Несподівано перший день обернувся суцільним екстримом. Скелі Довбуша. Крізь вузькі тунелі кожен з нашою групи підібравши животи протискувався поміж скель, задирав ноги до вух видираючись по камінням, перестрибував через глибокі ущелини і, зусиллями нашого куратора, очі кожного з нас побачили красу карпатських гір. Вечір скінчився в затишному Івано-Франківську екскурсією по місту. Відпочивали в комфортабельному готелі «Надія».
Наступний день – серед мальовничих скель шум водоспадів, від краси та льодової свіжості яких перехоплювало дихання. Бухтівецький та Крапельковий водоспади. Жодна дівчина не встоїть, щоб не спробувати себе у ролі чарівної мавки, оповитої павутинням з краплин. Ох, мабуть, змучився Ілля, збираючи дівчат у групу. Тож бо селфі вийшли шикарні! Далі – Яремче та водоспад Пробій, ярмарок, тарзанка і Zip–Line над водоспадом. Вир емоцій! Заселення в готель «У Мар’яни і Назара». Просторі ліжка та кімнати, смачний домашній сніданок зняли втому.
Третій день – відпочивальний, мабуть. Уранці відвідали Музей гуцульського побуту і музикальних інструментів. Хазяйка-спадкоємиця музею, енергійна чарівна жінка, своєю мовою наче пісня оповідала про кожний інструмент цікаві історії з життя та традицій гуцулів, демонструвала свій талант гри та осоромила декількох наших хлопців, адже трембітати це вам не селфі постити! А потім прогулянка полониною Ігрець крізь спливаючий донизу туман. Полонини наче скам’янілі морські хвилі… Не помітили як дійшли до привітної оселі гуцульської родини. Куштували найсмачніший банош, різновиди полонинських сирів, домашній хліб щойно з печі та слухали веселі історії про життя місцевого населення. Пізніше заїхали до віадуків у Ворохті.
День четвертий - г. Говерла. Саме тут дихаєш на повні легені! Заради гірської краси, заради погляду на інші вершини унизу, на подоланий шлях, заради миті доторкнутись до хмар без страху і сумнівів невтомно підіймаєшся на Говерлу!
Наступного дня, а це був День Незалежності, сходили на гору Горган Микуличинський. Нижча – так, простіша – ні, будете мати змогу полоскотати собі нерви)) Але і підійматися та спускатися було приємно: кущі ожини на кожному кроці! А потім святковий пікнік, наша весела компанія, душа якої – Ілля Симоненко, плавання у водоспаді – запам’ятаються надовго!
Останній день - екскурсія в Рогатин до церкви Святого Духа, правду кажучи, пам’ятаю лише емоції: водночас як багато та як мало ми відчули і побачили за ці дні, невже тур вже скінчився?
Цей тур не був би таким яскравим без зусиль Іллі, його організаторського таланту, підтримки, самовідданості своїй справі, веселої вдачі! Рада, що перше знайомство з горами пройшло під його супроводом!
