Чудовий відпочинок

Вітання рейсові 464!!!!

Все за порядком. Керівник групи – Ольга Гуледза – мудра, начитана, ерудована, зачарована нашою країною, фахівець, професіонал!!! Вона дійсно вартує всіх похвал, які я читала ще до початку туру. Опікувалася групою постійно, все прораховувала до найменших дрібничок. Дорогою чимало розповідала з історії, звичаїв того краю куди ми прямували.

Відразу подякую водієві Миколі, який вправно вирулював вузькими вуличками міст нашої мандрівки, завжди був у призначений час, там, де і домовлялись.

Спочатку було місто Тернопіль, екскурсія самим містом, а потім вечеря в етнографічному ресторані-музеї "Старий млин".... Ночували в готелі «Камелот», який знаходиться на об’їзній дорозі.

Далі за маршрутом – місто Чернівці... Екскурсія Чернівецьким університетом – неймовірна краса!!! В обід поїли у місцевому Бістро, а потім прогулянка містом. Гід Наталя – професіонал своєї справи.

Переїзд до Кам’янця - Подільського. Готель «7 днів». Сподобався.

Зранку – мега екскурсія старою частиною міста. Стара Фортеця. І все це було із неперевершеним гідом Валерієм Сергійовичем – фахівцем, фанатом свого міста, знавцем історії від найдавніших часів і по сьогодні.

Наступного дня зранку – екскурсія до Кришталевої печери. Пройшлися вузькими, низькими проходами і зарядилися неймовірною енергією. Було класно!

Після обіду – до Бакоти. Тут неодмінно потрібно побувати і все побачити власними очима! Природа неймовірна, свіже повітря, водичка, краса! Огляд скельного монастиря. Про цей мальовничий куточок неперевершено оповідав Горбняк Тарас Васильович – краєзнавець, місцевий мешканець, знавець і очевидець творення Дністровського водосховища.

Наступного ранку поїхали до Хотина, відвідали історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» і мали неперевершеного гіда – молодого науковця Дениса Познякова, котрий читає рукописи стародавніх часів і досконало знає стародавню історію краю. Розповідав надзвичайно, із великим захопленням.

У Кременці побували на горі королеви Бони. Місто також сподобалося. Мали дуже файного гіда (шкода, що забула ім’я), знавця свого міста та історії зокрема.

Далі прямували до Почаєва. Увечері оселилися в готель, а із самісінького ранку відвідували Почаївську лавру. Екскурсію нам проводив молоденький семінарист.

Цікаво, що спочатку це був монастир, далі в уніатський період велося будівництво, з’явилися велетенські споруди. Василіани займалися також видавництвом та освітою. 1795 р. під час поділу Речі Посполитої Почаїв потрапив до Російської імперії, а 1831 р. царський уряд відібрав цю обитель у василіян і через два роки надав їй статус лаври. Це прекрасний, величний комплекс. Вартує побувати. Правда, були несумісні речі. Коли ми зайшли у головний храм, то люди у камуфляжній формі відразу чомусь спохватилися і почали всім казати куди треба стати, що можна робити, а чого не варто. Неприємно ходити у храмі, коли за тобою постійно спостерігає „охорона”. Це давить, відвертає увагу, неможливо розслабитись і спокійно насолюджуватися красою. В групі було чимало осіб, котрі написали на листок паперу прохання, яке вони хотіли передати батюшці, аби він помолився. Проте від батюшки вони поверталися з тими ж листочками паперу. Як виявилося, їм назвали немалу суму, яку потрібно було пожертвувати за молитву батюшки.

Мандрівка закінчувалась Підгорецькии замком.

Група досить дисциплінована, туристи були з різних куточків нашої країни, навіть з Ізраїлю. Більшість щиро цікавилась та захоплювалась побаченим. Подорож була захоплююча, повчальна. Вкотре переконалася, що наша Батьківщина чудова. Любіть, шануйте Її!