Сказати, що це була найавантюрніша та найкраща подорож в моєму житті, то нічого не сказати.
Отже перший день був транзитний по території Угорщини, хоча вже десь о 21 год. (завдяки швидкому проходженню кордону) ми відвідали Будапешт та група встигла насолодитися прогулянкою на кораблику та шампанським. Ті ж хто в Будапешті 123 раз))), то встиг прогулятися трохи та перекусити. Далі нам треба було ще проїхати 200 км до готелю в м. Надьканіжа.
Наступного ранку, нам треба було подолати десь 250 км до Любляни, Словенія, де нас чекала, як на той момент здавалося, нереальна спека. Любляна зустріла нас привітно, була оглядова, а потім для тих хто не поїхав на о. Блед - вільний час. Одразу зазначу, що вільний час саме в цьому турі був не таким тривалим, як би хотілося туристам, а все через великі відстані. Далі нас чекав переїзд майже у 800 км. до готелю на території Італії (м. Гуардамільйо). Заселення було пізнім, ну то і не дивно, при цьому готель та сніданок був просто шикарним.
Третій день розпочався із 300 км. переїзду в Монако, Фрагонар та Ніццу. Тут в нас був цілий день поки наш будинок на колесах відстоював свою дев'ятку перед нічним переїздом! Монако як завжди вразило своєю лакшері атмосферою, а Ніцца своїм узбережжям. Для тих вже тут бував є можливість відвідати Канни та Сен-Поль-де-Ванс. Так от, Сен-Поль-де-Ванс - раджу усім, бо це місто-фортеця не залишить нікого байдужим! Ми, оскільки, тематична екскурсія не набралося - поїхали самостійно. Встигли, насолодилися, та ще й відсвяткували цю авантюру шампанським на лазуровому. Далі нас всіх чекав нічний переїзд до Мадриду, Іспанія. Пройшов він для нас максимально безболісно та не помітно. І тут треба «галерке» передати вітання!
Та вже четвертого дня нас закохувала в себе Іспанія зі своєю Сангрією, та неймовірно гарним Мадридом. Частина нашої групи відвідала Толедо та була від нього в захваті! Та вже на вечір, для тих у кого ще залишилися хоч якісь сили чекав переїзд у 400 км. до готелю в м. Бадахоз. Так дійсно було важкувато, що власне вже і висловлювалося вголос, проте всі молодці - витримали!
І ось нарешті настав наш п'ятий день і ми вирушили до Португалії!!! Всі дійсно були в передчутті цієї країни, бо майже вся група - досвідчені туристи, мали немалий перелік країн за плечима. Тож прямо по курсу першим був Лісабон! Його чарівність, багатоповерховість просто вражає, хоч одразу поруч ти бачиш і жебраків. В місто нас просто закохала екскурсовод Юлія. Так, як вона подала невимушено та легко інформацію, не вдалося жодному екскурсоводу, на мій погляд. Монастир Жеронімуш, Беленська вежа, та ці чарівні вулиці старого міста в Алфамі - це просто шок! Вже пізно ввечері ми поїхали до готелю в м. Сетубал де і провели дві ночівлі.
Наступного ранку ми вирушили до м. Порту, і на шляху зупинилися в м. Назаре де власне вперше зустрілися із океаном!!! Відчайдухи з групи навіть скупалися, інші просто намагалися запам'ятати цей момент зустрічі, наробивши 100500 фотографій. Вода була м'яко кажучи холодною та ще й вітер розганяв хвилі. Але цей чарівний момент знайомства та першої зустрічі ще досі перед очима. Далі було Порту, ці вулиці вверх-вниз, лабіринтом, не залишили байдужими нікого. Ну і звичайно, полуницею до нашого портвейну в Порту було те, що саме в цей день на ЧС-2018 був футбольний матч: Португалія-Іспанія. В країні де футбол - релігія, а Роналдо це майже президент, це було фантастичне дійство. Від малечі на руках у мами із своєю пляшкою каші і до фанатів в футболці 7-го номеру та сивиною на голові, всі, всі, всі вболівали за свою збірну та Кріштіану. Здавалося в якійсь момент, що життя на ці 90 хвилин зупинилося. Під шаленим емоційним враженням ми повернулися в Сетубал.
Сьомий день для кожного з групи був чимось особливим, бо нас чекав апогей!!! Так, саме так ми вирушили в Синтру, а згодом на Мис Рока. З нами знову працювала Юлія, знов таки завдяки її натхненній розповіді при під'їзді до Мису розпочався легкий мандраж, хвилювання зашкалювало, а очі були сповнені сліз.
Cabo da Roca - умовно найзахідніша точка Євразійського континенту. Від усвідомлення цього тобі зносить дах, як власне і від вітру який там панує. Так от, там не просто тобі відкривається океан, він там настільки могутній в парі із вітром, що ти розумієш, яка ти насправді маленька перед цими поважними стихіями!!! Це wow - сто мільйонів разів!!!
Після Синтри ми ще відвідали Пащу диявола та м. Кашкайш, і після цього неймовірного дня ми повернувшись в Лісабон сказали Португалії – До скорої зустрічі!!! Португалія в кожного, я впевнена, зайняла свою нішу в серці!
Далі ми вирушили до Іспанії, підкорювати Барселону. Нас чекав другий нічний переїзд, всі витримали його стійко.
Отже, Барселона. Особисто моє враження - ну не вразила (нажаль, нажаль, нажаль) вона мене так, як би мала б, можливо на 8-9 день вже враження всі перемішалися, але от якось так. Звичайно все гарно, в тому числі і Монсеррат, але то зовсім не ті емоції.
Далі нас ще чекав переїзд у майже 800 км до готелю в м. Генуя, а вранці була оглядова по місту. Генуя - красуня, хоч і о 8 ранку вже така спекотна. Після цього переїзд до міста Ромео та Джульєтти, Верони, де була оглядова. А далі ще 800 км. до готелю на території Угорщини. Але такий тривалий переїзд було компенсовано проживанням на березі о. Балатон. І от настав 11-й день, наша фінішна пряма додому, із заїздом до Долини красунь на дегустацію та угорський гуляш. В зворотному напрямку кордон ми пройшли за рекордні 40 хвилин і ми в Україні!
Отака в нас була подорож у 9000 км, втома, але однозначно воно того вартувало!!!
Стосовно саме цього туру, як я писала вище, то один день тягнув за собою інший і тому тут треба було бути всім максимально зібраними. І яке щастя, що все вийшло, ми всюди встигли!!!
Група - всі розумнички, а наша «галерка» стала просто португальською родиною, не інакше! Бо всі склалися один до одного наче пазли! Дякую всім за емоції, позитив та доброзичливість! Ви - неймовірні!
Наш будинок на колесах - комфортний, зручний та чистий.
Наші водії Володі - Професіонали, не інакше!!! Бо в такому режимі нон-стоп, ти в якійсь момент втомлюєшся відпочивати, а люди працюють в такому режимі! Це велика повага та вдячність Володі та Володі від усієї нашої португальської родини за те, що і завдяки ВАМ здійснилося мрія кожного із нас, та не менш за те, що повернули нас на Батьківщину!
Наш керівник групи - Дмитро Алієв, з першого км. почав нас налаштовувати на те, що легко точно не буде, але буде стовідсотково цікаво! Інформація завжди подавалася вчасно, всі наші питання - знаходили відповіді, і навіть маленький бунт був професійно погашений, що свідчить про те, що керівник групи - професіонал! Дякуємо Дімі за його роботу, поки ми відпочивали!
І наостанок, цей тур дійсно велика авантюра, бо на такий сподобається однозначно тільки відчайдух! Але саме такі божевільні (по-доброму, звичайно) пригоди залишаються в пам’яті назавжди!!!
1
