Уже минуло кілька місяців, як ми повернулися із подорожі у Фінляндію. Наш тур тривав 8 днів, без нічних переїздів. Це дуже зручно, особливо, якщо не спиться автобусі, я вибрала саме його, хоч був варіант і з нічними переїздами.
Маршрут проліг через країни Прибалтики, та власне Фінляндії. Для мене цей напрямок був новим, раніше їздила тільки у західну Європу, тому для мене все було цікавим. Естонія, Латвія, Литва-країни заселені народами балтів, мова їхня відрізняється від нашої, але благо всі знають російську, бо раніше входили в СРСР, тому заблудитися без знання мови вам точно не вдасться. Рига запам‘яталася не тільки гарним історичним центром, але і околицями - будиночками стилю «югенд», або модерн. Більшість із них - справжні витвори мистецтва. Закупились шпротами, ризьким бальзамом і поїхали далі. До речі, лайфхак - найдешевший алкоголь: ризький бальзам, Вана Таллін, лікер із морошки - на білоруському дюті фрі, його можна відвідати при поверненні додому, в останній день і пройти мимо нього ви не зможете, бо там паспорти штампують. Ризький бальзам там по 8є, лікери з морошки - теж, при тому, що в Фінляндії ціна на лікер - 13є. Забігаючи наперед скажу, що Фінляндія дорога країна, купуйте алкоголь краще в Прибалтиці, або на край-на паромі в/з Хельсінкі, там теж дешевше.
Наступного дня був ранній виїзд із готелю в Таллінні на паром до Хельсінкі. Плисти 2 години, паром-величезних розмірів). У Хельсинки було проведено автобусно-пішохідну екскурсію, потім частина людей поїхали в науковий центр Еврика, а решта мала трохи вільного часу, Ми пройшлись по магазинах. Хельсинки - гарне чисте місто на березі Балтійського моря, особливо вразив центральний собор, не тільки своїми розмірами, але величезними сходами, якими треба до нього піднятися. Місто було надзвичайно гарно прикрашене, адже до нового року залишилося кілька днів. Будинки збудовані в суворому північному стилі але почуваєшся в місті надзвичайно комфортно, воно живе неспішно і затишно. Далі нас чекав шлях на північ, і ми, нарешті, побачили сніг, якого у Хельсінкі ще не було. Ночували ми у місті Оулу, а далі нас чекав перетин кордону із провінцією Лапі і 1-а з Лапландських принад - зоопарк Рануа. Було дуже цікаво спостерігати за тваринками і птахами - деякі вольєри повністю відкритого типу, тварини вільно пересуваються, а ти йдеш по спеціальному настилі між деревами над ними. Відчуваєш себе прямо фотомисливцем у засніженому лісі, де поміж дерев гуляють вовки, лосі, північні олені, а на гілках чи стовбурах дерев сидять гігантські сови із жовтими, як бурштин очима.
Також сподобалась поїздка на снігоходах - видають всю екіпіровку включно із взуттям, відчуваєш себе космонавтом) - було абсолютно не холодно кататися, хоч на вулиці було - 8. Нас було десь 30 осіб і ми розтягнулися в колону на кілька кілометрів.
Саме катання тривало близько 2-х годин із зупинкою на гарячий чай і ковбаски. Відчувала себе наче в якомусь фільмі - сніг, море, слід від лиж попереднього снігохода та вогники фар.
Ще один день - найпівнічніша точка нашої подорожі, те, власне кажучи ради чого і їхали в першу чергу - м. Рованіємі, де знаходиться найвідоміше селище - селище Санта Клауса.
Сніг рипить під ногами, лунає казкова музика, на вулиці - 11, ялини стоять у снігу, а навколо - розмовлять на усіх мовах світу. Найчарівніші враження справляє, звичайно, будинок Санта-Клауса. Правда, нам довелося вистояти цілу чергу для того, щоб ним сфотографуватися. На фото на стінах — президенти і королі, які колись фотографувалися із Йолопуккі. Атмосфера надзвичайно святкова. Фотографуватися із Сантою на свій фотоапарат не можна, це робить їх фотограф і знімає коротеньке відео про зустріч, які можна купити. Сувеніри недешеві, але їх тут велике різноманіття. Лайфхак: щоб не не купувати шапку гнома/ельфа/санти за 30є в Лапландії, перед поїздкою не полінуйтеся, купіть її в Україні - вийдуть дуже круті і атмосферні фото! Також в селищі проходить лінія полярного кругу, де ми фотографувалися і відправили листи додому, вони мають прийти наступного року. Можна також замовити, щоб Санта сам написав лист, правда, із переліку мов найближчі нам - російською або англійською.
І ось, на третій день на півночі, нас очікувала остання лапландська пригода - годівля оленів на фермі. Власниця розповіла цікаві факти із життя оленів, роги ростуть нові щороку, стадо гуляє собі як хоче, частина оленів мають чіпи, щоб власник міг відстежити, де вони пасуться. Також у оленів-многожонство). Цікаві і милі тваринки, фото з ними зібрали купу коментарів у ФБ. Годували оленів мохом, який нам принесли у мішках, олені його дуже люблять.
На зворотній дорозі, відвідали місто-лицар Таллін, мали там прогулянку поміж фортечних стін, які збереглися.
Ну і дютік на білоруському кордоні).
Всім, хто планує подорож в Лапландію, можу сказати, що подорож недешева, але це на голову вища поїздка від усіх традиційних маршрутів містами Європи. Можливо тому, що втілюєш дитячі мрії, можливо так впливає переддень нового року, нові очікування і сподівання. Буде цікаво людям будь-якого віку.
Ну а я з приємністю згадую роботу наших водіїв, які вели автобус по засніжених дорогах надзвичайно майстерно. Ну а цікавою інформацією по країнах, які ми проїжджали та новорічними фільмами ділився із нами керівник групи - Андрій Нешпір, все було чітко і злагоджено, і йому теж велике дякую!))
До нових зустрічей!
