Мандрівка по краю дощу

Велич, красу і магію гір не поскладаєш в мішки і не повезеш додому, тому бажання бачити, осягати, надивитися не покидає протягом всієї мандрівки. І саме тому повертаєшся в гори знову і знову.

Перші дні подорожі - це дні переходу від буденності до яскравості. Місто Бучач - маленьке місто із власним замком - зацікавить поціновувачів історії, печерний монастир і Русилівські водоспади - допоможуть зробити перший крок з асфальту на землю. Унівська лавра, Свірзький замок - з його особливою атмосферою внутрішнього дворику - надають неочікуване духовне умиротворення.

Сплав по Дністру - то неймовірний релакс під плескіт води і споглядання навколишньої природи. Не те щоб це абсолютно не активний і не екстремальний день, бо пригоди можуть з'явитися звідки і не очікуєш))), але це точно час, коли можна набрати енергії на наступні дні.

Наш похід на полонину і г. Маковицю природа вирішила поєднати з дощем, але це тільки додало кольорів у різнобарвну відпустку, бо як же класно з дощу зайти в теплу колибу з вогнищем і смачним сиром! Та і вид з гори на полонину крізь тумано-хмари заворожує.

Піднятися до озера Несамовите було моєю мрією чи не з першого активного туру. Про те, що воно містичне, загадкове можна прочитати в багатьох джерелах, але біля нього реально є відчуття незвичного - поєднання висоти, кришталево прозорої, спокійної води, снігу на схилах серед літа і крокусів (у червні!) створюють дійсно казковий сюжет. До того ж дорога на озеро дає можливість оцінити велич навколишніх гір (крім тих моментів, коли краще дивитися під ноги).

Перші хвилини подорожі на г. Піп Іван ознаменувалися чималеньким дощем, але погода досить непередбачувана, тож коли почалася піша частина підйому, дощові хмари просто йшли за краєм нашої мандрівки, чи то ми йшли по краю дощу... Вітер, що зносить, зарості гірської сосни, що шумлять, наче гірський потік, рясний цвіт рододендрону і, нарешті, одна з найвищих вершин України - цей день закарбовується в пам'яті надовго.

Дні, відведені на оз. Догяска та оз. Бребенескул, це дні найкращих пейзажів, найширших горизонтів і найяскравішого настрою. Суперова погода дозволила піднятися на другий двотисячник за тур (г. Гутин Томнатик), що зробило загальне враження від гірської частини подорожі просто незабутнім!

В Велятино, якщо чесно, я їхати не планувала, але дякуючи керівнику групи все ж поїхала і не пошкодувала, бо день релаксу разом із нашою позитивною компанією довершив картину відпустки, різнобарвної, наче сни.

Так сталося, що наша група виявилася маленькою. Але маленькою не просто групою, а маленькою командою, командою людей, яких об'єднала любов до Карпат. Дякую всім їм, нашому очільнику Сергію Копанському та Аккорд-туру за те, що ще одна відпустка вдалася на всі 100%. Життя красиве, коли кольорове!