Щоденник туру «Свіжість джерел Закарпаття»

Новий тур вже розпочато, з терміналу взято курс
В мальовниче Закарпаття по дорозі мчить нас бус.
За вікном простор зелений манить й манить в далечінь.
Нас Мукачево чекає, а позаду уже Стрий.

Латориця-чарівниця свої води мчить між гір
і звинить її водиця в камінцях, що котить вир.
Між горою й небосхилом красень замок височить,
Це Паланок там стоїть.

Дух захвачує величчя, залів тиша ніби тінь
Перехоплює повітря і несе всіх в далечінь.
Від історії народу до історії родин
Зберегли тут зали пишні від одежі до картин.

Україна в нас багата і гордитись має чим
І Паланок - дивний замок нам сподобався усім.
А вечірньою порою нас чекає в Міклош пан,
Там під факели з ходою він покаже все нам сам.
Де кохання відбувалось, де любились і кохались,
Все це в замку тім зосталось і навіялося нам.

Ніч чарівна огортає все навколо і тому,
Відпочинок нас чекає – зараз ляжу і засну.

А на ранок був сніданок і чарівний Хустів замок.
Ось чарівнії руїни, що на згадку збереглись.
Панорамний вид навколо – не таким він був колись.
Це історія країни. Замки, види і церкви,
Є ще люди в Україні, що для нас це зберегли.

Був сьогодні день чудовий. В сироварні ми були.
Дегустацію прекрасну для нас всіх там провели.
Там ми сиру скуштували і вином все запивали,
Було смачно і цікаво, і пройшло все дуже жваво.

Ми в Шаяни держим путь, бо в готелі нас вже ждуть.
Відпочинемо сьогодні, адже завтра дива ждуть.

Знову ранок і сніданок, і автобус мчить туди, де басейни із води.
Ось Велятин. Поміж гір він дива свої ховає і басейни там тримає.
То чудова насолода у басейні побувать
Та йодовану ту воду усім тілом відчувать.
На контрастах із водиці, оздоровлені ми йшли
До Михайла в погрібниці, де настойки стоять всі.

Наші щічки червоніли, бо вино ми файне пили.
Добре пили, гомоніли, та й додому поспішили.

Вечір близиться тихенько. Ми запрошені на бал.
Вечорниці у опришків, нам Юрко пообіцяв.
Нас чекали, нас вітали, самогоном частували,
Ну, а потім заспівали…
Були танці, був і спів. Танцювали хто як вмів.
Дуже добре веселились і з опришками здружились.
Файно було усім нам, а тепер всі по-домам.

Ранок знову наступає нас Баржава десь чекає.
Полонина пречудова. Краєвиди чарівні:
Зелень знизу, синь вгорі.

Легкий вітер розгулявся, він і дощик геть прогнав,
Щоби нам було кайфово –водоспад нас погукав.
Зачаровано дивились на спадання тихих вод,
Дуже гарні були фото з водоспадових висот.

День четвертий майже згаснув, до готелю держим путь,
Там у селищщі Міжгір'я краєвиди нові ждуть.

Ранок з хмарами зустрівся і пішли вони гулять,
Щоб дощем на землю впасти – що ж вони можуть сказать.
Нехай буде день чудовим, адже п'ятий він уже,
І дощу нехай не буде ми просили в Бога ще.

Синівир нас манить з ранку, тож хутчіш всі до сніданку.
Синівир мій Синівир ти сховавсь в підніжжі гір,
Води рівно розплескав, нас усіх зачарував.
Ці легенди, ця любов нас бентежать знов і знов.
Синівиру робим «ЧАО» і всі їдем в Колочаву.
Там музей - як інший край, тільки слухай й пізнавай.

Тут відтворені часи коли бідно жили всі.
Що робили, чим займались, як із злиднів вибирались?
Був чудовим цей музей, але день закінчивсь цей.
Ці нотатки лишать згадку.

Вечір тихий вже настав, дощ гуляти нам не дав,
Тож балкон або тераса - це вечірня є прикраса.
Вранці дощик ще іде. Що вдягнути, будем де? …
Знаєм точно – водоспад, але ж дощик – «дай порад!»
Як там буде нам не знать, треба речі вже збирать.

Що зостанеться на згадку?
Це в альбомі нова вкладка,
Чудні фото, гір пейзаж…
Взяли в руки саквояж і гайда… додому час!