Всім, хто читає цей відгук, гутен таг або гутен морген! Завчасно запасайтеся водою та їжею, бо читати вам його ду-у-у-же довго і навіть смска про те, що вам нарешті нарахували на картку відпускні, не зможе відволікти вас від нього.

Одже, пані та панове, їздила-їздила собі одна білявка до Європи та ближнього Зарубіжжя, шпрехала з іноземцями та доводила їм, що Україна – аж ніяк не гірше Німеччини, а багато у чому і краще, аж поки не зрозуміла, що пізнавати світ потрібно в першу чергу зі своєї Батьківщини, з рідної та коханої України… Пізнавши й полюбивши рідний край, людина вже не прагне нікому нічого доводити, вона просто цінує, шанує свою країну і пишається тим, що вона – її громадянка… Неодноразово я була у Карпатах і, чесно кажучи, не очікувала нічого особливого від поїздки, і просто хотіла відпочити від галасу та нервовості киян, які постійно кудись поспішають, штовхаються, нервують… Але отримала ще більше спілкування, ще більше людей навкруги, про що не жалкую зовсім.. Та про це попереду..

Ви знаєте, у чому різниця між агресивною білявкою та білявкою доброзичливою? Для мене відповідь одна – вікно у потязі, яке не закривається навіть за допомогою молотка. Саме через це я не спала всю ніч і, коли прямувала до нашого автобусу у Львові, шукаючи номер нашого рейсу - 336, мені хотілося одного – вбити першого ліпшого, який стане мені на заваді (чомусь ним, за моїм підступним планом, мав стати мій сусід в автобусі). Проте, коли зі мною привітався наш керівник групи, красень й розумник Юрій Мартинюк (про нього – далі), а ще потім – почали підходити інші люди з групи та знайомитися – настрій сам собою поліпшився і стрімко піднявся догори.

З приводу автобусу – спочатку у нас був звичайний, як для "Акорду", гігант для Європи (Мерс зі сходами), але на другий день, на щастя, він зламався (це сталося за 15 км від готелю "Надія" біля заправки, де панували "савєтскіє рєалії" – каву або чай можна було придбати в автоматі тільки за копійки, при тому, що ціни були не низькі, і в каві не було ані цукру, ані присмаку кави… Заправка має назву "УкрНафта", я думаю, частина її назви була компонентом нашої кави, судячи зі смаку). І хоча нам усім було шкода водія, якого ми нахабно залишили на дорозі із поламаним автобусом та попрямували до готелю, все ж таки ми були раді, адже вранці до нас приїхав інший автобус, майже вдвічі менший за розмірами, який їздив усіма розбитими дорогами, їздив тими місцями, де не було доріг взагалі, тобто де точно не зміг би пройти Мерседес. Готель «Надія» - це суперове місце, як казав Юрій, це найкращий готель Івано-Франківська, у якому зупиняються усі зірки. До речі, й артисти нашого театру (серед яких є Народні) зупинялися там. Оцінка "5+" і за номери, і за сніданок. Дзекуйє бардзо "Акорду" за "Надію"!

Після заселення у нас була цікава прогулянка містом, а потім всі пішли гуляти, особливо це стосувалося наших файних друзів з Владивостоку, які повернулися у готель зранку, коли вже потрібно було від’їжджати, і не могли зрозуміти, у якому місті вони зараз знаходяться. До речі, вони були одними із тих людей у групі, які завжди якимось чином підіймали нам настрій. Якщо читаєте мене, Валерію та Дмитро, дякую вам за хорошу та незвичну компанію!

Всі екскурсії - це щось надзвичайне, особливо для нас, людей великих міст. Ми звикли до асфальту, пилу, машин… А Карпати – це райський куточок України… Безмежна кількість зелених дерев, кристально чиста вода у річках та джерелах, чисте повітря, ягоди та гриби навколо… Ще першого дня, коли ми підіймалися на скелі Довбуша, я захоплено оглядала картину, яка представала перед моїми очима.. Блакитне небо, майже немає хмаринок, висота - десь 650 метрів, але здається – що всі 2000… Зачаровує.. А після скель – дуже смачний гуцульський обід…

Всі наші екскурсії, поїздки, навіть обіди-вечері-сніданки супроводжувалися цікавими розповідями нашого керівника – Юрія Мартинюка. Звичайно, така шанована фірма, як "Акорд", не буде брати до себе на роботу аби кого, але професіоналізм цієї людини перевершив усі мої сподівання! Вважаючи себе досить начитаною про Карпати, завдяки Юрію я зрозуміла, що не знала майже нічого... :) Є такі люди, яких доводиться слухати (бо, на жаль, ми не спайдермени і не можемо вистрибнути із автобусу і полетіти своїм ходом), а є такі, яких хочеться слухати (і будеш слухати, бо дуже-дуже цікаво), навіть, якщо незручно, якщо ти втомився і т. п. Пан Юрій належить до других. Здається, він знає все про Карпати і навіть більше, ніж сивий дідусь з Поляниці… Юра – дуже досвідчена людина, розумний, цікавий, винахідливий, щирий, із прекрасним почуттям гумору, вмів знайти підхід до кожної людини, навіть до наших гостей з Владивостоку знайшов (хто був зі мною у турі, зрозуміє, чому я так закцентувала увагу на них). Юра завжди знаходився поруч із нашою групою, допомагав усім, кому було потрібно, постійно пропонував щось цікаве (наприклад, пікнік біля річки перед від’їздом), і жодного разу я не бачила його без усмішки на обличчі. Окрема подяка за гуморески та веселі історії, які пан Юрій постійно розповідав нам. Більшість із них вже почули деякі з моїх друзів. Нам, жителям галасливих мегаполісів, потрібно брати приклад з пана Мартинюка з приводу того, як потрібно ставитися до людей та поводити себе із ними, бо яким би розумним та веселим ти не був, в першу чергу тебе будуть поважати лише тоді, коли ти будеш поважати інших та намагатися зрозуміти їх та їхні потреби. Пан Юрій із повагою ставився до нас навіть тоді, коли ми, ледарі, "ледве" підіймалися на Говерлу і, неправильно розрахувавши сили, дихання і через це втомившись, кричали йому: "Юра, стій, не спіши, дай відпочити, а якщо не даш – то напишемо погані відгуки! ":).

Юрочка, дуже дякую вам за все, що ви зробили для нас і нашої групи, а для "Акорду" є пропозиція виписати пану Мартинюку премію (це як мінімум). Старанні, доброзичливі та розумні керівники на це заслуговують:).

До речі, Говерла – то те, що варто побачити усім хоча б раз у житті (хоча особлисто я планую наступного року знову поїхати у цей тур або в такий, де теж буде Говерла). Не варто відмовлятися, бо вам просто здається, що то буде важко. Про "важкість" ви почуєте від людей, які їздять на ліфті на другий поверх будинку або до магазину, що біля дому, на автівці! На Говерлу не йдуть або діти до 3х років, або пенсіонери після 100, або американці. Ніхто звідти не спускався розчарованим. НІХТО. Якщо все ж таки знайдеться така людина, я привселюдно спалю шарф моєї улюбленої футбольної команди.

Наступний факультатив був не менш цікавим. Там вже не було такої активності, як у переддень, але ми побачили багато всього – і Ворохту із тренувальними трасами для лижників, які, до речі, таки тренувалися там на наших очах, надзвичайні старовинні віадуки, хату-гражду.. Послухали Романа Кумлика (і його гру на різноманітних музичних інструментах, і пісні, і вірші, і навіть гуморески та байки про гуцулів і не тільки). А потім… був справжній гуцульський обід.. ситний, смачний, свіжий…із доброзичливими хазяєвами.. Їм теж велика подяка! Пальчики оближеш від згадок.. Всі карти ції поїздки відкривати не буду, бо опісля обіду нас чекало ТАКЕ, про що б ви і подумали не могли! Обіцяю, вам буде дуже весело, їдьте і не думайте, бо сидіти у Яремчі, коли всі насолоджуються Кумликом та краєвидами – це те ж саме, що сидіти у офісі біля комп’ютеру під час відпустки.

.... Кожен день – цікавий, особливий, вражає своєю різноманітністю екскурсій та кількістю цікавої інформації. Кожен день – спілкування, смачна їжа та достатня кількість вільного часу на те, щоб відвідати ринок, кафе та поплавати у гірській річці. Кожен наступний проведений день у Карпатах закохував мене у них все більше і більше. І тепер я знаю, куди точно поїду наступного року. "Акорд" - це та компанія, яка дійсно працює для людей, яка поважає своїх клієнтів і робить усе, щоб ми схотіли поїхати у нові подорожі знову і знову...

Дякую пану Юрію Мартинюку за все-все-все, дякую водієві Володимиру за те, що завозив нас у такі місця, де й самокат не проїде, дякую дівчатам Катерині та Світлані з Одеси, моїй сусідці Галині, Дмитру та Валерію з Владивостоку, Олександрі та Володимиру з Черкас, Світлані та Олені з Мелітополя, Ірині та Андрію з Донецька, Юлії, Павлу та Шандору з Маріуполя та всім-всім-всім, хто був із нами цей майже тиждень у прекрасних Карпатах. Дякую за це щастя під назвою "А над Говерлою хмаринки".

"Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну".

В. Сосюра