Наша поїздка розпочалась з того, що в Одесі нещадно первщив дощ. Мокрі, наче хлющі, коли ми нарешті дісталися автобуса перспективи подорожі були досить туманними. Вже в автобусі гід Тетяна повідомила, що на Котрочень можна навіть не розраховувати, оскільки потрібно робити бронювання за 24 години. Цікаво, невже в епоху діджиталізації коли існує вайбер, ватсап, фейсбук, інстаграм, телеграм та навіть банальні смс, не можна було зробити попереднє опитування та резервацію?! Мабуть ні, бо Тетяні дуже подобалось розповідати про те, що ми не побачимо - іншим прикладом був Пелеш, який пропонували оглянути тільки зовні. Чи то такий одеський гумор, чи що але так само замість філама про Дракулу ми дивились романтичну комедію, з рекламою від 1хбет, просто немає слів... Тож під сильну грозу та дощ ми вдало перетнули молдовський та румунський кордон. Вранці - Бухарест - місто, яке взагалі не прилаштоване для туристів: відсутні номера та назви вулиць, напрямки руху метро, навіть у центрі багато розбитих терміналів для придбання проїздних квитків... Оглядова екскурсія була досить цікавою, але схоже що за ці 1,5 години ми побачили все, що є цікавим у Бахаресті. Далі - екскурсія парламентом - помпезно, габаритно, але якось без душі. Величезні колоритні, багато оздоблені зали, які більшість часу пустують. Загалом екскурсія залишила змішані відчуття, з однієї сторони це одне з найтяжчих будівель, а з іншого - не полишає відчуття надмірної помпезності без причини. Надалі було поселення у готелі. Номер досить непоганий, був кондиціонер і холодильник. Серед плюсів - в декількох хвилинах від готелю є супермаркет, а в хвиланах 10-15 - торговий центр. Сніданки - скромні, але мінімально задовольнити свої потреби можна - були готові сніданки, ковбаски, сир, гарячі напої. Загалом Бухарест не справив враження: дивитись майже нема чого, тож довелось брати екскурсії, щод не загубитися (доречі англійську розуміюсь хіба кожен десятий). Серед беззаперечних плюсів - смачна вулична їжа, особливо випічка за доступними цінами. Другий день обіцяв бу цікавішим - містична Трансільванія... Однак половину часу ми витратили на затори. Ситуацію рятували неймовірні краєвиди: гори, копички сіна, вівці, які ддовільно пасутся на травичці, та конячі упряжки які нас обганяли (мабуть на такому екотранспорті ми б дісталися швидше). У Сінаї було хвилин 50, тож поки група дивилась Пелеш, можна було подихати свіжим гірським повітрям і прогулятися парком. Потім ще кілька годин дороги і - нарешті - Бран. Замок графа Дракули на якого нам дали 40 (!!!!) хвилин. Сказати, що це мало, це нічого не сказати. Однак, найважливішим є те, що немає данних що Влад Дракула хоча б раз відвідував цей замок, а наразі він виступає більше як музей румунської королеви Марії. Як на мене тут було знищено так званий "дух середньовіччя", обставивши все меблями ХХ століття на розетками, які видніються зі стін. Ситуацію рятують тільки неймовірної краси краєвиди. Далі - Ришнов і фешенебельний транспротний засіб - трактор до якого приєднали вагончики для туристів. Ще одна оборонна фортеця, яка теж зачаровує своїми краєвидами, є можливість посидіти і насолодитись красою Карпат. Згодом коротесенька екскурсія по Брашову і вільний час, поки частина групи поїхала вечеряти у Поляну Брашову. Хоча навіть на центральній площі міста можна знайти де поїсти значно дешевше, ніж екскурсійна колоритна вечеря. Для поціновувачів кави є страбакс, для люибителів книг - книжкова лавка, але на жаль путівника хоча б англійською там не було (ще один недолік Румунії вцілому). Надвечір було досить прохолодно, після наших південних + 36 + 17 виглядає досить зимно, тож кофтинка та зручне взуття - обов"язкові елементи для успішної подорожі. Ввечері вчасно виїхали до України і близько 11 вже були в Одесі. Тож загалом тур залишив досить змішані емоції: Румунія - однозначно не європейська туристична країна, як на мене, в Бухаресті майже нема чого дивитись, а в туристичній Трансильванії ми провели дуже мало місця. Та й назва "Побачення з вампіром" не відповідає реальності, оскільки щожна з локацій не пов"язана із загальновідомим Владом Цепешем. Це скоріш за все "Румунський експресс" чи "Румунський уїкенд". Тож терези приємних вражень від подорожей врівноважились тільки завдяки неймовірній природі Карпат, зовнішніми фасадами замків та смачною випічкою. Однак, наврядчи це країна, яку захочеться відвідати ше раз - не досить прилаштована для туристів, неангломовна, вся її краса зосереджена в долинах Карпат, які неможуть не подобатись.
0
2
