і знову Париж

Ми вже повернулися додому, але хочеться повернутися в Нормандію…

Попри шалену втомленість, я знову хочу в подорож. Втома швидко пройде, бо автобусні тури – це ще те кардіо, постійні недосипання від пізніх приїздів в готель і ранніх виїздів, багатокилометрові переїзди та походи по містам. І іще багато труднощів автобусних турів можна перелічувати, але… це все пил, який швидко розвіється, а емоції, враження, нові знайомства, покупки, фото, нові смакові відчуття залишаться назавжди. Тому майте на увазі, що це не легко, але до біса дуже дуже класно і це призводить до залежності, яка тебе насичує, заряджає і надихає.

Нам неймовірно пощастило з усім в цьому турі: погода – всі дні як на замовлення, ми майже весь час проскакували поміж злив і негоди; настрій – завжди був гарний, бо ми отримали як очікувані так і нові враження від побаченого; і головне – це неймовірний керівник та професійні водії. Квіточка – наш керівник була і є найпозитивнішим керівником за всю історію моїх подорожей, вона як запальничка – завжди в гарному настрою, з гарним гумором, з цікавою інформацією і умінням згладжувати гострокутих туристів. Дякуємо, Квіточка, за наш затишний та яскравий відпочинок в цьому тури. А водіям, Юрія і Славіку, за швидке наше прибуття до пунктів мрій або призначення.

І головна наша подяка нашому провіднику в світ подорожей – Танюші Варочці (м. Дніпро), яка наполегливо та професійно організовує нам одні з найкращих турів по Європі.

Цього разу ми планували і хотіли попасти в Доломітові Альпи, але тур не відбувся і нас занесло у Францію.

День 1: лотерейний день, бо кордони – це іще та атракція. Не можу сказати, що проходження кордону було для нас важким, але 5 годин не дали можливості групі відвідати Краків. Але хочу сказати, що 5 годин, то не 10-15, які ми свого часу проводили в автобусі і на заправці ОККО, намагаючись перетнути кордон…тому терпімо.

День 2: ранній виїзд з Праги, де ми ночували і переїзд в Німеччину на першу екскурсію в м. Нюрнберг. Для мене це було перше відвідування і місто мені дуже сподобалося попри нудного гіда. Це яскраве німецьке містечко з фахверковими будиночками, яке можна було роздивитися з оглядового майданчику старовинних укріплень, а потім зануритися в вузькі і затишні вулички з великою кількістю ресторанчиків, де подають смачні нюрнбергські сосиски. Після оглядової екскурсії у нас було достатньо часу і відвідати вуличний ресторанчик і наробити багато яскравих фото. Якщо ви погано орієнтуєтеся на місцевості, то краще беріть цю екскурсію, бо вона додаткова. А взагалі краще прогулятися самим по цьому милому невеличкому місту.

В цей же день ми заїхали в м. Гейдельберг. В цьому місті я також вперше, але великого захоплення від міста у мене не було, бо було багато асоціацій – центральна частина дуже схожа на м. Брашов Румунія, центральний міст схожий на такий же міст в Вюрцбюрг Німеччина. Але місто гарне – старовинне і дуже движушне, бо там багато студентів і молоді. Часу в цьому містечку було мало, тому ми встигли тільки одним оком оглянути лише невелику центральну його частину.

І знову в дорогу в напрямку Франції.

День 3: переїзд в Париж, в який ми прибули о 12 годині і знову бонжур. Для мене це місто ніколи не було мрією і закохувати воно мене почало десь з 5 разу, а це було вже 10-е його відвідування. Париж закохує розміреним життям французів, умінням насолоджуватися келихом вина протягом тривалого часу, сидячи в кафе зі стільцями, повернутими до вулиць, або горнятком кави, спостерігаючи за пробігаючими туристами, які за 1-2 дні намагаються побачити всю красу міста. Якщо ви в місті вперше, порада одна – йдіть на всі основні та додаткові екскурсії, які відбуваються, бо пам’ятки архітектури по місту розкидані на дуже великій відстані і охопити їх всіх за короткий час самостійно і вперше можливо, але важкувато. Хто вже був в Парижі, дуже дуже раджу місця, в які ми щоразу навідуємося, щоб насолодитися тим французьким розміреним життям – Монмартр, на який ми попадаємо не зі станції метро Abbesses, а з наступної Lamarck-Caulaincourt. З неї і підйом на вершину менший і з тієї сторони тебе одразу зустрічає кабаре «Проворний кролик», потом Рожевий будиночок, виноградники Монмартра, площа Тертр і базиліка Сакре-Кер. Один мінус, щороку ми на Монмартр їдемо якомога раніше, щоб не було натовпу людей. В цьому році такої можливості не було, тому стояли в черзі біля кожної пам’ятки щоб сфотографуватися, а от місця на сходах перед базилікою так і не знайшли… Далі на метро до Гранд-Опера – нереальна будівля з нереальним внутрішнім інтер’єром. Не пожалкуйте 10 євро і 30 хвилин часу, щоб зазирнути всередину і захлинутися від захоплення, а щоб видохнути, пройдіть за оперу і зазирніть в Галерею Лафаєт, в якій всередині залу дуже дуже яскравий вітражний купол, а на криші є безкоштовний оглядовий майданчик, де і вийде видохнути і побачити маленьку Ейфелеву вежу.

Нажаль полежати на Марсовому полі, влаштувавши пікнік, в цьому році не вдалося, бо місто готується до Олімпіади і в багатьох місцях вже побудовані трибуни. Марсове поле і спуск з площі Трокадер не виключення. Але…ми знайшли дуже гарний міст, з якого відкривається дуже класний вид на вежу і сам міст також гарне інстаграмне місце – Bir-Hakeim. Можна вийти на однойменній станції метро, пройти по цьому мосту між гарними колонами та під масивними лампами двоповерхового мосту, зробити купу яскравих фото як з самим мостом так і з вежею і через 10 хвилин вже опинитися біля самої Ейфелевої вежі, яка вже більше 100 років манить до себе туристів зі всього світу.

Район Ла Дефанс – Паризький Манхеттен, до якого можна добратися на метро і відчути себе там ліліпутом, а якщо пощастить потрапити туди ввечері, то можна відчути, що потрапив в космос.

Щодо музеїв, то тут я не порадник, бо потрапивши в Лувр, Версаль, я була дуже розчарована. Але це моя суб’єктивна думка і для когось потрапити в них – це мрія всього життя, а мрії повинні збуватися. Чомусь ні у кого не вистачає часу на музей імпресіоністів Де Орсе, по мені його колекція і будівля колишнього вокзалу набагато цікавіше, але кожному своє.

Нотр Дам Де Пари – символічний собор, який досі перебуває на реставрації і навіть позначка про нульовий кілометр загороджена огорожею будівників, але прямуючи направо від собору можна потрапити в один із затишних районів Парижу – Латинський квартал. Ми приїхали в Париж 1 травня, це День праці і є вихідним днем і поводом для французів не працювати, тому по місту всі магазини були зачинені, але не в Латинському кварталі. Дуже движушне місце, в якому хочеться довго знаходитися, що ми і зробити, закупив в маленькому магазинчику вино, сир, полуницю і влаштували пікнік в Люксембурзькому саду. Французи дуже полюбляють сади і пікніки. Радісно жующого обід зі свого судочка офісного клерка можна побачити будь де, де можна присісти – набережна Сени, будь-які сходи, металеві пересувні крісла парків, які іноді дуже важко знайти вільними.

І це іще не весь перелік наших улюблених місць в Парижі.

День 4: для мене це апогей нашої поїздки, бо відбулась додаткова екскурсія в Нормандію. Коли я вперше в неї попала, то від захоплення і щастя думала задихнусь, бо це зовсім інша Франція, зовсім інші емоції, це справжній океан, а з ним і океан емоцій.

Одразу ми відвідуємо Руан – місто Жанни Д’Арк, з неймовірним Руанським собором, де вінчалися на престол більшість французьких королів. Історична частина міста невелика, тому його відвідування багато часу не займе, щоб більше часу залишилося на іще більш яскраве для вражень місце. Наступне – це курортне містечко Етрета – миле, маленьке, іще з невеликою кількістю людей, бо не сезон, з гарною набережною, обмеженою краєвидними скелями, із запахом океану, хвилями, вітром і чомусь з невеликою тугою за Кримом, бо набережна Етрети схожа на одне з містечок південного узбережжя Криму… але то Франція і пробув в Етреті недовго, ми помчали в саме смачне, саме цікаве і яскраве для мене містечко Трувіль, розташоване на узбережжі Ла-Маншу.

По дорозі до Трувілю ми проїхали по 2-килиметровому мосту Нормандії, який вишиться над землею на 215 метрів. Коли сильні пориви вітру, а там вони достатньо часті, міст перекривають, бо це небезпечно для транспорту, який може просто напросто здути з цієї вишини… ну такий собі міст – і гарно і страшно.

А далі було і затишно і краєвидно, бо ми їхали через маленькі нормандські села. Таке враження, що попали у середньовіччя, облаштоване по сучасному. Ці милі фахверкові будиночки, багато квітів і дерев – це мрія про місце, де можна зустріти старість. Але я не хочу так довго чекати, я б вже туди переїхала, бо там неймовірно затишно і красиво.

Містечко Трувіль є фешенебельним курортом з самим широким пляжем в Європі, особливо під час відливу. Купляєшь на місцевому ринку готові до вживання морепродукти (креветки, равлики, мушлі…), вино в супермаркеті поруч і нехай весь світ зачекає, допоки ти накормиш головами креветок місцевих товариських чайок, разом з океанським бризом вдихнеш трохи пісочку і зрозумієш, яке це щастя попасти в це місце на землі…

Не вистачає у мене слів, щоб висловити всі емоції від побаченого і відчутого в цей день, але точно знаю, що це сама яскрава екскурсія в цьому турі і я іще обов’язково попаду в Нормандію, бо там мене чекає вже знайома чайка і на згадку я залишила пісок в голові, а в Трувілі свої сльози радості.

День 5: день в Парижі, під час якого ми повільно відвідували вже знайомі і затишні для нас місця, а наприкінці, прогулявшись садами Пале-Рояль і пострибавши по пінькам цього палацу, влаштували пікнік в саду Тюильри. День був не повний в Парижі, бо попереду переїзд на ночівлю в готель в іншому місті.

Ніколи не описую у відгуках готелі, бо для мене це взагалі не важлива частина подорожі. Звісно приємно ночувати в чистому, новому готелі з багатими сніданками, але тут ключове слово «ночувати». Ми в готелях проводимо всього ніч і від шаленої втоми ти просто радієш, що є можливість просто протягнути ноги і хоч трохи відпочити. Враховуючи вартість турів, ми повинні розуміти, що розраховувати на 5-зіркові готелі – це самообман і такого не буде. Просто ночуйте, а ранок вже з відпочившими ногами думайте про нові фото, нові враження від побаченого…

День 6: ми відвідали нові для мене міста Кольмар і Страсбург. Кольмар став для мене відкриттям і естетичним шоком, бо це місто-казка. Я навіть не уявляю яке це місто гарне під час Різдва, але мені і весняної краси вистачило. Нажаль, ми взяли додаткову екскурсію в Страсбург і у нас не було вільного часу в Кольмарі. Але для мене це буде стимулом знову туди попасти і вже самостійно поблукати по затишним та ляльковим вуличкам.

Страсбург теж гарне та місто, але порівняно з Кольмаром більше масштабніше. Ми не змогли дійти до кінця екскурсії, бо гід була дуже сонна і не цікава, можливо це і вплинуло на враження від міста. Але повернутися я хочу в Страсбург теж.

День 7: день повернення додому з транзитним відвідуванням Праги, в якій ми ночували. Ну витрати на Прагу 2 години, це все одно, що понюхати їжу і вдавати, що ти наївся. Цьому неймовірному місту треба приділити 2-3-4 дні, ходячи по ньому зранку до ночі. Але це транзит і коротенька екскурсія від астрологічних годинників до Карлового мосту з видом на Празький Град теж непогано для туристів, хто в Празі вперше, щоб в подальшому заманити їх в це прекрасне місто.

Дорога додому було довгою, перетин кордону був легкий та швидкий, але це дорога, на якій ніхто не застрахований від заторів, тягучок, корок, форс-мажорів тощо, тому брати квитки на потяги на певний час це дуже ризиковано. Краще залишитися іще на 1 день у Львові, прогулянка по якому стане невеличкою компенсацією тому, кому подорожі не вистачило.

Саме цей раз мені її не вистачило, тому не вагайтесь подорожуйте попри всі труднощі і втому.