Італія - втілення мрії.

В Італію я поїхала вперше і наперед знала, що це буде кохання з першого погляду. Одна з моїх мрій ще із шкільних часів: відвідати Флоренцію, зануритись у світ архітектурного мистецтва, прогулятись вулицями цього міста, побачити славнозвісні фонтани - збулась. Враження настільки яскраві, що не відпустять ще довго. Тому по приїзду з туру я вже запланувала наступну поїздку і обов`язково з авіа. Справа навіть не в тому, що тур "Mia Italia! " - стислий та фізично виснажливий. РОЗРОБНИКИ цього туру, САМЕ РОЗРОБНИКИ мали врахувати (НЕ ГІД, Ольга Губачова, НЕ ВОДІЇ, на яких сипались всі претензії та невдоволення туристів нашої групи), що при подоланні такого кілометражу в обидві сторони (4200км. ), кількості екскурсій, тур претендує на назву " Mаmma mia!!! " з нічними переїздами і з великою кількістю негативу та емоціонування подорожуючих.

Тур в 6 днів не підлягає позначенню "без нічних переїздів" та не розрахований на численні екскурсії, на деякі з яких ми просто фізично і по часу не встигли (Піза - не відбулась, Любляна - похапцем, пізно ввечері). Туристи купували тур без переїздів, а по факту це неправда. Такі фактори мають враховуватись і братись до уваги Вами, розробники маршрутів! Ви не стикаєтесь із негативом і злісттю туристів, бо все це за Вам слухає гід. В готелях розселили нас кого як: кому дістались номери з комфортом, кому просто нерівноцінні, жахливі умови, про які, думаю ще хтось із групи напише відгук. Весь негатив з цього приводу вислуховувала гід Ольга, хоча вона не займається підбором готелей, а селить людей вже по факту того, що їй довели згідно програми туру. Одна половина нашої групи в роздратуванні зранку чекала в призначений час на зупинці метро у Флоренції, а інша половина групи разом з гідом, з валізами і сумками в руках реально бігли, добирались таким чином, бо чи то дорога була перерита, ремонт йшов і автобус не міг проїхати чи то в такий ранній час там рух просто перекритий в місці розташування готелю. Але коли вони прибігли всі " в милі ", мені особисто їх та Олю просто було жаль, бо гід одразу відчула і розуміла, з яким настроєм її зустрінуть, у неї тряслись руки і з самого ранку вона вже була в стрессовому стані, що вже казати про туристів. Я доросла людина, але було неприємно дивитись на все це і бути свідком негативу. В автобусі склалась комічна ситуація щодо системи кондиціонування: одна половина мерзли та кутались в пледи, верхній одяг, друга половина почувала себе, як на Гавайях, їм було спекотно. Чи треба казати про те, що дехто захворів під час туру через такі перепади температури: то холодно, то спекотно? Я з числа цих туристів. В результаті "мізки проїли" водіям і гіду вкотре: то увімкніть кондиціонер, то виключіть. Вони вже настільки пристосувались до нас до кінця туру, що самі, без всякого прохання вловили ту періодику, з якою треба було вмикати/вимикати кондиціонер і робили то мовчки. Особиста подяка водіям, Віктору та Ігореві. Хлопці, дай Бог здоров`я - Ви надто мужні, раз витримали МОВЧКИ нас всіх із порадами щодо швидкості та запитаннями типу: " а ще довго? ", " а скільки кілометрів залишилось? ", " а чому Ви так повільно їдете? ", " а чому Ви на перевалі так швидко їдете, тут швидкість має бути відповідна, Ви нас угробити хочете??? ", " а давайте швидше, ми на поїзд запізнюємось! " Ольго, безмежно Вам вдячна за терпіння та стессостійкість, Ви на своєму місці. Бог мене борони від такої адської роботи, як у Вас. Я подорожую з " Аккородом " не вперше і завжди лише з ними. Проте вперше з такою групою незібраних, недисциплінованих людей, яким важко вгодити апріорі і яких була більшість (вся група з 47 чоловік). І фільми їм показували все одні і ті ж самі в усіх поїздках, бо більшість не перший раз їдуть (фільми підібрані в тему під кожне місто, просто супер, дивились з подругою із задоволенням, якщо не спали), і скільки можна слухати гіда, все говорить і говорить без перестанку, спати не дає, дехто просто її зупиняв (я і сама так спочатку думала, що забагато, але коли вникла в те, скільки Ольга знає інформації, як вона із захопленням то розповідає і сама від того отримує задоволення, я зрозуміла, скільки цікавого в житті ще не знаю. Оля, прошу вибачення, що так думала, беру свої слова назад. Окремо щодо дисципліни: прохання гіда про 10 хвилин на санітарну зупинку ігнорувались. Ті, хто "будиночки щастя" відвідав, йшли не в автобус, а в маркет по їжу/напої чи просто скупитись в численний раз кавою/цукерками/макаронами/алкоголем. В результаті автобус від`їздив не через 10 хвилин, а через 30 хв. І так на кожній cанітарній зупинці. Враження було, що ті перекуси/кави/пиво/закупки просто безкінечні. Цим самим подорожуючі затримували самі себе, відбираючи у себе час на сон, тому що щодня ми долали сотні кілометрів і, як правило, приїздили в готель вночі. Згодна, інколи треба більше, ніж 10 хв., але ж не завжди і не кожного разу! Окремий хіт дня - це проходження угорського кордону, коли гід попросила сидіти на своїх місцях і без дозволу не виходити з автобуса, наголосивши про те, що нас можуть мінімум - затримати надовше, максимум - оштрафувати. Половина автобуса залишились чемно сидіти та чекати, інша половина потихеньку-помаленьку, поки гід розмовляла з водіями, повиходили на вулицю. І така собі картина з вікна: хто каву/чай з термоса розливає, хто бутерброди роздає, хто пиво п`є, хто палить цигарки - шведський стіл з комфортом. Гід в шоці: як так можна проігнорувати інформацію, хто в автобусі лишній раз переконались, що певна частина туристів думає лише про себе, про свій комфорт, і свій шлунок. Мав місце випадок викрадення документів у дівчини з нашої групи, хоча гід попередила, що потрібно бути пильними... так мало бути, дівчина безтурботно фотографувала себе, подругу, робили селфі, стільки нових вражень... чим злодій успішно і майстерно скористався. Наступного дня Ольга та дівчина їздили вирішувати цю проблему, а нас чекав Колізей і нові враження. Ця ситуація багатьох навчила. Я спостерігала, як жінки та дівчата міцно тримали попереду себе сумочки, я - теж не виключення. Багато хто з групи жалівся про недостатню кількість вільного часу. Моя думка, це ті, хто переплутав такий стислий та насичений екскурсійний тур із шопінг-туром. Бажаючим шопінгувати точно не сюди. Хоча нашій групі гріх жалітись: до початку туру грузовий відсік був заповнений наполовину, в кінці туру - до верху, автобус аж просів, поверх сумок та валіз просто так собі лежали упаковки з акційним алкоголем та оливковою олією (в сумки не помістилось). Особисто я разом з водієм шукали куди б пристроїти мою невеличку валізу. Водій ще шуткував, що я якийсь неправильний турист: мало везу назад. Та я мовчки посміхнулась, бо везла додому більше, ніж будь хто: спогади про омріяну Флоренцію з фонтанами, про вражаючий монументальністю собор Св. Петра, про мрію шкільних часів - відвідати античний Колізей, про величний, гордовитий Відень, в якому Хофбург та Оперний театр, про вечірній Будапешт з візитівкою міста, підвісними мостами, з підсвіткою Бастіону, Парламента та Королівського палацу... майже без жодного фото в телефоні, фотоапараті, проте в своїй пам`яті. Щоб повернутись туди ще раз... і не раз. Лікуйте душу відчуттями.