У цьому фото звіті я намагаюся передати свої враження від поїздки за туром «В активному пошуку, або подорож із настроєм!». Лише втретє я скористалася послугами компанії «Акорд-тур», востаннє була ще в 2012р. І була приємно вражена тим, настільки виріс рівень туристичних послуг. Колективний збір на Терміналі - 2, знайомство з нашим супроводжуючим Володею і учасниками групи уже в дорозі по мальовничим Карпатам. З нами ще двоє операторів компанії, зніматимуть фільм про подорож. У дорозі від Львова до Мукачево час пройшов якось непомітно. З приємністю спостерігаємо за краєвидами, а Володя тим часом доносить основні організаційні питання. Наступного дня ми уже в Сербії, оглядова екскурсія по Белграду і знайомство з містом.
Після кафедрального собору прогулюємось парком, потім екскурсія середньовічною фортецею, де експонується уже новітня зброя. Розповідь місцевого гіда про недавні бойові дії сприймається і з співчуттям, і з розумінням такого подібного в своїй трагічності сучасного горя. Ось така вона, сучасна Сербія, де тісно поєдналися культури двох континентів і створили свій неповторний колорит. Найближча мені людина у цьому турі буквально – сусід по автобусу, за основну мету подорожі мав побувати у музеї Тесли. Здійснив її і сидить тепер із задоволеним виглядом. День закінчився вечерею у сербському ресторані, під живе виконання пісень тріо музикантів. В особливому захваті від м’ясних страв я не була, а от салат шопський сподобався дуже. По приїзду додому я його приготувала, але смак повністю відтворений не був.
Вранці переїзд в Боснію і Герцеговину і перше місто – це Сараєво, столиця країни. Гірко було слухати про події 20-річної давнини, про облогу міста протягом чотирьох років, життя без світла і води під прицільними обстрілами снайперів, жахіття різанини, все, що забрало життя багатьох сотень тисяч людей. Це вже в сучасному часі, в центрі Європи… Моторошно від усвідомлення того, що час нічому не вчить, що повторюється все знову і знову. І невідступно, як привид, супроводжує думка про події зараз у нас. Але вперто віримо, що все буде добре, ми тут, ми продовжуємо жити і радіти життю. А воно таке чудове і така гарна ця країна, ось погляньте: тут і столиця, і місто Мостар зі своїм старинним мостом. Екскурсія у Благай і Кравіцу з її водоспадами сподобалась мені найбільше з усіх. І екскурсовод Олена була найкраща. З таким захопленням вона доносила всю інформацію, видно було наскільки любить вона свою роботу, цей край і вміло передавала нам свої почуття. Це моя думка, але я впевнена, що її поділяють і інші.
Дорога у Хорватію уздовж узбережжя надзвичайно красива! Моє місце в автобусі праворуч біля вікна, місцями не видно узбіччя і проймає холодок остраху на крутих віражах, але намагаєшся не пропустити жодної картинки пейзажу. А вони ж одна краща за іншу! Ми ніби заворожені побаченим, вся увага туди, за вікно. Особливо чарівний вигляд має захід сонця над Адріатикою – ви самі можете переконатися.
В захопленні від такого видовища ми постійно робимо знімки, щоб зберегти собі на пам’ять те, від чого робиться гарний настрій і легко на душі! У турі дуже вдало поєднано відвідування основних місць і пам’яток країн Балканського півострову. Створюється така собі загальна картина вражень від побаченого і в той же час доповнюється вглиб від почутого - історичних фактів як давнини, так і сучасності. Переїжджаємо щоденно, але втома не відчувається – автобус досить комфортний і основне, що величезний заряд енергії несуть позитивні емоції від побаченого. А попереду сьогодні ще така довгоочікувана для мене екскурсія у старий Дубровник! Я не змогла його побачити, коли вперше у 2011р була в Хорватії і дуже жалкувала з цього приводу.
І ось уже він, знайомтесь – Дубровник, надзвичайне місто, одне і неповторне у своїй величі і красі! Сьогодні у нас вечірня екскурсія, вдень тут сила-силенна туристів, не провернутися. Але вечірній Дубровник аж ніяк не гірший, навпаки, додається якийсь шарм загадковості чи таємничості - скажу так))). Старе місто розташоване на скелі біля самого моря і оточене кам'яними стінами. Історичні будівлі чудово збереглися, житлові будинки хоч і без сучасного комфорту, але користуються величезним попитом. Вартість житла тут від однієї тисячі євро за квадратний метр! Проживання в Дубровнику дуже престижне і вабить багатьох світових знаменитостей.
Територія Старого міста входить у Список об'єктів Всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Це визначає стан Дубровника як міста-музея і важливої туристичної пам'ятки Хорватії. Наш гід – майстер своєї справи, з любов'ю і гордістю розповідає нам його історію, надзвичайно цікаві факти, проводить нічними вуличками і центральною – найширшою. І в пізній час тут працюють безліч магазинів, затишних кафе і ресторанчиків. Недавно пройшов дощ і відблиски на білому камені будівель і вулиць додають незабутніх вражень!
Зранку переїздимо в Чорногорію. Із-за особливостей розташування нам протягом дня доводиться сім! разів перетинати кордон. Володя кожного дня перед тим, як рушити в дорогу, починав із фрази: покажіть свої паспорти! Проходив уздовж автобуса і перевіряв нас, от така собі була обов’язкова процедура. І я щоразу подумки згадувала той забутий у поїзді свій недешевий і такий потрібний в дорозі препарат… Аби ж отак хто пройшов і нагадав!))) Так от, паспорти – сьогодні ми їх майже не випускали із рук, сім разів здавали на контроль!
Зупиняємость у віллі-готелі і єдиний раз на дві ночі підряд в місті Будва. І ось тут, певно, щоб поїздка не здалася суцільним медом, отримуємо ложку дьогтю. Наша кімната на останньому поверсі крихітна, низенька, розташована під дахом, у якому міститься вікно. Із сусідкою по номеру нас ще і підселяють третіми до двох інших. Звичайно, весь негатив за ситуацію приходиться отримати на себе… Але вечеря у ресторані кардинально міняє настрій: нарешті я скуштувала устрицю! Вперше! Вислухавши безліч порад і підказок, я її вживаю. Спільнота чекає на мою реакцію, а я крім абсолютного розчарування не маю нічого! Це ж треба, смак її не відчувається, бо вона не жується, ковтаєш збризнуте лимоном молюскове створіннячко – і все, насолоди ніякої… Чомусь на думку приходить згадка про голого короля)))
Зранку наступного дня погода чудова, настрій теж – у вільний до обіду час гуляю по місту. Мені подобається отак інколи безцільно вештатися, відволікаєшся повністю від усяких думок, спостерігаєш за навколишнім оточенням і відчуваєш себе його частинкою. Апетит, що нагулюєш, приводить у досить затишне кафе. Орієнтуватися з вибором блюд не складно, тим більше, як нас попередив Володя, тут слід спілкуватися українською мовою – її розуміють краще. Вартість продуктів не настільки висока, як у країнах старої Європи. Замовляю собі обід з трьох блюд, на десерт – морозиво з горіхами. Все це обходиться мені у вартість біля шести євро. З відчуттям повного задоволення заходжу в наш автобус, що не заставив довго очікувати – попереду в нас екскурсія по Скадарському озеру, що має статус національного парку.
Краєвиди в Чорногорії не менш мальовничі, ніж у Хорватії. Дорогою до озера ми в черговий раз у цьому переконуємося. Відпливаємо на невеличкому катері. Нас частує капітан домашніми млинцями з медом, молодим вином і сиром. Озеро величезне, найбільше на Балканах і цвіте. Відчувається такий спокій, який мимоволі порушуємо – сполохуємо деяких птахів, бачили плаваючого вужа, на одному із острівців замітили одиноку козу і губимося щодо неї в здогадках…
Зранку відправляємося в Албанію, країну, ради якої я відправилась у цей тур. Загадкова, тривалий час закрита, вона інтригувала і вабила. І скажу відверто: я не розчарувалася! Новиною для мене стали бункери – у такій маленької за площею країни їх біля 700000!!! Вражає те, як може одна людина, правитель-диктатор, втілювати свої маніакальні бажання протягом тривалого часу за рахунок всього народу. Кошти ішли не на добробут людей, а буквально в бетон. Будівництво ішло постійно, влаштовувались суботники. Побачити бункери можна будь-де: біля будівель, на городі, біля дороги; різні за величиною – від призначення для двох людей до величезних розмірів, куди може поміститися техніка. Зараз вони слугують складами, погребами, на фото бачите бункер-музей. А дочці Ходжі ще й захотілося увіковічнити пам’ять свого батька на кшталт єгипетського фараона – сучасною пірамідою! От і стоїть зараз ця споруда-потвора як символ мракобісся у центрі столиці Албанії. Тірана теж вражає, але уже в гарному сенсі – надзвичайно своєрідне і неповторне місто! Озеленення вулиць, велосипедні доріжки уздовж них, будівлі ніби і не складної архітектури, але з цікавинкою і велика кількість різноманітних інсталяцій. Найбільше нас привабила біла геометрична конструкція, нізащо не здогадатися, що це - «хмарка»!))) Загальне враження Тірана залишає як цікавий гармонічний ансамбль.
Першим містом у Македонії, куди ми приїхали був Охрід, місто на березі однойменного озера. Я не взяла участь у екскурсії, вирішила прогулятись самостійно і не пожалкувала! Ціни тут зовсім невисокі, пройшовши по бутікам, придбала дещо для свого гардеробу - а як же без цього! ))) Потім ще прогулялася уздовж озера і залишилася зовсім задоволеною і містом, і країною, і власне собою! Столиця Македонії, Скоп’є, теж оригінальна у своєму роді – тут сила-силенна скульптур! Вони буквально на кожному кроці))) Мер міста за фахом скульптор, от він і втілює свої професійні фантазії, хоча і через замовлення.
Родзинкою нашого перебування у Македонії була екскурсія на човнах по мальовничому каньйону Матка. Відправляємось по кілька осіб у човні, одягнувши рятувальні жилети. Ми допливаємо до однієї із найбільших печер, піднімаємось, потім заходимо у її сирий простір з кажанами на стелі, від чого трохи лячно. Пливемо у зворотньому напрямку і не перестаємо насолоджуватися навколишньою красою.
Наступною нас зустрічає Болгарія. Зустрічає довжелезними «пробками» і людськими потоками – в Софії має відбутися фінальний матч з футболу, а це святе! Жандармерія готує перестороги бо тут, як правило, бійки між фанами закономірні. Ми не будемо чекати на їхні розбірки і вирушаємо з місцевим гідом на оглядини столиці. Тут є що показати туристам, але під кінець туру ми вже досить перевантажені дивами і красотами, так що здивувати нас непросто. Але Велике Тирново не може не викликати захоплення. Надзвичайно красиві міські краєвиди із-за його унікального розташування на мальовничих схилах над рікою.
І от ми вже в Румунії, останньої країни подорожі по нашому маршруту. Місцевий гід проводить нам екскурсію по Бухаресту, з гордістю розповідає про економічний прорив країни, 12% - найбільші темпи розвитку в Європі! Шість років назад Румунія справляла враження досить бідної країни, а зараз такі разючі зміни! Це відчувається буквально у всьому, навіть готель нас вразив своїм комфортом і гостинністю. І розташувавшись у такому надзвичайно приємному місці, мимоволі виникає підозра: а може готель-вілла у Будві - це такий собі хитрий маркетинговий хід туристичної компанії з тим, щоб сповна оцінити принади румунського комфорту? Адже все сприймається у порівнянні, чи не так? ))) Румунія залишає нам гарні враження, з якими наступного ранку ми вирушаємо у дорогу додому.
І на останньому фото Сергій і Володя біля нашого екскурсійного автобуса промовисто показують, що тур цей закінчився, але попереду ще стільки нового і цікавого! Збережуться у пам’яті чудові краєвиди Адріатичного узбережжя, цікаві екскурсії у кожній по-своєму неповторній країні Балкан і захоплення від того, що відчули цю своєрідну атмосферу, таку загадкову і чарівну. Бажаю учасникам нашого туру нових гарних подорожей, а «Акорд-туру» досягнути своєю діяльністю найкращого звучання!
