Подорож за новими враження та на зустріч зі старим знайомим

Тур розпочався нетрадиційно. До групи приєдналися не на «Терміналі А», а біля готелю «Панська гора» (8,3 км від вокзалу, за кільцевою дорогою), куди дістались на таксі (поїзд з Дніпра прибуває о 8:30, а автобус вирушає з терміналу о 8:00). Автобус комфортний, водії, як і завжди, професіонали. Керівник групи – Володимир Бідак – досвідчений, організований, спокійний, ввічливий. Не лінувався, постійно розказував нам всілякі цікавинки про країну перебування чи конкретне місто. Окрема подяка за те, що говорив українською, що буває далеко не завжди.

Досвідчені мандрівники знають, що перший день автобусної подорожі, як правило, є досить виснажливим, тому запланована програмою прогулянка вечірнім Будапештом стала хорошою нагодою відпочити, розім’ятись і повечеряти. Дісталися до міста близько 20:00. Автобус припаркувався на вулиці паралельній набережній Корзо, поруч з міні-маркетом, де можна було поповнити запаси. Частина групи зголосилася на екскурсію корабликом по Дунаю (шампанське можна пити досхочу), а ми «зависли» в затишному барі неподалік. Потім прогулялися велелюдною набережною і помилувалися чудовим вечірнім освітленням Будапешту. У готель «Будапешт» заселилися близько 23:00. До речі, навпроти готелю розташована кінцева станція зубчастої залізниці, якою можна дістатись (пересівши потім на дитячу залізницю) на гору Янош – улюблене місце відпочинку жителів столиці. Униз можна спуститись канатною дорогою. Звичайно, цей маршрут потребує вільного часу.

Другий день був присвячений столиці Словенії – Любляні. Дорогою (чудові автобани) милувалися розкішними гірськими краєвидами і періодично «пірнали» в численні тунелі. Оглядова екскурсія з гідом-словенцем була цікавою. Любляна виявилася компактним, тихим і затишним містом, зовсім не схожим на столицю у традиційному розумінні. Оскільки на відвідування озера Блед бракувало часу (на виїзді з Будапешту потрапили у величезну пробку), вільного часу в Словенії було більш ніж достатньо. Рекомендуємо піднятися фунікулером на Люблянський град (2,20 євро в один кінець, а спуститися можна пішки). У місцевому супермаркеті хітом наших купівель була словенська гарбузова олія (чиста або купажована), яка є однією з гастрономічних візитівок цієї країни. Придбати її можна і в сувенірних крамницях, але дещо дорожче. Загалом місто і країна приємно вразили. В планах на майбутнє залишаються озеро Блед і Постойна яма – система карстових печер.

На третій день подорожі завітали до Верони. Оглядова екскурсія (гід – італійка) була вельми інформативною, цікавою і добре спланованою. Біля балкону Джульєтти сновигають натовпи туристів. Щоб сфотографуватись із героїнею шекспірівської трагедії, треба постояти в черзі й запастись терпінням. Як на мене, то це на любителя, але саме тут наочно можна пересвідчитись у важливості любові в житті людини. До речі, іноземні туристи відвідують Верону насамперед, щоб доторкнутися до легенди про кохання, а італійці – щоб побачити античний римський амфітеатр, який є третім за розміром після римського Колізею та арени в Санта-Марія-Капуа-Ветере. Частина групи залишилася у місті, щоб у вільному пошуку заглибитися в історію, а решта нашим автобусом поїхала на озеро Гарда (близько 40 км). Зупинилися в містечку Сірміоне. По завершенні екскурсії скористалися нагодою безкоштовно (лише в першу неділю місяця) відвідати археологічний музейний комплекс «Гроти Катулла», створений на місці розкопок величезної римської вілли. Попри насичену екскурсійну програму в нашого «десанту» залишився час і на купання, і на обід, і на придбання сувенірів. Чудово провели час, тим більше що з озера дув сильний свіжий вітер, що після спекотної Верони було справжнім спасінням. Хочемо ще раз відзначити блискучу роботу гіда.

Четвертий день – Флоренція. Місто, у якому зосереджені найважливіші світові культурні пам’ятки, не потребує додаткових рекомендацій. Оскільки ми у Флоренції не вперше, вирішили зосередитися на конкретних об’єктах. Поцілувавши двері в каплиці Медичі (зачинена в перший понеділок місяця), ми випадково натрапили на міський критий ринок, який розташований неподалік. Тут можна придбати все, чим багата Тоскана та Італія: вина, сири, м’ясні вироби, фрукти, овочі тощо. Рекомендуємо відвідати, щоб на власні очі побачити неповторний місцевий колорит і запастись гастрономічними сувенірами, скажімо пармезаном. Ціни дуже прийнятні. Далі ми вирішити помучитись за власні гроші й під пекучим сонцем вистояли чергу (близько 40 хв.) до дзвіниці Джотто. Підйом був тяжким і виснажливим (82 м, 414 сходинок), але вартим того, оскільки з дзвіниці відкривається велична панорама міста. До речі, квиток (15 євро) є єдиним для відвідування ще двох пам’яток, розташованих поруч із дзвіницею – собору Санта-Марія-дель-Фйоре та баптистерію Сан-Джованні – і діє 48 год. після першого використання. Цього ж дня невеличкою групою (8 туристів) відвідали Пізу. Їхали місцевою електричкою (близько години) разом з гідом Антоніною. Хоч ми були на Площі чудес, де розташована вежа, Пізанський собор та баптистерій, лише близько двох годин, залишилися дуже задоволені побаченим. Піднятися на вежу, на жаль, не встигли через брак часу. На зворотному шляху на власні очі побачили, як на станції діють організовані групи шахраїв, які маскуючися туристами, штучно створюють натовп і штовханину перед дверима вагону електрички (а вже лунає свисток про відправлення) і витягають у справжніх туристів гаманці й цінні речі. Гід Антоніна попередила нас про це і показала цих «туристів», тому ми були готові й відбили всі зазіхання на наше майно. Насправді не страшно, треба лише бути пильним. Отже, рекомендуємо екскурсію в Пізу.

Безумовно, три повних дні у Римі (чотири ночі) є родзинкою цього туру. Туристам, які відвідують Рим уперше, рекомендуємо екскурсії в Колізей і музеї Ватикану (з відвідуванням собору Св. Петра), оскільки це дозволить заощадити час (групи проходять без черги). Цікавою є також екскурсія вечірнім Римом. Оглядова екскурсія є досить тривалою і в спеку виснажливою, але вона охоплює майже всі обов’язкові до відвідування пам’ятки Риму і дозволяє зорієнтуватись у місті. Ми були в Римі не вперше, тому вистояли чергу в музеї Ватикану (1 год. 20 хв., і це в пік сезону) і в собор Св. Петра (40 хв.). Черги вражають своєю довжиною, але рухаються досить швидко, тому не варто піддаватися першому приголомшливому враженню. Самостійне відвідування цих пам’яток дозволяє повною мірою насолодитися їх величчю і творами мистецтва (ми ходили музеями Ватикану 5 год., а екскурсія триває 2,5 год.), а також заощадити кошти (квиток у музеї Ватикану коштує 16 євро, а за екскурсію треба віддати 46 євро). Крім того, самому можна піднятися на купол Св. Петра (6 євро пішки і 8 – ліфтом частину шляху) і насолодитись величною панорамою, а також перевірити власний стан фізичної підготовки, подолавши 551 сходинку. Вештатися містом у спеку (40-41°) тяжко, але ж хтось має робити цю роботу . До речі, немає потреби тягати з собою великі пляшки з водою. Достатньо маленької пляшечки (0,33-0,5), оскільки скрізь по місту є фонтанчики або колонки з прохолодною водою, а біля станції метро «Колізей» можна набрати безкоштовної газованої води – приємної на смак й охолодженої. Щодо екскурсії в Неаполь і Помпеї, то безумовно треба скористатись такою нагодою і на власні очі побачити третє за величиною місто Італії, Неаполітанську затоку, Везувій, всесвітньо відомі руїни давньоримського міста, а також відчути колорит півдня країни. Готель був досить далеко від центру (9 зупинок метро, а потім 10 зупинок автобусом до площі Венеції), але поруч є супермаркет COOP, де можна зробити необхідні закупи.

На восьмий день подорожі ми опинилися в Найсвітлішій республіці Сан-Марино. Саме тут на горі Титано (701 м) можна насолодитися панорамою вглиб на 250 км. Оглядова екскурсія була інформативною і не довгою. У вільний час можна зайнятися шопінгом, оскільки ціни нижчі, ніж в Італії. Традиційно купують шкіряні вироби, парфуми, одежу відомих брендів. Рекомендуємо також місцеві вина, сири та ковбаси. У вільний час можна спуститися канатною дорогою (4,50 євро туди й назад, кожні 15 хв.) до містечка Борго-Маджоре, де спокійно випити кави й відпочити від натовпів туристів. Зустріли там українку, яка вже 18 років живе і працює в Італії. До речі, у магазинах працює багато українців, які допомагають у спілкуванні й виборі товарів. Українців/українок наймають як поліглотів, які говорять декількома мовами (як мінімум українською, російською, польською).

Відвідування Венеції (дев’ятий день подорожі) є традиційним для турів в Італію, тому майже всі обрали цю екскурсію (ті, хто не поїхав, засмагали на пляжі в Лідо-ді-Єзоло). Дісталися до Венеції місцевою електричкою (автобус довіз до станції), а потім катером. Гуляли містом самостійно. Заблукати неможливо, оскільки скрізь є покажчики, які орієнтують на площу Сан-Марко (місце зустрічі групи).

Останній день був транзитним. Поруч із готелем в Угорщині був TESCO, що приємно порадувало. Рекомендуємо запастися знаменитою сегедською салямі (Pick Szeged Salami), довга палка якої (70-80 см.) коштує близько 5 тис. форинтів (16 євро). На дегустацію вин в Егері не вистачило часу. Акордівські тури частенько пропонують завітати в Егер, тому знаємо, що гуляш тут дають смачний і досхочу, а вина наливають уже менше, ніж раніше . Правда, можна за символічні гроші (2-5 євро) купити вина у пластикових пляшках і каністрах.

Загалом, туром залишились задоволені. Спасибі Аккорду, з яким ми з 2010 р. Чекаємо на нові тури, розроблені з урахуванням безвізу, й нові країни (пора вже везти нас, скажімо, в Ісландію).