Disclaimer. Даний відгук є компіляцією моїх відгуків по країнах, що я писав в ФБ, тому буде трохи рваний і дуже довгий.
Для тих кому лінь читати дуже багато букв - Тур просто прекрасний, практично всі факультативи варто відвідати, вони тільки доповнюють картину і покажуть вам нові місця або ж розкриють з нових ракурсів вже відомі.
Напевно єдина причина, чому я не можу сказати, що Белград мене розчарував, це відсутність будь-яких очікувань щодо нього. Саме місто нагадує дивну суміш Києва і Львова, з яких воно взяло гірші риси типу посереднього стану збереження історичної забудови чи типової радянської забудови поміж історичної, але не взяло якихось визначних пам'яток. Київський трафік, але львівська манера пішоходів перебігати, ігноруючи світлофори. Центр відносно невеликий, але дійсно цікавих місць ще менше. Перше з таких - собор святого Савви. Він величезний і претендує на звання найбільшого православного храму в світі. Поки що триває облаштування внутрішньої частини храму і повністю закінчена крипта. Вже напрошується реставрація навколишньої території, бо машини, що возять будматеріали вже знищили плитку навколо. Ззовні, як і більшість романських споруд, собор не дуже вражає, але всередині все стає значно цікавіше і в готовому стані це має бути дуже цікаво.
Ще одне цікаве місце - колишня фортеця місце злиття Дунаю і річки Савви (там багато що названо в його честь). Але тут все вирішують просто природні краєвиди.
Також непогане місце - Скадарська вуличка. Чи не єдине місце де збереглась атмосфера Балкан, хай її вже забили ресторанами.
А от музей Тесли розчарував. Єдине цікаве - золота сфера куда зархівувади його попіл. Фільм і розповіді гіда більш присвячені міфам, ніж реальній постаті Тесли, експозиція маленька, а експерименти зводяться до трьох версій одного експеримента. Апофеоз - відсутність туалету в музеї, де щороку буває овер 100к відвідувачів.
Боснія і Герцеговина просто неймовірно прекрасна. Після досить унилих пейзажів Північної Сербії тамтешні гори, тунелі, гірські річки та озера виглядали дуже круто з самого пункту перетину кордону. Заодно там і познайомились з балканським підходом до роботи (покукали півгодини поки митник пропускав автобус свого знайомого, який ми обігнали хвилин на 10).
Сараєво здивувало. Місту сильно дісталось від сербів під час кількарічної облоги в 90х, але частина історичного центру вціліла.
Прикольний мікс ісламської та європейської архітектури, ратуша в псевдомавританському стилі, східний базар і християнська церква неподалік, хоча на деяких будинках досі видно сліди від снарядів чи осколків. З цікавого варто відвідати базар з мечеттю і медресе, комплекс олімпійських споруд, що лишились з 84го, ну і звісно ж міст на якому відбувся вдалий замах на вбивство ерцгерцога Франца-Фердинанда. Та й просто є де погуляти на день-два.
Переїзд Сараєво - Мостар став апофеозом красот і краєвидів. Поки що ця дорога чи не найкрасивіша з тих, де я їздив. На жаль, при спробі зловити хороший план Яблуніцького озера я отримав 20 фото дерев, 10 фото стовпів і одне - групи китайських туристів. Та й взагалі такі місця краще дивитись наживо.
Мостар постраждав від війни сильніше, але тут більше порозважались хорвати, а не серби. Місто активно відбудовувалося, але деякі будинки так і залишилися зруйнованими. Основна пам'ятка - старий міст (несподівано), котрий кілька століть був чи не єдиним місцем перетину Неретви, церква з височезною дзвіницею, пара мечетей та цікаві вулички поруч з мостом.
Поруч з Мостаром в Герцеговині є ще 2 дуже круті місця - текія дервішів в Благаї та водоспади Кравіца.
Текія знаходиться в дуже атмосферному місці, де з-під гори витікає досить потужна річка, в печерах на схилі гніздяться птахи, шум порогів, так і кличе залишитися там, щоб пошукати свій дзен. Жаль, але туризм вже потихеньку добрався й туди - біля текії вже є кілька ресторанчиків і ввечері там може бути досить людно.
Водоспади Кравіца стали хай і нетривалою, але приємною розрадою в жаркий день. Температура води була аби 15 градусів і це прекрасно охолоджувало в + 35 на вулиці. А якщо додати ще шикарний водоспад, то вийшла дуже хороша фіналочка, яка вивела Боснію в топ країн цієї поїздки. Дуже рекомендую відвідати
Хорватії було відносно мало. Ми перетнули боснійсько-хорватський кордон, потім хорватсько-боснійський, знову боснійсько-хорватський, заселились в готель і поїхали дивитись Королівську Гавань, пардон, Дубровнік. Види на гори, море і бухти були красиві, а от саме місто трохи розчарувало. Воно прекрасно збережене/відбудоване, там прикольна квадратно-гніздова забудова, вузенькі вулички, пам'ятні місця з серіалу. Але все це нівелюється величезною кількістю туристів різного ступеню розкосості та явно завищеними цінами на сувенірку, особливо по Грі Престолів. Гавань забита різноманітними катерами та яхтами, а сходи, які нібито вели до Септи, вічно кимось зайняті. Малолюдним був тільки малий пляж з серіалу. Щоправда це був вечір, можливо вдень спека і робочий час зменшать кількість туристів на вулицях. З іншої сторони, в цей час може припливти якийсь круїзний лайнер і висадити кілька тисяч туристичного десанту, зголоднілого за сушею)).
Основна проблема Хорватії - це морські їжаки. Більшість пляжів кам’янисті і їжаки там відчувають себе дуже затишно, тому потрібно бути весь час уважним, щоб не наступити на якогось з них. Голки зазубрені і дуже крихкі, тому витягнути їх майже нереально. В якості заходів безпеки рекомендують купатись в тапочках, але це дуже сумнівне задоволення, а з піщаними пляжами там трохи проблемно.
Подивитись Дубровнік таки варто, але чогось грандіозного, ІМХО, від нього очікувати не варто. Відпочивати можна, але десь трохи далі від міста. Можливо в верхній частині Хорватії все краще, але нижня частина мені не дуже сподобалась
На черзі – Чорногорія. Ми базувались в Будві, але фактично бували там тільки ввечері. Містечко відверто курортне, хоча й має невелику історичну частину на узбережжі, яка добре збережена і не настільки людна, як в Дубровніку. Продукти в маркетах дешеві, але в ресторанах ціни досить високі і, що саме печальне, не завжди гарантують відповідну якість. Окрім Будви, відвідали ще Которську затоку («Бока Которська» на місцевих мовах) та Скадарське озеро.
Бока Котор і прилеглі міста (Котор та Пераст) однозначно варто побачити. Затока оточена високими горами нагадує фіорд, хоча ним і не являється (вона утворилась після того як море затопило каньйон річки). Краєвиди шикарні з будь-якої точки, особливо вид на Котор з сусідніх гір. Сам Котор являє собою відносно невелике старовинне містечко притиснуте горами до моря. Вздовж найближчої гори до фортеці на її вершині тягнуться кількох-кілометрові стіни, які не раз рятували місто під час облог та штурмів. Історичний центр дуже тісний, але красивий. Будинки щільно прилягають один до одного, в кривеньких і досить крутих вуличках можна заблукати, хоча сам центр, оточений стіною, має розміри аби 200*300 метрів. Вхід до фортеці платний, а пункт пропуску знаходиться на самому початку підйому, тому обмежитись відвідуванням тільки ближнього оглядового майданчика нам не вдалося. Однозначно, раджу подивитись.
Скадарське озеро схоже на Боку навколишніми горами та шикарними краєвидами, але прісне і має більш різноманітну фауну. Тут знаходиться біосферний заповідник та гніздується купа різних птахів. Також воно служить перевалочною базою для деяких перелітних птахів, тому це прямо рай для любителів підглядати за птахами (birdwatcher-и чи як їх там). Нам ж воно більше зайшло як можливість охолодитись після спекотного дня та помилуватись навколишніми горами. Власне на один з таких краєвидів ми синхронно залипли десь на півгодини, якщо й не більше. Хай це і не був дзен, але близько до того))). Однозначно рекомендую відвідати і теж позалипати. Особливо круто це заходить якщо замовити прогулянку на катері по озеру, під рівномірне журчання мотору взагалі випадаєш з реальності.
Загалом Чорногорія була, ІМХО, гірше Боснії, але відчутно краще Хорватії. Гори повище, бухти покрасивіше, ціни погуманніше. Особливою зручністю було те що в якості валюти там використовується євро, хоча вони й не входять до Єврозони. Її точно варто відвідати, але не обмежуватись береговою лінією.
Відміток в паспорті про відвідини Албанії ми не отримали. Взагалі не впевнений, що там є митна служба. Але митниці на Балканах це окрема історія, згідно документів я телепортнувся з Хорватії відразу в Македонію))
Албанія красива, але зубожіла країна. Кордони відкрили відносно недавно, після того як нею майже 60 років керували комуністи і країна тепер намагається хоча б наздогнати сусідів. По всій країні натикано бункерів, які тепер використовуються як льохи, а в населення якась прямо манія на Мерседеси, вони складають чи не половину всього транспорту, щоправда, більшість з них добре якщо 2005го року випуску. А ось природа там шикарна. Албанські краєвиди всерйоз змагались з боснійськими і програли тільки по сумі критеріїв (гори, річки, озера), конкретно гори там вищі, стрімкіші і краєвиди з місцевих серпантинів відкривається суперові.
Першою нашою точкою стала перша столиця – Круя. Тепер це невелике містечко на схилі гори з кварталом історичної забудови навколо ринку і залишків фортеці. Краєвиди там неймовірні, але з якимось різноманіттям трохи проблемно. Гарним бонусом став обід в місцевому ресторанчику. Тамтешня баранина запечена в йогурті це щось.
Після короткого переїзду ми потрапили в теперішню столицю – Тірану. Як і у багатьох інших столицях пост-комуністичних країн, там багато помпезних споруд, які тут досить непогано зберегли. На жаль, варто відійти від туристичних маршрутів, зайти десь в двір чи якусь дрібну вуличку і можна побачити що там не все так красиво, як на центральних вулицях. Але саме на центральній площі Албанії, я побачив чи не найкрутіше рішення як боротись зі спекою в містах. Ця площа має невеликий ухил з центру назовні і в різних місцях, з спеціальних щілин в плитці б'ють маленькі потічки, що стікають на край і зволожують всю площу. Виглядає прикольно і справді діє.
Македонія одна з найкрасивіших і чи не найдешевша з відвіданих країн. Тутешні гори і краєвиди не сильно поступаються албанським, але вже є інфраструктура і трохи цивілізації. Першим відвіданим містом став Охрід. Це маленьке містечко з більш ніж 1000-річною історією, на березі однойменного озера. Тут збереглися залишки античного театру, який було відреставровано і який періодично використовується за призначенням. Також в місті знаходиться кілька прекрасно відбудованих та відреставрованих древніх церков, збудованих у візантійському стилі. Забудова міста дуже щільна і, через особливості середньовічних податків, зачасту має вигляд перевернутих зіккуратів. Центр міста виходить прямо на берег Охридського озера, яке своїми розмірами, чистою водою і досить пологим дном (там де ми купались) дуже нагадувало мені Світязь, а взаємне розташування міста і озера нагадало Тернопіль. З радістю б приїхав сюди ще раз на більше часу, але туди не просто добратись.
Наступним було місто Скоп'є, столиця Македонії. Місто не дуже велике, але інакше ніж монументальним його не назвеш. Кількість пам'ятників там зашкалює, за день в Скоп'є я побачив більше різних статуй ніж за весь рік до того. Половина з них ще й кінні, в тому числі й людям, які навряд чи їздили верхи. В одному з парків ми навіть знайшли погруддя Шевченка. Якогось певного стилю забудови там немає, після землетрусу будували і реставрували хто що хотів і як хотів. Зараз там спокійно можуть бути сусідами відреставровані пам'ятки 18-19 століть і сучасний бізнес-центр, ну і, звісно ж, якась статуя. Місто миле, ненапряжне і досить тихе.
Фінальним акордом в Македонії, та й, підозрюю, всіх цікавих місць цього туру, стали відвідини каньйону "Матка" та греблі місцевої електростанції. Також в програму ввійшли відвідини печери в каньйоні. Печера особливо не вразила (таких і в нас вистачає), а от сам каньйон просто невимовно прекрасний - гори, річка, ліси. Вздовж каньйону йде стежка для туристів, але нею не вийде добратись до печери, тільки прогулятись вздовж каньйону.
Загалом, я б відніс Македонію, в топ країн цього туру і до списку країн, куди хочеться повернутись. Ціни, умови й кухня там прекрасні. Про локальні красоти й мова не йдеться, з тим взагалі все супер.
Щодо організації і самої програми туру, то все було супер. Якщо брати всі факультативи, то розклад буде дуже насиченим, але за тим не шкодуєш. Якщо ж пропускати деякі виїзди, то майже завжи можна відпочити на якомусь пляжі. Єдина претензія до конкретно туру де я був - робота водіїв, котрі були не готові до настільки складного маршруту і періодично блудили. Керівник групи, як могла, намагалась максимально згладити цей недолік, але це відчувалось.
