Пройшло вже більше місяця як я з дружиною повернулися з туру “Вітраж Європи: Німеччина+Бенілюкс”. Відразу по приїзді додому – не писалося, хотілося сформулювати думки, потім подумалось – а навіщо писати… для людей, які будуть можливо читати це влітку, бо влітку, як правило, думки про сонце, пляж і море, а цей тур трохи про інше, хоча і в ньому не обійшлося без моря, навіть двох: перший раз - це Північне море, другий – це море квітів в парку Койкенхоф.

Але зваживши на те, що мої суб’єктивні думки комусь принесуть користь, вирішив все ж написати.

Отже, про все по порядку.

Критеріями вибору будь-якої подорожі для нас, як правило, є: зацікавленість тими містами та країнами, де ще до цього не вдавалося побувати, комфортність туру (неважкі переїзди, хороші умови проживання в готелях), та звичайно “підйомність” ціни. Скажу зразу, цей тур виправдав всі наші сподівання, навіть більше…

Починалася подорож для нас львів’ян традиційно … зі Львова. Але був один нюанс: раніше ми виїжджали з залізничного вокзалу в напрямку кордону, а зараз перед тим, як вирушити в подорож, заїхали на термінал-А. На мій погляд ця хороша ідея Аккорду. Особливо має сподобатися тим, хто добирався до Львова з різних куточків України: тут можна перепочити, смачно і відносно дешево підкріпитися, а так як термінал знаходиться поза містом, просто подихати свіжим повітрям. Навіть для нас ранкова кава і шматочок тортику були доречними.

Далі Чоп, кордон, обов’язкові процедури (на цей раз оперативненько)

Потім традиційна дегустація вин в Егері, і ночівля в уже традиційно знайомій будапештській Арені. Здається скільки разів бував у Будапешті, але завжди не перестаєш дивуватися привабливості цього міста і щоразу відкриваєш для себе щось нове в ньому. Гарний сонячний день зробив свою справу і цього разу: вперше побачив собор Матіяша без будівельних риштувань, вперше побував на горі Геллерта, звідки Дунай відкрився новими барвами, і прогулянка по острову Маргарет видалась романтичною, і майже рідні екскурсоводи звучали якось по-новому, і зазвичай суворі місцеві королі на пл. Героїв і добродушно посміхалися нам.

Переїзд в Дьор. Симпатичне містечко майже на кордоні з Австрією. В цьому ми переконалися, погулявши вуличками нічного міста перед відпочинком в цілком пристойному місцевому готелі.

Далі була Німеччина (транзитом через Австрію). Цього разу ми побували за якихось два дні в чотирьох містах: Кельн, Нюрнберг, Франкфурт, Регенсбург з ночівлею в Вюрцбургу. Міста водночас такі собі всі німецькі і такі різні. Відстані між містами невеликі, тому про втому говорити не доводиться. Цікаві екскурсії не втомлювали цифрами і датами, смачна кухня і навіть несподівані зустрічі зробили цю частину туру незабутньою.

І ось ми вперше в Амстердамі. Він зустрів нас насторожено, та й ми думали – що там криється за рембрандтами, каналами, червоними ліхтарями, строкатим населенням цього міста. Чесно кажучи, побачене викликало змішані почуття: від захоплення до … жалю. Але напевне такий він – Амстердам і це потрібно хоч раз житті побачити. Картинні галереї відвідати не вдалось. Не тому що не хотілось, а тому що величезні черги до них поставили б під сумнів можливість виконання планів екскурсійної програми. То ж ми вибрали екскурсію містом та подорож каналами, ввечері - квартал червоних ліхтарів. До речі, в мене особисто цей район викликав різні почуття: від чисто азартного “мені б сюди років 30 назад” до чисто філософського “про сутність людських доль”.

На другий день були сири в вітряках, оселедці в кломпах. Зі всім цим ми змогли познайомитися, подорожуючи невеликими містечками і селищами цієї країни. Але найбільше захоплення в мене викликали дві речі: квітковий парк Койкенхоф та парк мініатюр Мадуродам.

Про перший: Коли нам оголосили, що на відвідини пару дається аж 5 годин, подумав, що там робитиму так довго? Насправді ж, мене в міру байдужого до квітів парк викликав захоплення – це неможливо описати словами, це треба бачити!

А чи знаєте, де дорослі стають дітьми? Так от - це парк Мадуродам біля Гааги. Треба бачити, як відвідувачі з неабиякою цікавістю розглядають експонати в мініатюрі. Це захоплююча вистава, де все довкола пихтить, свистить і рухається, а велич і красу монументальних споруд можна осягнути одним поглядом. Тут просто супер!

А потім була Бельгія. Наш готель майже на кордоні з Францією лише підкреслював більшу дотичність бельгійців до французів, ніж до голландців, і тим більше німців. А Францію люблять всі, навіть ті, хто її не любить. Екскурсії в старовинні міста: Антверпен, Гент, Брюгге лише зайвий раз підтвердили тезу про те, що вони входять до сотні міст на планеті, в яких обов’язково потрібно побувати.

До речі про готелі. В Німеччині їх рівень не обговорюється – все клас! В Бельгії та Нідерландах - теж дуже високого, чого чесно кажучи не очікувалось перед поїздкою. А сніданки тут – це не кава з круасаном, а повноцінна кількість калорій, яких вистачає на добрих півдня.

Далі цікаве повернення додому: був Динант - прекрасне містечко в Бельгії для перепочинку, в якому все настільки зрозуміло, що не потрібно послуг професійного гіда, був Люксембург з його розміреним життям, були знову землі Баварії з ночівлею в класному готелі Мюнхена і, нарешті, Зальцбург. Все це додавало хороших емоцій і позитивних вражень. Незабутньою виявилася австрійська глибинка – Зальцкаммергут. Ті, хто бачив Плітвіцькі озера Хорватії чи італійське о. Гарда, або швейцарсько-німецьке Бодензее, знають про що я. Там теж треба побувати хоч раз в житті. І це був ніби заключний акорд нашої подорожі.

І нарешті, напевне, найважливіше - хочеться подякувати всім, хто був причетний до реалізації цього чудового проекту: керівництву та менеджерам фірми, водіям, а особливо – супроводжуючій нашої групи Марті Мальованій. Не вперше подорожуємо з “Аккордом”, кожного разу пересвідчуємося в прекрасних професійних і чисто людських якостях її працівників. Кожна наступна подорож знайомить з новими і прекрасними людьми, хоча, можливо, в цьому ми просто щасливчики…