Минуло декілька днів з моменту останніх днів приголомшливої подорожі крізь часи. Гасло туру: «Економія має бути економною!». Ідеально підійде для туристів, що вже знудилися від 4*-5* готелів, комфортного життя та достатку, жінок та чоловіків, що втомилися від буденності, або тих хто давно мріяв скинути «зайві» кілограми, для тих, хто обожнює проводити життя в автобусі і ненавидить ходити по екскурсіям. З першого дня туру заплановане «очікування – от реальність» перевершили всі сподівання. Після виїзду зі Львову, з незначним запізненням, відбувся переїзд до Польщі, підсідала я в Кракові, що мене дуже порадувало, не зважаючи на довготривале очікування автобуса, дуже раділа, коли завантаживши валізку, піднявшись по сходинках автобусу, в піднесеному настрої та неперборному відчутті чогось прекрасного зайняла своє місце. Подальші декілька годин задали тон всій подорожі. Згідно розкладу екскурсій першого дня до Вроцлаву ми так і не потрапили, навіть і близько не проїжджали, згідно слів нашої талановитої керівниці групи: «Ми не маємо часу, попереду довгий переїд». От так з вікна автобусу ми проїхали Польшею відслідковуючи відстань та міста, що пролітали повз до допомогою Гугл-карти. Було б добре, аби в автобусі, якщо вже не працює туалет, то хоча б зробити Wi-fi. Дякую за завчасне попередження про те, що необхідно запастатися їжею, спочатку сприйнявши слова Тетяни, як нашої керівниці, дещо скептично, все ж торбу їжі з магазину винесла, якби знала, то взяла б ще одну для сусідів по кріслах в автобусі, та про це дещо згодом. Близько 23:00 поселення в готель на території Польщі, місто вже не памʼятаю, та готель запамʼятався. Ця будівля – справжнісінька машина часу. Я відчула себе не початку 90-х. Знаходиться далеко від дороги з дуже привітним персоналом. Інтерʼєр стилізовано під залізничний вокзал. Запах сечі, що піднімається по сходах ідеально вписується в атмосферу перону. Зайшовши до кімнати одразу відчуваєш ядкий запах каналізації та мишей, відкривши вікно запах нікуди не зник, стало тільки холодно. Кімната досить чиста, ліжко можна спати, проте отриимати повноцінний сон не вдалось, стіни настільки тонкі, що було чути, як дихають сусіди за стіно. (не хроплять, не чихають чи кашляють, навіть не говорять, просто подих). Сніданок скудний з прісним смаком яєчні від якого відчуття нудоти ще буде супроводжувати вас протягом наступного дня. Ранок 2-го дня почався оптимістично налаштована до пригод та подорожі, знову перенісши валізку до багажника та зайнявший свій «трон» в автобусі ми відправлись на зустріч до нових вражень. Познайомились з іншими туристами і о диво – виявляється цю на «Кастаньєти іспанського серця» ніхто не хотів, їх перекинули з інших турів, добровільно-примусово, майже не залишаючи вибору для іншого, неначе в цей такий заманливий тур просто треба спихнути людей. Що ж повернемося до подорожі, після н-ної кількості проведених годин ми опинились в Нюрнберзі, чарівне німецьке містечко, оточене мурами замку, після годинної екскурсії з просто жахливим гідом, треба мати талант, щоб в туристів відбивати бажання дивитися на памʼятки, навіть не оглянувши і половини промова гіда обірвлась, так як вийшов час відвелений до тогою Після оглядин міста нам дали вільного часу годину, попередивши, що до автобуса йти 15-20 хвилин, головне, не спізнитися, далі почався найскладніший вибір подорожі: подивитися місто чи зробити фото на памʼять, поїсти чи купити сувеніра, скуштувати пиво чи вже бігти до автобуса, щоб не заблукати та не спізнитися. Для себе обрала варіант скуштувати знамениті ковбаски та продегустувати пиво. І все ж на декілька хвилин спізнилась до автобусу, за що прошу вибачення. І далі знову дорога. Переїзд на територію Франції. Замість обіцяного тризіркового готелю на території Німеччини, згідно маршрутного листка, нас поселили в брудний мотель з прокуреними кімнатами, пропаленою постільною білизною та плямами невідомого походження до всього, чого не торкнешся. Після виїзду 0 6 ранку, поселення в готель о 1 ночі холодна вода в крані звечора та зранку найкраще, що треба для того, щоб збадьоритися на набратися сил для нового дня. Йшов третій день 8 ранку виїзд, після «сніданку» з двох бутербродів, повна сил та енергії готова зустрічати Швейцарію. Місто Берн неймовірне, гід цікаво розповідала про життя, історію та місцевих жителів, не дивлячись на російську мову, бо українську вона «останній раз чула в школі, і вона ій ніколи в житті так і не знадобилась». Пані Ольга (гід), дала нам багато інформації для роздумів, найголовніше, що треба було запамʼятати зі слів, що вона сказала, то це те, що, якщо ми хочемо побачити ту «дивовижно казкову Швейцарію, необхідно повернутися сюди хоча б на тиждень, сьогодні за голину ми побачили декілька вулиць, а на інше вже, як завше немає, часу, просто щоб ми знали, десь дуже смачна кава, в тому магазині найкращі тістечка, а через вулицю дивовижно гарний квартал, та ви не встигнете навіть зʼїсти морозиво, тому в тому фонтанчику наберіть води і у ває хвилин 20-30, щоб самостійно дійти до автобусу, нас чекає переїзд до Інтерлакена, там вже матимете вільний час, а поки не баріться і поспішайте назад, бо поїдете на таксі». Захоплючі зелені Альпи, здається, що час тут зупинився, долина 72 водоспадів, шкода приїхали не в сезон, та все ж могутність природи її досконалість та велич нікого не залишать байдужими. Напевно, засніжені вершини, неприступність та містичність могутніх камʼяних велетнів все ж вселили невелику надію, що подорож та витрачені на неї кошти не були марною справою. Вільного часу як завше година, що ж на цей раз обійдемося без їжі, плануємо час, щоб найбільше насолодитися краєвидом, купити надзвичайно смачного шоколаду та придивитис собі якісного годинника (почати відкладати гроші на наступну подорож). Нам дуже щастило з погодою. На диво тепле жовтневе сонечко ласкало своїми промінчиками та не давало осінній прохолоді чи дощу навіть на мить зіпсувати враження. Знову переїзд до готелю. Ночівля на території Франції, не дивлячись на поселення о 1:30 ночі, бо про нас забули, готельний номер чистий, невеликий і охайний, було приємно просто заснути «без задніх ніг». Ранок. Сніданок. Пакетик соку та дві булочки «слоєчки» з шоколадною крихтою, небагато, та хіба людині треба більше?.. Виїзд. Автобус. Дорога. 16:00. Іспанія. Барселона. Ура! Нарешті довгоочікувана головна прикраса подорожі. Година часу екскурсії, нічого незвичного, година вільного часу. Швидко. Ніч. Нічна екскурсія. Втома. Неймовірна нічна Барселона. Смачна Сангрія. Колориту додали місцеві дикі кабанчики. Звичайно, від деяких екскурсій можна відмовитися, вільного часу тоді стає до трьої годин, та в чому тоді сенс їхати в подорож з групою і самостійно блукати незнайомим містом вночі або куди вдень самостійно не доберешся, хоча не завжди навіть і такий вибір є, іноді, кажуть, що ти лишаєшся сам і всі їдуть і за тобою повертатися ніхто не буде. На превеликий жаль, обираються тільки ті екскурсії, що більш вигідні або дорожчі, а також ті, за які проголосує більшість, якщо голоси розділяються майже порівну, то починають схиляти вибрати одну, так як «мало людей», «немає часу на дві» і із запланованого побачити вдається лише половину. Із трьох екскурсій пощастить, дуже пощастить, якщо буде хоча б дві, найчастіше то – одна, і дуже добре, коли вона не з вікна автобуса. Переїзд до чудового готелю на березі моря (10 хвилин пішки), поруч супермаркет, де нарешті вперше за пʼять днів вдасться щось купити та поїсти. Нічліг. Нічне море неймовірне. Не дивлячись на те, що на вулиці середина жовтня, Балеарське море тепле, привітне, його води мʼяко огортають тіло та купання перетворюється на задоволення, і нічого, що на вулиці ніч і нічого не видно окрім білих зубів та склер темношкірих людей, що вже зачаїлися виглядаючи безтурботних та галових туристів. УВАГА! Іспанія, країна де крадуть все і всюди, що добре та погано лежить, тому як мінімум на пляж самому не ходити та дуже уважно слідкувати за речами. Готельний номер чистий, зручний, комфортний, наявність міні кухні настільки порадувала, що я вже не сподівалсь в цьому турі побачити щось хороше. Вранці море дуже холодне для купання, сонце не прокинулось, тому колір води здається нече білий. Сніданок дуже смачний, різноманітний, кожний знайде щось собі до смаку. Другий день: вранці екскурсія до Монсерату, частина групи залишається в Барселоні (ті, хто вирішили роздивитися місто). Гора з монастирем однозначно варті уваги, дійсно раджу поїхати і подивитися один раз на власні очі, а ніж декілька разів почути, прочитати, зображення в інтеренеті і половини не передають тієї краси та відчуттів, що виникають під час прогулянки цим загадковим та священним місцем. Далі була подорож парком Гуель (іншим туристам надзвичайно сподобалось), що ж про цю частину програми нічого не скажу, так як обрала прогулянку старим та новим портом, поїла найсмачної Паельї, продегустувала місцевий десерт, пройшлася вуличками старого міста, відвідала базар з фруктами, як казала Тетяна, якщо ви чогось не можете там знайти, то цього не існує, що ж вона була права. Накупивши місцевих фруктів, лишилась задоволена як слон. Однозначно раджу скуштувати місцеві делікатеси. Ніч переїзд до готелю. По стандарту - нічне купання в морі, вдень його лише іноді видно з вікна автобусу. Третій день одна ексурсія в Жирону, іі я теж не відвідала, можливо іншим разом, тож в мене виявився вільний день. Рано вранці після сніданку, ми з іншими туристками вирішили самостійно відвідати Тоссу де Мар, мушу сказати, що це було найкраще рішення. Поїхавши місцевим потягом-електричкою потім пересіли до автобуса ми були на місці. Це місце напевно, найкраще передає колорит побережжя Іспанії, де на скелястих виступах майже над прірвою розташовані середньовічні замкові мури, де в скромних бухтах плескоче неймовірного кольору вода. Взявши екскурсію на катері по бухтам вздовж узбережжя ми побачили спражню красу води, що переливалась від бірюзово-зеленого до кольору індиго, гір, безкрайнього моря, бухти оповиті печерами та деякою таємницею. Кінцевою зупинкою був пляж, без дорогіг, готелів, модних курортів, де неймовірна чиста вода, до 30 метрів видно дно, та дуже мало туристів, лишились там на декілька годин поплавати та отримати останнє сонячне світло. Забрав нас катер назад, до готелю дісталися тим же шляхом. Від нічних купань відмовились. Вражень за цілий день вистачить. Нічліг. 3 ранку прокинулись. 4 ранку виїзд попереду дуже довга дорога. З собою нам дали ланч бокс, в якому з істівного виявились два дивних бутерброди, яблуко, апельсин та 300 мл води. Фабрика Фрагонар на любителя, так як обовʼязкова екскурсія, то діватися немає куди. Ніцца – красуня з красунь, 1 година екскурсії, 40 хвилин вільного часу, що ж вже звично, мені вистачило часу купити морозива, сісти на узбережжі зʼЇсти його за 10 хвилин та як кінь преживальського бігти рисью до автобусу. Монако та Монте Карло…, ні на хвилинку не пошкодувала, що відвідала цю перлину, казкове королівство, самобутнє, впевнене, автентичне, спокійне, помірковане, розкішне. Виявляється півтори години на все може бути достатнім, і ті 60 хвилин, щр виділяли раніше для себе видаються невиправдано багатими. Вже сьомий день підряд зустрічаємо захід сонця в автобусі. Майже романтично. Нічліг на території Італії, мала бути б Австрія, та можливо, нам не вистачило коштів, або Акорд тур чи керівник туру вирішили, що краще переночувати ближче до наступного місця зустрічі. ШОК! ЖАХ! БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ! З першої хвилини поселення в готель я побачила, що в номері я не сама, покликала Тетяну, вона, сказала, що то нічого страшного, лише маленькі «тарганчики», тобто це, нормально, ближче до ночі, іх ставало більше, вони літали, видавали жужжаня наче трактор. Що ж хороша новина, це були не «тарганчики», як сказав власник готелю, що це «не леви», «не жирафи», чого Ви панікуєте, звичайні клопи. КЛОПИ. ЗВИЧАЙНІ КЛОПИ. Ніч була дуже довга та безсонна. На ранок виїзд був пізно, чесно, не могла дочекатися моменту, коли вже сяду до омріяного крісла в автобусі і хоча б трохи посплю. Мілан… Столиця моди. Гарно, оглядова екскурсія, трохи більше голини вільного часу, подивитися місто години мало, погуляти по магазинам знову мало, далі всіх загітували поїхати на озеро Комо, «неймовірно гарне», «їдуть всі», «хто не бачив озера, той не бачив Альп та Італії», ось тільки забули попередити, що навколо озера вже 20 років ведуться ремонтні роботи, і щоб його побачити хоча б з однієї точки де немає загороджень, треба бігти, зробити фото, і бігти ще швидше, бо не встигнеш до відправки автобуса. Але італійська піца це дуже смачно. Можна не витрачати ті 40 хвилин на галоп, а просто сісти та насолодитись моментом того, що ти подорожуєш Європою, «бачив» те розрекламоване «Комо» і запиваючи досаду та розчарування келихом смачного білого вина готуватися до наступного дня. Переїзд. Нічліг. Номер без сюрпризів, та схоже, що пощастило так тільки мені, інших все ж атакували місцеві нахабні комахи, все ті ж «жуки-смердючки». Як для італійців непоганий сніданок, скромно, та хоча б схоже на їжу. Переїзд до Любляни. Екскурсія. І о диво. ДИВО! 3 години вільного часу! Ми навіть не знали, за що отримали таке щастя, і що з цим вільним часом робити. А так як від озера Блед я відмовилась, то майже 6 годин, дослідила це Словенське містечко вздовж та в поперек. На Блед все ж раджу поїхати, там дивовижно. Переїзд до Будапешту. Готель супер. Сніданок смачний. Навіть дуже. Екскурсію Будапештом я пропустила, так як залишила групу вранці в Угорщині та поїхала далію
Підсумовуючи вище написане. Мене вразила організація екскурсій, катастрофічну недостачу вільного часу, довжелезні переїзди, жахливі умови проживання та харчування. Автобус, в який заходиш та молиш бога, щоб не розвалився до кінця дороги. ВІДСУТНІ УКРАЇНОМОВНІ ГІДИ!!!! ЖОДНОЇ! Не дивлячись на те, що ми з України, у нас україномовна група, це наша рідна мова. Обіцянки, що нас супроводжуватимуть гіди, які говорять з нами однією мовою, не виправдались, вибачте, та російська, то не моя мова, і ніколи нею не була. Одна гід, як вона, українську в школі чула, інша – українську розуміє, хоча і народилась десь недалеко біля Кавказу. Всі інші або були, або і досі є громадянами Російської Федерації, української вони не знають не розуміють, якщо до них говорити, то або мовчать або просять перекласти «нормальною» мовою. А що означає ця «нормальна мова»? На мою думку, це непорядно. Взагалі, мені було прикро, та, чесно, вухо різало, хотілось іноді розвернутися та йти, краще слухати англійською мовою, вона хоча б міжнародна, все одно, більшість навіть не слухає, займається своїми справами та намагається зробити побільше фото.
Окрема вдячність Керівниці туру, яка вміло виконувала деякі примхи туристів. Це величезне вміння так дипломатично та гармонійно вирішувати питання, частіше, ігноруючи одних людей і їх побажання та надаючи перевагу іншим. Вона вдало організовує найбільш прибуткові та цікаві екскурсії. Вміє переконувати та подавати цікаво інформацію про те, на що б ніколи не звернув увагу.
Це моя далеко не перша подорож з даною турфірмою та впевнена, що остання. Бажаю ставитися до своїх клінтів, хоча б як до свиней Іберіко в Іспанії за їх же кошт.
Дякую за НЕЗАБУТНЮ подорож, враження, та неймовірний досвід!
