Шістнадцять миттєвостей Літа

або «Вона зводить з розуму… Красуня Італія»

Бонджорно, всім тим, хто читає мій відгук про незабутню і таку омріяну подорож Італією! А розпочалося все ще засніженого січня, коли ми з сестрою, скориставшись послугою «Раннє бронювання», замовили тосканський тур у нашому надійному херсонському Екзотік-клубі, постійними клієнтами якого вже є декілька років.

Непомітно линув час, а на початку липня Аккорд-тур нас здивував деякою заміною подорожі вже багатьма районами Італії та на більший термін. Радощам не було меж! Ще декілька днів хвилювання щодо італійських віз, позитивне рішення, і ось ми вже у потязі Херсон-Львів. Скажу чесно, приємно вразив (на шляху до Львова) дзвінок дівчини-оператора з Аккорду з пропозицією дочекатися відправлення нашого рейсу з Терміналу-А. Тому прибувши на вокзал о 6 ранку, автобус компанії відвіз нас до терміналу, з якого ми надзвичайно комфортно і розпочали нашу подорож.

Миттєвість перша. Принаймні, досвідчені мандрівники знають, що перший день автобусного туру – це перетин кордону, нудний і нецікавий переїзд до транзитного готелю. Але з нашим керівником туру – Анною Веселовою – все вийшло зовсім інакше. Анна зустрічала всіх чарівною посмішкою, роз’яснювала, консультувала, радила, розповідала про подорож та екскурсії, майбутні плани, хвилювалася за кожного, рахувала і гроші і мандрівників, швидко поселяла до готелів, постійно вражала своєю ерудицією та обізнаністю у багатьох сферах, розважала туристів цікавими розповідями, тематичними музикою та кіно. І все це не тільки першого дня, а впродовж всієї мандрівки! А з групою, яка складалася з 25 туристів різних за віком і фахом з різних куточків України (Херсон, Нова Каховка, Кривий Ріг, Одеса, Кіровоград, Дніпродзержинськ, Шостка, Донецьк, Львів, Харків, Київ) це було надзвичайно складно! Тому подорож мальовничими Карпатами до Чопу, перетин кордону, переїзд по території Угорщини, поселення і ночівля в транзитному готелі міста Дьор пройшли як по маслу.

Миттєвість друга. Легкий переїзд. Невеличка двогодинна прогулянка Віднем з елегантним екскурсоводом Світланою. Знамениті «Melange» та «Sacher torte» і «Mozart torte» у кав’ярні «Aida» з досить демократичним цінами, Моцарт і Клімт, найсмачніший шоколад «Zotter», а також відпочинок серед віденських троянд, спостерігаючи за роботою студентів-художників на пленері, та кристально чиста вода з альпійських джерел просто на вулиці з дивовижних аква-автоматів. Таким вперше я побачила Відень! Далі ночівля у містечку Віллах в готелі, в якому у нас в номері з невідомих причин тричі зникала електрика.

Миттєвість третя. Декілька годин любування альпійськими краєвидами з вікна автобусу – і ми нарешті на півночі омріяної Італії! Курортне містечко Сірміоне, розташоване на берегах озера Гарда, зустріло нас літньою прохолодою, лінивими прогулянками туристів, буянням олеандрів та бугенвілій. Екскурсовод Ніколетта з любов’ю розповідала нам про свою малу Батьківщину. А коли частина групи відправилася до сусідньої Верони на факультатив, ми з сестрою за порадою Ніколетти із задоволенням відвідали археологічний музей під відкритим небом «Le "grotte di Catullo"» (вхідний квиток – 6 євро). Виявилося, що це стародавнє місце відпочинку заможних патриціїв, яке утопає в оливках та диких духмяних травах, а римські фрески зберегли і на сьогодні свої яскраві кольори! Прозоре озеро Гарда тут здається справжнісіньким морем!

Миттєвість четверта. Ранок нас застав у готелі середмістя Флоренції – батьківщини епохи Відродження. Готель був підношеним та дивним за виглядом і станом, здавалося, що в ньому ще зупинялися великі Макіавеллі, Данте та Леонардо да Вінчі, а ванна кімната була з віконцем у затишний флорентійський дворик. Звісно день у такому великому місті – це нічого! Зранку мали екскурсію з італійкою Євою, на жаль, через навушничок ми чули не тільки екскурсовода але й постійне прикре рипіння, тому трохи втомилися. Та все одно, побачивши деякі флорентійські шедеври, попрямували до знаменитої галереї Уффіци, квитки до якої нам люб’язно допомогла придбати Єва (вхідний квиток – 11 євро). Такої концентрації культурних надбань людства, мабуть, немає у жодному місці світу! По галереї бажано ходити з путівником та мати декілька днів, щоб все побачити. Приємно вразив багатим різноманіттям книжковий магазин на першому поверсі Уффіци – це рай для тих, хто цікавиться мистецтвом! Книжки від 5-10 і до 50-100 євро на будь-який смак, є дитячий відділ. Та взагалі, проїхавши всією Італією, слід відмітити що Флоренція – найдорожче італійське місто.

«Всі дороги ведуть у Рим!» − ввечері ми вже були у вічному місті (район «Ребібія»), де нам пощастило ночувати цілих три коротких липневих ночі. До речі у готелях Флоренції та Риму ми мали сплатити туристичний збір: близько 3-4 євро за ніч з особи.

Миттєвість п’ята. Поснідавши по-італійськи (декілька видів кави, круасани, пляцки, печиво на будь-який смак, йогурти, фрукти), ми, прослухавши від нашої Анни коротеньку лекцію про особливості громадського транспорту в Римі, рушили до історичного центру міста. Вийшовши з метро та одразу побачивши Колізей, нас радо зустріла екскурсовод Ірина (у минулому жителька Білорусі), яка досить цікаво представила нам Рим, провівши до Ватикану. Секрети дощового Ватикану (факультативна екскурсія) відкривали вже з іншим гідом – Юлією. Подорож найменшою країною світу, незважаючи на величезний натовп людей, була захопливою, а Собор Святого Петра – величним та неперевершеним! А далі листівочки на згадку рідним і близьким (0,8 євро листівка + 1,03 євро марка) з пошти Ватикану, які, до речі, надійшли до адресатів швидше, чим ми повернулися з мандрів. До речі, всі екскурсії проходили із застосуванням навушників (по іншому фізично неможливо!) з доплатою приблизно 1-2 євро.

Миттєвість шоста. Неділя у Римі була для нас вільним днем. Дехто з «одногрупників» направився до Тіволі − колиски італійського Відродження (факультатив), а ми з сестрою до вілли Боргезе. Цей похід був нами спланований заздалегідь, квитки до галереї Боргезе (13 євро за один квиточок) бронювали і купували ще в Херсоні через Інтернет. Адміністрація галереї, турбуючись про комфорт кожного відвідувача, продає певну кількість квитків на певний час. Відвідування галереї триває не більше двох годин, а всі особисті речі (у тому числі і фотоапарати) мали здати до камери зберігання, що допомогло нам повніше насолодитися неперевершеними скульптурами великого Берніні! Відвідувати галерею зручніше з путівником, який безкоштовно є у холі галереї, там же знаходиться кафетерій, туалети та книжковий магазин. Сама ж вілла Боргезе – є прекрасним парком з фонтанами з питною водою, скульптурами та озером; в парку охоче проводять неділі місцеві жителі з дітьми та своїми домашніми улюбленцями.

Ввечері Рим вмивався проливним липневим дощем, мабуть, не хотів нас відпускати…

Миттєвість сьома. … але нас вже чекав надзвичайно галасливий, динамічний, непередбачуваний, яскравий і палкий Неаполь! Неаполітанська затока, так багато разів оспівана художниками. Везувій у хмаринках. Неорганізована екскурсія з пані, ім’я якої навіть не запам’яталося. Історичний Неаполь – весь у будівельних лісах. Але: звабливе блакитне Тірренське море, білосніжні яхти і торговельні судна, легендарне кафе «Gambrinus», у якому − навстоячки, ковток міцного рістретто з таючим у роті канолі, невеличкий шоппінг та на via San Carlo − справжня неаполітанська піца на дровах (5 євро з будь яким напоєм). Далі деякі туристи – у Помпеї (факультатив), а деякі, скориставшись нагодою, − поплавати у лагідному Тірренському морі. І от морський вокзал. 18:00 – посадка на паром. 20:00 – відправлення на Сицилію. Останній зблиск маяка – орівідерчі Неаполь!

Миттєвість восьма. Ранок розпочався на паромі. Каппучино та свіженький круасан трохи зігріли душу і тіло після зимної ночі (виявилося, що на борту занадто добре працювали системи кондиціонування). Але це ніяк не вплинуло на загальний настрій – хто грівся, періодично виходячи на палубу, а хто − гарячою кавою чи міцно спав під заздалегідь припасеними палантинами (як ми із сестрою). Наші «одногрупники», які, доплативши десь 60 євро, ночували у каютах, перебували у більш комфортних умовах.

І ось: бонджорно спекотна Сициліє, бонджорно Палермо!

Екскурсія столицею острова з колоритною італійкою виявилася досить вдалою та пізнавальною. Ми побачили міський сад диковинних дерев, у якому живуть феї, головний собор Палермо з розмаїттям архітектурних стилів, величний оперний театр, відвідали віллу «Джулія».

А далі − декілька годин по Сицилії, насолоджуючись горами і морем, оливками та апельсинами, буйноцвіттям олеандрів і графікою агав за вікном нашого автолайнера. Поселення в невеличкий приватний готель із затишними номерами комуни Роккалумера і вечірній відпочинок на довгоочікуваному Іонічному морі!

Миттєвість дев’ята. Розпочавши ранок вільного дня із смачного сицилійського сніданку зі свіжою випічкою господині готелю, пршутто, фруктами, йогуртом та незмінною кавою, відправилися насолоджуватися морем. О восьмій ранку міський пляж був безлюдним (італійці чомусь довго сплять), безкоштовним і чистим з крупною різнокольоровою галькою, прикрашеною химерними узорами, яка нагріваючись сонцем, добре, як на печі, прогрівала тіла відпочивальників. Але з 11.00 сицилійське сонце ставало безжальним, тому насолоджуватися лагідним морем мали аж з п’ятої вечора. Взагалі, сієста у італійців, а зокрема у сицилійців, з 13.00 до 17.00 – це не тільки культурна традиція, але й фізична необхідність для здорового і якісного життя. Працюють лише декілька кафе та ресторанів, в яких можна безпосередньо скуштувати місцеву кухню, або взяти їжу із собою, так званий «takeaway», що вийде вдвічі дешевше (приблизно 5 євро / порція). Втішила і місцева кондитерська «Три корони», розташована на другій лінії. Там можна знайти сицилійські ласощі на будь-який вишуканий смак!

Миттєвість десята. Вільний день був присвячений морю. Дехто до вечора мав факультативну екскурсію «Сицилійські красуні – Катанія та Сіракузи», яка за розповідями мандрівників, пройшла на рівні. Ввечері − монетка в лагідне Іонічне море, щоб повернутися знов. Прощальний поцілунок медузи, який нагадує про себе ще й досі, але, якщо серйозно, то краще не ризикувати і мати при собі «протимедузний» крем або звернутися за медичною допомогою на місці.

Похід до супермаркету «Мерсі» на набережній Роккалумери приємно здивував чи не найнижчими цінами та широким вибором місцевих смаколиків: від численних сортів пасти, маслин, сира і м’яса-ковбаси до сицилійських фруктів та овочів.

Миттєвість одинадцята. Ще до світанку у номер потягло солодким духом ароматної випічки – то господиня готелю чаклувала над печивом до сніданку. Тож рано-вранці поснідавши, ми поспішили у Мессіну на паром. За 20 хвилин здолавши Мессінську затоку, попрямували в південну частину Італії, район Базиліката, де на нас чекав огляд стародавнього міста Матера. Італійська дощова прохолода. Мальовничі будинки. Церкви і цілі вулиці, прорізані в скелі з туфу. Обід в оригінальній піцерії «Ван Гог». А нас вже чекав район Апулія, Адріатика з прохолодним і ніжним морським бризом та цікава оглядова екскурсія по місту Барі з екскурсоводом Земфірою. Вразила середньовічна базиліка святого Миколая, де зберігаються мощі Миколая Чудотворця, де немає жодної різниці, хто Ви: католик, православний чи протестант, де кожен з нас мав можливість торкнутися його мощів та звіритися Святому про свої найпотаємніші добрі мрії та бажання.

Миттєвість дванадцята. Субота була щасливим вільним часом у приморському Барі. Хто відправився на факультативну екскурсію в «Альберобелло – місто з казки», а хто, як ми з сестрою ще раз відвідали базиліку, потинялися мальовничими старовинними, трохи наївними кварталами міста, де зупинився час та прийняли участь у шоппінгу в суворо геометричних Мюратських кварталах. По обіді і до вечора купалися в Адріатичному морі. Майже нічний забіг у супермаркет та ночівля в Кьєті.

Миттєвість тринадцята. Неділя була психологічно переломною – хтось вже хотів додому і борщу, хтось подальших нових вражень і пригод, а мене у дорозі застав День Народження! Тому ця неділя була святковою. По дорозі до сонячної Перуджі Аня разом з групою привітали мене чарівною листівкою – це було несподівано і дуже приємно.

Перуджа залишилася для мене трохи таємничою, мабуть, через дещо мляву розповідь екскурсовода Марії-Глорії, але разом з тим місто заворожило розмаїттям етруської архітектури, фонтанів, яскравих дахів і двориків з садами. У неділю більшість магазинчиків було зачинено навіть з відомими на весь світ «любовними» цукерками «bacci», та ситуацію виправив місцевий ярмарок біо-продуктів, де можна було скуштувати і купити: вино, оливкову олію, хліб, овочі, безліч смачних сирів тощо. На жаль, не вдалося відвідати через брак часу місцеву галерею з полотнами великого Перуджіно.

Миттєвість чотирнадцята. Ранок у студентській червоній Болоньї видався сонячним і трохи спекотним, але пішохідні арки, з давніх-давен споруджені в цьому місті, робили прогулянку зручною і комфортною. Екскурсовод-італієць з тільки йому зрозумілим гумором, з любов’ю представив своє місто, прочитав для нас невеличкі лекції з географії та історії, після яких часи, міста, епохи остаточно заплуталися в голові. Відвідавши старезний Болонський університет та трохи позаглядавши по магазинам, смакували італійською кухнею в кафе-магазині «Tamburini». Навіть, якщо Ви не зголодніли, його варто відвідати і роздивитися найвідоміші делікатеси кулінарної столиці Італії!

А попереду нас чекали переїзд і поселення в готель столиці Словенії. Орівідерчі яскрава Італія, до нових зустрічей!

Миттєвість п’ятнадцята. Маленька і затишна Любляна зустріла нас приємною дощовою прохолодою, а екскурсовод-словенець − цікавою розповіддю про своє місто. Під час прогулянки весь час здавалося, що ми його студенти, а він наш трохи суворий викладач. Вільного часу по Любляні було зовсім небагато, тому прогулявшись по місцевому фруктово-овочевому базарчику, де були навіть такі милі серцю чорниці, ожина та запашні яблука, помилувавшись кришталевими виробами Рогашки, випивши кави з пляцком і купивши на згадку шоколадку з солоним гарбузовим насіннячком, попрямували до Угорщини оздоровлюватися в озері Хевіз.

Купання в озері виявилося приємним завершенням нашої подорожі. Вхідний квиток за три години купання коштував 2600 форинтів з особи, за який можна було розплачуватися готівкою, а можна для зручності і електронною карткою з євро. Цілющі води Хевізу привели всі думки до ладу та розбудили апетит, який вгамовували вже у місцевому ресторанчику дуже смачної угорської кухні з незмінним гуляшем та паприкою. Далі ночівля у транзитному Секешфехерварі.

Миттєвість шістнадцята. Рано-вранці Секешфехервар і Будапешт проводжав українських мандрівників проливним дощем. Поспішали до угорсько-українського кордону, бо, не зважаючи на заявлені компанією час прибуття у Львів орієнтовно − 22:00-22:30, деякі туристи, як це не дивно, мали квитки на потяги з 21:00!

Та от кордон перейдено. Лунають рідні серцю звуки творів Тараса Петриненка та Славка Вакарчука – за вікном ще трохи і з’являться любі Карпати, автобус весело підстрибує по українських дорогах!

Завдяки нашій надзвичайно уважній Ані та професіоналам-водіям пану Михайлу та пану Степану у Львів ми прибули передчасно о сьомій годині вечора. До речі, наші водії досить фахово виконували свої обов’язки і це переважно гірськими дорогами, спасибі, їм за це! Але хотілося б, що б вони трохи уважніше ставилися до розміщення багажу у багажних відділеннях свого автобусу: ніяково було спостерігати за тим, коли тендітна жінка віку елегантності або дівчина понад силу затягувала свої валізи, а на все це байдуже дивився легінь-водій!

Отже за 16 днів ми проїхали приблизно 6200 км, зробили безліч фото, здобули неймовірну кількість вражень і задоволення, загалом всьоме з Аккорд-туром наша з сестрою відпустка пройшла як по нотам! Дякуємо!

Нехай всі мрії тих людей, з якими випало мені подорожувати протягом цих щасливих 16 днів обов’язково здійснюються. З побажаннями МИРУ та нових незабутніх і яскравих мандрівок, Ольга Завальнюк. м. Херсон.