 євро за організовану екскурсію, а купити лише вхідний квиток за 12 євро і піти з аудіогідом – що, між іншим, було б набагато ефективніше й цікавіше. Однак наша гід Юлія так настійливо нас запевняла, так переконувала, що до музею великі черги, і ми нізащо туди не потрапимо, якщо не підемо організованою групою. Ми знову повірили Юлії, сплатили по 23 євро, і потім на вході не побачили жодної черги! Тобто, це був просто нечуваний обман. Кілька людей підійшли до гіда і вимагали повернути ці гроші, щоб піти самостійно. Але Юлія категорично відмовилася нам їх повернути. Градус роздратування, негативних емоцій стрімко зростав.

Далі – ми знову сіли в автобус і поїхали з Берліну на нічліг десь під Мюнхеном. Також в готелі все було закрито, отже, знову домашні сухі харчі. Вранці виїхали до Мюнхену, в Мюнхені екскурсія тривала десь годину-півтори, часу було обмаль, тому що більшість групи хотіла поїхати до Ноншванштайну. Тож за гідом по Мюнхену ми мусили просто бігати! Знову без гарячої їжі, без хвилинки вільного часу ми сіли до автобусу і поїхали до замку. Звичайно, і Берлін був цікавим, і Мюнхен – який ми, власне, побачили дуже коротко, і дорога до Ноншванштайну була неповторно прекрасною, пейзажі просто дивовижні. Але ми ці красоти бачили здебільшого з вікна автобусу. Відразу скажу – просто поїхати до замку і не відвідати його – це означало б просто викинути гроші. Замок треба обов’язково побачити зсередини! Тому що це щось неймовірне і вражаюче! Загалом поїздка туди й назад – це 6 годин. До Мюнхена ми повернулись близько 9 год. вечора, дуже втомлені та зрештою й голодні, отже вже просто були змушені вимагати від гіда, щоб дала нам можливість кудись зайти, щоб нарешті – за три дні – поїсти якоїсь гарячої їжі. Отже, підсумково – перебування в Мюнхені – 2,5 години.

Знову дорога до місця нічлігу, вранці – до Зальцбургу. В Зальцбурзі нарешті у нас був прекрасний гід, фахівець своєї справи, у яку вона просто закохана. Марина, власне, була найкращою, вона не тільки дуже цікаво розповідала про своє місто, країну, історію – вона про все це говорила не як переселенка, а як жителька, громадянка цієї країни (всі інші гіди подавали інформацію зі своєї, дуже совдепівської колокольні, іноді доволі зверхньо відгукуючись, скажімо, про німців). І ми побачили з нею прекрасне місто і потім далі казкові пейзажі Озерного раю – Зальцкаммергуту. В Зальцбурзі в нас було пару годин вільного часу, і ми нарешті мали можливість випити кави зі струдлем, і випити пива, і навіть зайти до супермаркету. Потім знову автобус, нічліг, вранці виїзд до Відня.

У Відні знову пішохідна, потім автобусна екскурсія. І 1 година вільного часу. Звісно, обидві екскурсії платні, які нам також дуже настійливо рекомендувала Юлія, і які ми заздалегідь майже всі купили. Безперечно, з точки зору турфірми Юлія прекрасний працівник, бо дуже піклувалась про вигоду фірми. Організаційно ж це – повна дурість! Достатньо було автобусної екскурсії! І дати людям більше вільного часу. І самі екскурсії були побудовані якось так нерозумно, що власне Відня ми не побачили. Якісь окремі картинки Відня за 4-5 годин. Звісно, будь-хто може мені заперечити і сказати: мовляв, щоб краще побачити Відень, чи той же Мюнхен, чи Берлін - купляй окремі тури до цих міст. Але ж – навіщо анонсувати і взагалі організовувати такі безглузді, виснажливі тури! Або, принаймні, туроператор повинен заздалегідь інформувати про це. Ні, від «Акорду» цього годі й сподіватись.

Знову автобус, переїзд до Будапешту, о 21-й годині годинна прогулянка по Дунаю на кораблику. Вона була чарівною, без перебільшення. Потім готель, вранці 2-годинна автобусна екскурсія Будапештом – і далі 12 годинна дорога до Львова через Чоп. Отже, можете порахувати, скільки годин ми провели в містах, і скільки в автобусі.

Однозначно не раджу нікому їхати у цей тур, і дуже подумати, чи взагалі подорожувати саме з цією фірмою. Заради справедливості щодо роботи гіда Юлії зазначу, що вона була відповідальною, ввічливою, стриманою, привітною, подавала дуже багато інформації (можливо, аж занадто багато – зауважу ще, що дуже дратувало те, що ні хвилинки в автобусі вона нас не залишила у спокої, щоб хоч трошки відпочити та подрімати – весь час, безперервно з її ініціативи демонструвались фільми, добірка яких була не найкращою).

Наприкінці все ж таки додам трохи емоцій. Найбільшим розчаруванням для мене було те, що львівський (!!!) «Акорд» став абсолютно проросійською турфірмою. У договорі про надання туристичного продукту і туристичних послуг включено пункт (мабуть, більше в жодній турфірмі такого немає) про те, що Турист не заперечує проти російськомовного супроводу під час поїздки. Це нормально? Ми повинні своїм підписом ствердити, що ми не заперечуємо, щоб у поїздці нас супроводжували мовою країни-окупанта! Я не знаю, якими словами висловити своє обурення з цього приводу! Коротше, не зважаючи на те, що гід непогано володіла українською мовою, упродовж 6 днів до мікрофону лунала мова країни, яка воює з Україною. Нонсенс? Відсутність патріотизму? Зневага до своєї країни? Дайте самі цьому оцінку. Для мене висновок однозначний: я більше з «Акордом» не подорожуватиму. Нікуди. Ніколи.

До кого не було жодних нарікань, а тільки велика подяка за прекрасну роботу – це водії! Просто молодці!!!

І насамкінець ще одне зауваження. Це вже стосується не тільки «Акорду», але взагалі всіх турфірм України. Дуже прикро й сумно, що для всіх груп з України екскурсії за кордоном надаються виключно російською мовою. Не знають за кордоном такої країни. Можна почути гідів чеською, польською, англійською, італійською, навіть китайською! Тільки української ви не почуєте. Тому що українські туроператори цього не вимагають. Ось так.