Хочу подякувати Аккорду за мандрівку чудовою країною — Хорватією!
Це була спражня пригода, і враження від неї до сих пір не полишають нас у спокої. Було різне, та хорошого було все ж більше️Не завжди все йшло гладко, та це нормально — життя воно таке і є.
У нас був складний переїзд кордону — 14 годин на митниці. Ми втрачали час, люди, дійсна річ, починали нервувати, бо переїзд до першого готелю немаленький — вже за перший день туру ми мали бути у готелі на території Хорватії, про те, аби заїхати і провести екскурсію Будапештом по дорозі вже мови не йшло. А тур без нічних переїздів. Всіх хвилювали питання що робити, що буде далі і подібні. Люди були виснажені, деякі з них потрапили до туру прямісінько з перону Львівського вокзалу і втома давала про себе знати.
Що стосується мене і моєї сім'ї, у нас все було трошки по-іншому, бо ми зазделегідь приїхали до Львова, мали змогу нормально відпочити перед початком туру і зібратись. Звісно, що ми теж не очікували на таку затримку, та якби мене зараз запитали чи простояла би я стільки на кордоні задля того, аби побачити все те, що вдалось побачити нам, я би і дві, і три доби там простояла (тільки не у мінус тривалості подорожі:).
Нас супроводжувала чудова дівчина — Юля Жирнова. Вона стійко витримувала провокації втомлених туристів, натомість даруючи людям підтримку. Юля з порозумінням ставилася до усіх питань, допомагала вирішувати проблеми, прислухалася до пропозицій туристів. А ще вона відповідальна та обізнана людина, яка наче наперед продумує можливі питання та бажання туристів. Це просто вау! Вона постійно слідкувала за нашим графіком, маршрутом. Юля вибудовувала наш час таким чином, щоб ми втілили програму туру практично максимально. Якщо Юля відводить для чогось час — повірте, ви у нього вкладетеся, у вас просто не вийде не вкластися у цей час І її ані скільки не збила наша затримка на кордоні. Можливо, вона трошки і хвилювалась з цього приводу, але була настільки зібрана і постійно контролювала ситуацію наскільки це було можливо. Я і досі не розумію, як їй вдається все встигати. А вона бере і встигає. І наче ти ще знаходишся у сьогоднішньому дні, а вона вже дивиться на тебе з завтрашнього дня. А ще Юля дуже позитивна людина, яка може зарядити гарним настроєм будь-кого. Ще хочу похвалити її здатність знаходити спільну мову з різними людьми, вміння приймати рішення миттєво і чудово орієнтуватися у поточній ситуації. Я не маю великого досвіду у подорожах за плечима, але тепер точно певна, що саме таким має бути супроводжуючий туру.
А знаєте, що було після того, коли ми пройшли кордон? Люди більш менш заспокоїлись, влаштовувались спати. А водії без відпочинку та сну їхали всю ніч спочатку територією Словаччини, потім Угорщини. Я не знаю, як вони витримали цей переїзд, бо спочатку я так само вирішила не спати, та потім всеодно час від часу провалювалась у сон, остаточно прокинувшись тоді, коли ми проїжджали Будапешт (яка там була краса, я дуже вчасно прокинулась). І все задля того, аби наздогнати дорогоцінний час, аби ми могли хоча б на годинку заскочити до готелю, щоб привести себе до ладу і поїсти. Після цього люди стали нарікати наших водіїв кіборгами. Насправді ж, дуже важко виразити вдячність якось по-іншому, але вони дійсно великі молодці! Та ба більше, навіть після цього, мандруючи територією Хорватії, вони дуже точно керували великим автобусом у обмеженому просторі вузьких хорватських вулиць та доріг (як то було у районі Метковича). Чи ще той випадок, коли після Плітвіцьких озер наші водії, коли їхали нас забирати, розвертаючись, вирулили автобус таким чином, що він буквально у декількох сантиметрах проїхав від стовбура дерева (та таки не зачепив його дзеркалом, це було круто).
Готелі нам сподобались.
Спочатку ми на годину заїхали до Оріона. Тоді нам дістався дуже просторий номер, з гарним ремонтом. Шкода, що не було часу оцінити цей номер у повній мірі.
Потім ми приїхали до готелю Приморка, де провели наступні 3 дні. Номер нам дістався більш скромний, але чистенький та просторий. Не було кондиціонеру, та знаєте, якось і потреби у ньому особливо не було — набагато приємніше відкрити вікно і дихати солоним повітрям. До речі, у номері ми мали невеличкий балкон, з якого відкривався красивий вид на море, сосни та пальми. Снідали та вечеряли ми у форматі шведського столу у сусідньому комплексі — готелі Адріатик. Обслуговування там було на гідному рівні.
Після переїзду ми опинилися у готелі Нарона. Цей готель став моїм улюбленим, не скільки завдяки номеру (а номер у нас був дуже хороший, чистий, сучасний, просторий, з кондиціонером), а скільки завдяки обслуговуванню та якомусь такому теплому відношенню до гостей. До сих пір згадую, як власник у їдальні власною персоною допомагав персоналу накривати на стіл та слідкував за порядком. Сам змінював страви і питав, з доброю посмішкою — фініш? ️ Та і усі люди, що працюють у готелі, дуже доброзичливі.
Екскурсії були хороші, та, чесно кажучи, я менше за все слухала екскурсоводів, натомість розглядаючи історичні та природні пам'ятки самостійно. З усіх екскурсоводів найбільше мені сподобалась Галина Іванівна — жіночка, яка водила нашу групу Плітвіцькими озерами. Вона була щира, цікава і така безпосередня, що її хотілося і слухати, і задавати якісь запитання. Я не кажу, що інші екскурсоводи були гіршими, ні. Та окрім лекцій хотілось ще зробити фото на згадку про локації і тому доводилось обирати — або фото, або прослуховування лекції. Я обирала перший варіант, тому що перед подорожжю вже читала про деякі пам'ятки, а часовий регламент іншого не дозволяв.
А тепер розповім про Хорватію. Адріатичне море — бачили, плавали, старі міста — бачили, гуляли, сучасні міста — бачили, гуляли, гори — бачили, насолоджувались дорогою.
Відвідали:
Загреб (столиця). Чесно кажучи, не прониклась цим містом, наша екскурсія була швиденька і я би більше часу витратила на розглядання архітектури, а не парку. Хоча з архітектурою нам трошки не пощастило, бо головна окраса Загреба стояла у риштуванні.
Омішаль (красиве спокійне містечко, розташоване на острові Крк, де ми жили перші 3 дні). Це любов з першого погляду. Дуже спокійне місце, мало туристів, навколо красиві пейзажі, у пішому доступі є все, що може знадобитись. А яка там тиша з ранку! Це місто стало моїм найулюбленішим. Куточок, у якому відпочиває душа. А який там вид зі Старого міста відкривається!
Національний парк Крка (природний парк). Дуже гарний парк з неймовірно прозорою водою. Сподобалось гуляти і милуватися ним. Він чудовий і зовсім не схожий на Плітвіцькі озера.
Шибеник (місто). Після парку у нас залишилось півгодинки на самостійне дослідження міста Цього було катастрофічно мало, бо та частина Шибеника, що ми встигли побачити, була дуже красива і ми дуже хотіли піднятися навеох до фортеці, та у нас зовсім не залишилось на це часу і ми пішли назад.
Меткович (наш готель Нарона, у якому ми провели другу частину туру, був розташований саме тут). Ми спланували свій відпочинок таким чином, що першу частину туру відпочивали у Омішалі біля моря, а другу частину, коли були у Метковичі — присвятили екскурсіям. Дослідити місто, чи хоча б прогулятись ним не вийшло (за невеликим вийнятком).
Спліт (місто). Вражаюче місто з розкішним палацом Діоклетіана, мабуть, всім сподобалось. Я архітектуру люблю, тож погуляти історичною частиною міста мені сподобалось.
Трогір (острів). Це таке маленьке, але у той самий час насичене історичними та сучасними пам'ятками місто! Вхід туди виглядає, наче вхід до фортеці. Острів відділений від материкової частини гарним каналом, на якому пришвартовано багато маленбких катерів. Територія острова невелика, та тут дійсно було на що подивитися. Цей маленький острів мені сподобався більше за Спліт, його було дуже цікаво досліджувати. А як згадаю велику фортецю Камерленґо на набережній! Це дійсно красивий острів з красивим містечком.
Задар (місто). Красива набережна з сучаною інсталяцією Вітання Сонцю, морський орган та Адріатичне море навкруги — так нас зустрів Задар. Я слухаю дещо іншу музику, та морський орган — це креативно! Бажаю хорватам натхнення і мотивації на створення нових інструментів, щоб колись можна було приїхати у Задар, а там — рок симфонія у морському виконанні Друга частина нашої екскурсії мені дуже сподобалась — Римський форум дійсно вражає. Поблизу, на галявині, лежали камінчики, поява яких датується першим століттям до нашої ери, а тут, зовсім поруч, ходять туристи. Мати можливість доторкнутися до цих старовинних у минулому колон — багато чого вартує!
Плітвицькі озера (природний парк). Як я вже писала, екскурсія природним парком мені дуже сподобалась. Є якась магія у цих водоспадах, озерах, що радієш ним, наче дитина. І хочеться гуляти там ще, і ще. Я би повернулася сюди ще колись, для того, аби знову поспостерігати за тим, як зупиняється час під великими і могутніми потоками води. Цікаво було би подивитися, як змінюються озера, в залежності від сезону. Дякуюючи Галині Івановні я тепер намагаюсь уявити їх взимку, коли вода замерзає, перетворюючись на льодові бурульки. І так, Плітвицькі озера відкриті завжди.
Будапешт (місто). На годинку ми заїхали у красивий Будапешт дорогою назад. Не можу сказати, що я встигла розгледіти його магію з особистих причин, та хочу це наверстати у майбутньому.
+ Дубровник (місто). На жаль, людей до Дубровника не набралось і екскурсії не було. Юля намагалась нас втішити тим, що Спліт чимось нагадує Дубровник і можна не перейматися тим, що ми туди не їдемо. Та завдяки вигідному розташуванню нашого готелю у Метковичі, у один день ми сім'єю купили білети та автобусом поїхали до міста (2 години дороги). Це було щось неймовірне! У нас було 6 годин на те, аби дослідити місто. На початку ми планували погуляти вуличками і піти поплавати у морі. Та нам не вистачило часу Там стільки красивих пам'яток! Така архітектура! Наш тур, він, звісно, чудовий, та без Дубровника враження від Хорватії було би не настільки повним.
А тепер розкажу трошки про організаційні моменти. У нас вийшло невеличке непорозуміння на початку туру, бо менеджер сказала нам, що повертаємося ми не 9, а 10 числа. Ми поміняли свої білети на потяг на 10, та потім виявилось, що ми приїжджаємо все-таки 9 Що ж, зате ми на день більше погуляли по Львову, що також непогано.
Хочеться також подякувати людям з нашої групи за компанію і бесіди у автобусі під час подорожі. Бажаю вам нових яскравих пригод і незабутніх мандрів!
Ще раз дякую нашій чудовій супроводжуючій Юлі, нашим героям водіям Павлу та Андрію, та команді Аккорд туру! Пам'ятайте, що ви показуєте людям світ, будуєте враження про людей та країни. Бажаю вам розвитку та успіху!
