Мандруйте!

Рейс 631,30.09.2017–08.10.2017

Ну що вам сказати? Був правий один із туристів, який описував свої враження від Стамбула, — сюди треба обов’язково їхати, але їхати перед Парижем, Барселоною, Римом і Віднем. Так, велике екзотичне місто, по-своєму дуже цікаве, але, як на мене, крім «розкручених» прекрасних мечетей, султанського палацу і Босфору, дивитися, по суті, нічого — це суцільний великий торговельний центр. Але це просто моя думка, моє враження від міста (можливо, я не там була й не там ходила?) — вам, можливо, дуже сподобається. Просто я виходжу з того, чи приїхала б я сюди ще раз? І скоріше всього — ні, краще поїхати знову в Париж–Рим–Барселону і ще «кучу» давніх європейських міст зі своєю неповторною атмосферою і архітектурою. Але, повторюся, з’їздити в Стамбул хоч один раз треба — побачити на власні очі Айя-Софію, візерункові мечеті, розкішний султанський палац (який жаль і яка досада, що там не можна фотографувати!), багаті базари зі спеціями й солодощами, «відвідати» Роксолану й послухати муедзинів (особливо «рада» була його чути о п’ятій ранку).

Цікаві й інші екскурсії на цьому маршруті — запам’ятався замок Пелеш і парламент у Бухаресті. Заявлене «Акорд-туром» «Лазерне шоу» у Велико-Тирнові (як і писав уже попередній турист) — фейкова екскурсія: ніхто не буде влаштовувати це шоу спеціально для якихось окремих туристів (теоретично така екскурсія може відбутися, якщо ви попадете в Болгарію в дні якого-небудь великого свята, та й то: платити 16 євро за що? За трансфер на якусь оглядову площадку?)

Щодо екскурсій. Можу порекомендувати таке: замовити екскурсії в Парламент у Бухаресті, Айя-Софію+Цистерна Базиліка в Стамбулі та замок Пелеш (і то тільки через те, що в Айя-Софію довжелезні черги до кас, і стояти годину на сонці за квиточком якось мало приємно, а у Парламент «індивідуальних» екскурсантів не пускають та й «бродити» в Бухаресті, як на мене, особливо ніде, на музеї часу не буде, а інше можна побачити під час оглядової екскурсії), інші ж факультативні екскурсії «пройти» самостійно. Врахуйте ще й те, що, крім плати за саму екскурсію (з Акорд-туром), доведеться оплатити ще й вхідний квиток, а це загалом чималі суми «набігають» (наприклад, Парламент — вхідний квиток 9 євро, Айя-Софія — 10 євро, Базиліка — 5 євро, палац Топкапи — 10 євро, палац Долмабахче — 10 євро, замок Пелеш — 9 євро, замок графа Дракули — 9 євро, акваріум у Стамбулі — 13 євро).

Екскурсії в Арбанаси як такої у нас не було, бо ми ночували у цьому селищі, й перед сніданком просто «пробіглися» його вуличками (на жаль, музей був ще зачинений). Як окрема екскурсія за 18 євро? Ні. За «Турецьку баню» і «Turkish night» нічого не можу сказати — не була і не знаю, чи був там хтось із нашої групи.

Автобусно-пішохідна екскурсія «Турецький діамант — Стамбул» — одна з небагатьох безплатних екскурсій на цьому маршруті. «Мінус» цього заходу — відвідини шкіряного торговельного центру. Згаяли «кучу» часу, безцільно пробродивши майже годину залами магазину (рівень цін: середня дамська сумочка коштує 200 доларів (інші ж товари (шкіряні пальто й куртки) мене зовсім не цікавили); мене, наприклад, «жаба задавила», і я вирішила, що за таку ціну й в Україні можна купити не гіршу сумку, а ці 200 баксів краще витратити на ще якусь подорож. Забігаючи наперед скажу, що в болгарському Несебрі я бачила набагато дешевші й цікавіші жіночі сумки, і не купила я там «омріяну» сумочку через банальну причину: перед цим встигла витратити готівкові леви, а з банківськими картками ці маленькі лавочки-магазинчики не працюють, та й часу було вже обмаль). Порада «Акорду»: можливо, вже час «зав’язувати» з цим шкіряним центром (на мою думку, мода на ці шкіряні пальто-куртки вже пройшла)? Якщо вже так необхідно відвідувати якесь підприємство, то, можливо, краще на якусь державну трикотажну фабрику заїжджати?

«Морська прогулянка на кораблику Босфором» — одна з екскурсій, яку можна «провести» самостійно, вийде набагато дешевше. Кораблики відправляються з пристані зліва від Галатського мосту (там же й квитки можна купити в офіційного перевізника, їхня вартість — 15 турецьких лір, або 5 євро, або 5 доларів), починаючи з 10 ранку (можливо, влітку й раніше, ми були на початку жовтня). Дістатися до цього мосту (а наш готель «All seasons» (до речі, гарний готель з розкішними сніданками) був розташований по маршруту трамваю Т1, що дуже зручно) краще всього саме трамваєм (зупинка Eminӧmü), одноразовий квиток коштує 5 лір (з Істамбулкартою буде дешевше, ще й у деякі музеї можна буде потрапити). А ще краще за ті ж самі 15 лір відправитися на Принцеві острови — це буде й морська прогулянка, й відпочинок на острові (я особисто там не була, оскільки пізно про цей маршрут дізналася, але, за розповідями нашого екскурсовода, там варто побувати, і це буде краще, ніж просто бездумно Босфором плавати). Кораблики на ці острови відправляються з пристані Кабаташ (Kabatas) — це остання зупинка трамваю за маршрутом Т1 (правда, Інтернет «каже», що туди можна дістатися і від Галатського мосту — треба уточнювати).

На «п’ятачку» біля цього мосту є підземний перехід на інший бік вулиці — можна таким чином легко потрапити на відомий Єгипетський базар. Там можна купити, зокрема, східні солодощі (чималий вибір + дегустація), які вам упакують у картонну коробочку + зверху ще гарний пакувальний папір — вийде смачний подарунковий набір для родичів чи колег. До речі, я там без проблем розплатилася гривневою банківською карткою.

До мечеті Сулеймана та гробниці Роксолани (екскурсія «Слід великого кохання») можна також спокійно дістатися самим, заощадивши таким чином 18 євро. Я, наприклад, добиралася до Сулейманії від зупинки трамваю «Laleli üniversite». Якщо стати лицем до університету, зліва побачите вуличку — нею, нікуди не звертаючи, спокійно потрапите до цілі. Йшла я туди, не поспішаючи й роззираючись навкруги, хвилин 40, молодші ж дістануться швидше. Справа від мечеті — захоронення, в кінці них — гробниці (окремі), де поховані Роксолана й Сулейман. Одна порада: бажано мати взуття, яке не треба шнурувати, бо і в мечеті, і в двох гробницях треба роззуватися, й трохи «дістає» весь час шнурувати-розшнуровувати кросівки.

Палац Долмабахче. Дуже рекомендую — розкішний палац («мінус» — не дозволяють фотографувати). Дістатися до нього самим можна трамваєм Т1 (кінцева зупинка Кабаташ), далі пройтися хвилин 10 вздовж набережної. У палац пускають лише у складі екскурсії, можна просто купити вхідний квиток і приєднатися до якоїсь групи (хай навіть не російськомовної), заощадивши ще 18 євро. Палац Топкапи порівняно з Долмабахче дуже «програє» за багатством інтер’єру і «наповненням».

Екскурсія «Замок Пелеш і замок графа Дракули». У «Дракули» дивитися немає на що. Краще гроші за вхідний квиток у цей замок (а це 9 євро) витратити на «право» фотографувати в замку Пелеш (скільки це коштує точно — не знаю, але я «обзавидувалася», дивлячись на «японську» групу, яка йшла перед нами і «фоткала» все підряд — там дуже красиво; і марно сподіватися, що ви якось схитрите й сфотографуєте — «наглядачі» музею дуже пильно за цим слідкують і зупиняють всі спроби й, як «лякають» екскурсоводи, можуть навіть відібрати фотокамеру + скрізь відеонагляд). А замість відвідування цього «дракулівського» замку із вузенькими середньовічними кривими сходами, на яких заледве можна розминутися з юрбою туристів, і з мінімумом раритетних експонатів можна просто самим побродити у парку.

(До речі, про плату за екскурсії. Останнім часом я все менше розумію, що входить у ціну екскурсії, заявлену «Акордом». Наприклад, на одну з екскурсій ми діставалися трамваєм (наш супроводжуючий, правда, розрахувалася за нас за проїзд «Істамбулкартою» — хай це буде навіть 4 ліри =1,5 євро. На що йде решта 16 євро? Невже на екскурсовода, який в Айя-Софії екскурсію провів, весь час обмінюючись із кимось sms-ками? Якщо в групі 20–30 чоловік, то це вийшло б 300–450 євро — чи не забагато для екскурсовода? Тим більше, що ще й за вхідний квиток треба самим платити. Була б менша ціна, то туристи більше замовляли б екскурсій, більшим був би і прибуток туркомпанії.)

Якщо будете зупинятися в Несебрі біля супермаркету, щоб запастися продуктами на дорогу, зверніть увагу на сирний відділ: там можна було купити французькі сири за помірну ціну (емменталь, наприклад, коштував тоді близько 3 левів за 250 г). Наш екскурсовод ще порекомендувала спробувати болгарську «Лютеницю» (3,60 лева за 0,5 л банку) — доволі цікаве й смачне пюре з печеного перцю та різних овочів (не «супер-пупер», але для смакового «досвіду» можна купити (але потім не підраховувати, скільки ця баночка коштує в гривнях — на той час 1 болгар. лев вартував майже 16 гривень). До речі, під час екскурсії Несебром заплановане відвідування спеціалізованого магазинчика з різними винами, кремами, милом та іншим «добром», де вам запропонують продегустувати (а потім і купити, якщо забажаєте) різні вина. Поставтеся до цього з обережністю: як виявилося, те вино, яке я купила, дуже відрізнялося від того, яке я там куштувала, — це мені особисто так «пощастило», чи це звичайний обман туристів? Оскільки туалети в Несебрі дуже дорогі (як на наші гроші) — 1 лев, то в цьому магазинчику можна безплатно туди сходити (майже як «бонус» за куплені там крем та мило).

Про готелі. 1-й день — «Trotus» в Онешті (Румунія). Не знаю, скільки «зірочок» має цей готель, але в нашому номері не було мила — ні звичайного, ні рідкого, лише сам шампунь. Моя порада: перевірте зразу постіль. Ми заселялися в готель десь о 23 годині (до речі, в програмках написано: «Поселення в готель. Вільний час». Який вільний час о 23?), тому «верхнє» світло не включали, користувалися лише малопотужними настільними лампами, і я тільки вранці помітила на простирадлі якісь підозрілі плями. Запитання: чи міняли постіль взагалі? Я раніше цим ніколи не переймалася, але надалі зразу намагалася зазирнути під ковдру й все перевірити.

2-й день. Із Онешті до Бухареста доїхали за 4 години. Ввечері переїхали через Дунай — і ми вже в Болгарії. Ночували в знаменитому місці — селище Арнабаси. Нормальний готель, а ще кращий його дворик із різними «прибамбасами» і тваринками. Не полінуйтеся, встаньте на годину раніше й «пробіжіться» вуличками заради цікавості. Сніданок тут нормальний, «стандартний»: омлет, м’ясна нарізка, квасоля, різні сири, джем, йогурт (чорного чаю, правда, не було — лише ромашка з м’ятою).

3–6-й день. Стамбул. Готель «All seasons». Як на мене, найкращий готель на маршруті: розміщений неподалік трамвайної зупинки, дуже смачні різноманітні страви на сніданок (а випічка яка смачна!), у номері — холодильник, чайник, фен, не кажучи вже про мило й шампунь. Будьте уважні: у «барі» всі напої платні, навіть звичайна вода.

7-й день. Болгарія. Русе. Готель «Cosmos» (3*). У номері був холодильник, фен, але не було чайника. Сніданок, напевне, був стандартним, не запам’ятався.

8-й день. Румунія. Пояна Брашов. Готель «Монтеран». Розміщений у дуже гарному місці, але нам не довелося це побачити й насолодитися — завадив дощ, густі хмари, нічого не було видно. Сам готель «так собі» (можливо, не всі будиночки однакові, але в тому номері, де ми ночували, не було ні холодильника, ні чайника, опалювальна батарея не регулювалася, у ванній кімнаті — одне мило на двох). Зі сніданком ще краще. Ввечері, коли ми заселялися, у ресторані гуляли весілля. То вранці мені здалося, що на сніданок нам дали ті закуски, що залишилися від весілля + напівгарячий чай у звичайних термосах. Якось це все «не дуже» гарно сприймалося, хоча я не така вже й вередлива.

P. S. Вкотре переконуюся, що до поїздки потрібно готуватися. Виявляється, в Стамбулі в 1855 році помер Адам Міцкевич, на його честь у будинку на вулиці Татлі Бадем Сокак № 23, де він жив, відкритий музей (у підвалі знаходиться і символічна могила поета). Перпендикулярно цій вулиці проходить вулиця, яку назвали на його честь (у Стамбулі — вулиця Міцкевича!).

Мандруйте!