Перше, що можна було б сказати після цього туру: «Ганьба, «Аккорд-Тур» і побажати читачам НІКОЛИ не подорожувати з цим оператором.
Та спробуємо відкинути емоції і просто поділитись об’єктними фактами. А висновки нехай кожен зробить сам.
1. Трансфер в «Термінал-А». Жодних проблем. 2 хв. від залізничного вокзалу. Прийшли, сіли, поїхали.
2. «Термінал-А». Все зручно. Навіть в піковий період можна знайти місця для відпочинку. Кава, сніданки, місця для підзарядки телефонів, туалети, паркова для власників авто – всього достатньо. Є магазин з корисними для подорожі товарами.
3. Автобус. В нашій подорожі йому дісталася головна роль. На вигляд доволі старенький. За всю подорож ми жодного подібного так і не побачили. Це особливо було помітно на тлі інших сучасних лайнерів дорогами та парковками Європи. Та головне, щоб їхав. Але не склалося.
З «Терміналу-А» ми виїхали із запізненням десь на 40 хвилин, пропустивши інші автобуси, за якими потім стояли в черзі на кордоні. Але це не вина «Аккорд-Туру», запізнились троє туристів. По дорозі до кордону нас зупинила поліція, бо водій не використав паски безпеки. Це ще одна затримка. На кордоні нас протримали 6 годин з обох сторін. Стало зрозуміло, що, на жаль, в Краків ми вже не встигаємо і вирушаємо одразу на поселення в Прагу на ночівлю. З кордону ми виїхали близько 16:00 за європейським часом. До Праги відстань складає 790 км. Тобто прибуття в готель Праги очікувалося десь близько півночі. Дещо запізно для повноцінного відпочинку, та все ж краще ніж ночувати а автобусі. Але в Прагу ми прибули УВАГА! О 4-й ранку!!! Не знаю чи це «Аккорд-Тур» помилився в розрахунках, чи водії обрали хибний маршрут. Але факт: замість ночівлі в готелі ми отримали фактично додатковий нічний переїзд! Часу в готелі ледь вистачило на душ, зміну одягу і лише дві (!) години сну.
Сніданок у готелі був хороший, а чарівність Праги компенсувала всі незручності. Шкода лише, що виїжджати ми мали надто рано, о 17:00.
І тут почались головні пригоди. На першій же зупинці після Праги наш старенький автобус зламався. Спочатку нам повідомили, що потрібно почекати, доки підвезуть запчастини. Потім, що доведеться заїхати на СТО. Звісно, було б краще провести цей час в Празі чи хоча б дорогою в Париж. Але далі їхати ми вже не могли. Десь за годину нам повідомили ще більш приголомшливу новину: наш автобус залишається, а група має пересісти в інший автобус «Аккорд-Туру» приєднавшись до іншої групи, яка також їде в Париж. Але вільних місць там лише 24. А нас 30 осіб. Отже, потрібно знайти 6 волонтерів, як зголосяться залишитись у старенькому зламаному автобусі разом з водіями та керівником групи. Ми вирішили залишитись. До нас долучились інші туристи і потрібна кількість добровольців швидко була знайдена.
Сонце вже майже сховалось за фурами, які стояли поруч на паркові, коли нарешті під’їхав інший автобус. Він був значно сучасніший, комфортніший, з клімат-контролем, індивідуальними USB-портами та польськими водіями. Але атмосфера там була дуже агресивна. Врешті-решт, провівши ще годину в суперечках зі співвітчизниками, більша частина нашої групи повернулася назад. Дехто навіть зі сльозами на очах. Інший автобус із незначною частиною нашої групи поїхав в Париж, а ми лишилися на паркові чекати новин від «Аккорд-Туру» про подальшу долю. Обурення набирало обертів. Туристи вимагали прямих переговорів з представниками «Аккорд-Туру». Це був пізній вечір п’ятниці і все більше складалося враження, що відповідальні особи «Аккорд-Туру» у вихідні дні не будуть перейматися такими дрібницями, як туристи на парковці зі зламаним автобусом. Тут вже згадалися і пізній виїзд з «Терміналу-А», і зупинка поліцейськими до кордону і ще одна вже на в’їзді в Чехію, і неадекватно довгий переїзд у Прагу, і ранкове поселення в готель…
Врешті-решт, нам повідомили, що ми вирушаємо на ночівлю в готель в місті Плзень (Чехія), а водії зранку поїдуть на сто на ремонт і потім всі разом виїжджаємо в Париж. Готель в Плзені був хороший. Ми вперше від початку туру мали можливість відпочити. Сніданок і привітний персонал теж залишили приємні враження. Після сніданку плани вчергове змінилися)) Виявляється водії не змогли знайти СТО, яке готове прийняти автобус раніше понеділка (а це була субота). Тому за нами має приїхати інший чеський автобус, який відвезе нас у Париж, а потім наші водії приїдуть за нами і повертатимемось з Парижа ми вже нашим автобусом. Звісно день в Перижі вже був втрачений, всі плани змістилися. Та підбадьорювало нас бодай те, що чеський автобус має бути точно сучаснішим і комфортнішим за наш старенький. Ага! Щас! Це ж «Аккорд-Тур», друзі. Для переїзду в Париж за нами приїхав шкільний автобус без кондиціонера і розкладних крісел!!! Це не жарт! Нас чекали попереду 1000 км і 12 годин незабутніх вражень…
Родзинкою в цій історії стало те, що по приїзду в Париж ми дізналися, що наш старенький автобус за нами не приїде і за добу ми вирушаємо чеським шкільним автобусом без кондиціонера і розкладних крісел у нічний 16-годинний переїзд Париж-Дрезден. Звісно, чого ж порожняком ганяти автобус з Плзеня в Париж, коли можна зекономити на туристах. А як компенсація за незручності нас безкоштовно можуть покатати на кораблику по Сені. Браво, «Аккорд-Тур»!!!
Звичайно, люди очікували більшого. В ідеалі – продовження туру на одну добу. Щоб назва туру «Три дні в Парижі» звучала не як знущання, а відповідала дійсності.
Та попри все від подорожі залишились і позитивні враження. Окрім краси європейських міст, це насамперед веселі і щирі чеські водії, які всіма силами намагались зробити наш переїзд максимально комфортним; це кмітливий і дотепний Іван Іванович (гід по Монмартру); це інтелігентна і аристократична пані Ірина (гід по Дрездену). Ну і звісно тендітна але мужня, добра і терпелива наш керівник групи Мар’яна Вінтонів, на чиї плечі і звалився цей незабутній тур.
В цій подорожі у представників «Аккорд-Туру» було аж надто багато шансів проявити свою турботу про клієнтів та і взагалі ставлення до людей. На жаль, «Аккорд-Тур» не скористався з жодної такої нагоди. Тому читачам вирішувати чи довіряти свій відпочинок оператору, для якого цінність прибутку вища за людську гідність.
