Ми нещодавно повернулись із туру «Лазурна інтрижка», повні вражень, радісних емоцій і на сто відсотків впевнені, що ця поїздка запам’ятається нам на все життя.

Вже на самому початку подорожі наша супроводжуюча групи – Ірина Христич детально розповіла нам про маршрут туру, факультативні екскурсії, порадила, які сувеніри можна привезти з кожної з відвідуваних нами країн. Завдяки її легкій, цікавій, ненав’язливій манері спілкування, перші години поїздки промайнули майже непомітно. Також окреме спасибі водіям Роману і Сергію.

Першим містом, яке ми побачили, був Будапешт. Будапешт – це столиця зі своїм особливим характером, багатовіковою історією і, звичайно ж, надзвичайно красивою архітектурою. Своєю вишуканістю, чарівністю і неповторністю зачарували нас і Собор святого Іштвана, і Будинок Парламенту, і, навіть, звичайні будиночки на вулицях міста. У вільний час рекомендуємо відвідати центральну частину Будапешту, проїхавшись на найстарішій на континенті жовтій лінії метро. Щоправда, угорська валюта – «форинт» доставляла деякі незручності при оплаті покупок. Тому, збираючись у тур, радимо взяти з собою банківську картку – її приймають практично всюди.

Наступного дня ми приїхали в Любляну – столицю Словенії, маленьке, але надзвичайно мальовниче місто. Про нього можна було б розповідати дуже довго, але найбільше нас вразила доброзичливість людей. Коли ми зайшли на ринок Любляни, щоб купити фруктів, ми були здивовані тим, що кожен продавець видавав чек при покупці. Проте, коли до оплати вийшла сума «3.50 євро», нам лише посміхнулись і сказали платити три євро. Хочемо звернути увагу, що така ситуація повторилась не один раз!

Виїхавши з Любляни ми відправились у Верону – місто, яке прославив Шекспір у своїй найвідомішій п’єсі. Чомусь більшість туристів, приїжджаючи в Верону, не сподіваються побачити нічого вражаючого, окрім балкона Джульєтти. Але це місто зачаровує, вражає уже з перших секунд перебування там. Вузенькі італійські вулички, віконниці, маленькі затишні кав’ярні, привітні й завжди усміхнені люди – ось особлива атмосфера Верони, та й цілої Італії загалом. Неймовірно, неймовірно красиво. Просто перехоплює подих в прямому значенні цієї фрази. Arena di Verona – це ще одне визначне місце, про яке неможливо не згадати. В той вечір, коли ми були в Вероні, там відбувався грандіозний концерт. Акустику на цьому форумі описати словами просто нереально, це варто почути. Ви не забудете цього ніколи. Наш екскурсовод у Вероні – Ніколетта – це людина, що безмежно любить своє рідне місто, в якому її сім’я живе не одне покоління. Вона, корінна італійка, володіла російською мовою досконало. Розповідаючи про Верону, демонструючи її визначні місця, вона зуміла передати характер цього міста. На мою думку, в екскурсії це головне.

Приїжджаючи в Ніццу, вам здається, що ви опинились в казці. Навіть не віриться, що на світі може бути таке красиве місто. Море – просто неймовірне. Назва «Лазурний берег» цілком себе оправдовує. Люди – як і туристи, так і місцеві жителі, надзвичайно доброзичливі, привітні, всі вільно розмовляють англійською. Приїхавши в Ніццу одного разу, хочеться залишитися там назавжди, а від’їжджаючи – повертатися знову і знову. Всі ті, хто уже були там, погодяться з тим, що Ніцца – це рай на землі. Саме так. Одного чи двох днів перебування на цьому курорті катастрофічно не вистачає, адже за такий короткий проміжок часу неможливо вдосталь нагулятись вузенькими південними вуличками з безліччю сувенірних крамничок, поніжитись у теплому чистому Середземному морі, відвідати усі музеї та виставки, на які запрошують туристів та й, зрештою, просто помилуватися надзвичайно красивим заходом сонця – коли не бачиш кордону між морем і небом, а сонячне світло забарвлює все навколо себе у чаруючий ніжно-рожево-бузковий колір… У Ніцці ми провели два дні, вирішили провести день засмагаючи на пляжі і купаючись в Середземному морі. Пропонувалась екскурсія в Канни і Антіби, але ми вирішили залишитись у Ніцці. Хотілось насолодитись літнім морем і трішки відпочити від інтенсивних екскурсій. Ми побували в музеї Марка Шагала. Несподівано виявилось, що для дітей до 16 років квиток безкоштовний (пропаганда мистецтва у Франції просто очевидна).

А взагалі це чарівне, магнетичне, надзвичайно мальовниче місто залишиться у нашій пам’яті назавжди. Мабуть, кожен, хто одного разу вже був у Ніцці, захоче повернутися туди не один раз.

Наступного дня була родзинка нашого туру. Монако. Монте-Карло. Династія Грімальді. Слова тут зайві, ці назви говорять самі за себе. Ця надзвичайна країна вражає. Екскурсовод Вероніка розповіла дуже багато цікавого про князівство. Монако повинен відвідати кожен, не лише для того, щоб побачити зміну караулу біля палацу, трасу «Формули-1», вулиці, які щоранку миють спеціальним шампунем і легендарне казино, а і для того, щоб на мить доторкнутись до цього світу розкоші та шику. Це справді враження на все життя.

Ми дякуємо «Акорд-туру» за чудесний відпочинок і бажаємо всім працівникам компанії таких яскравих емоцій, які вони подарували нам!