Я давній прихильник Акордів, з якими об’їздив майже всю Європу. Ковід надовго зупинив ці подорожі. Тож коли знову з’явилась можливість мандрувати, гріх було нею не скористатись. До того ж саме балканські країни я раніше «передбачливо» не відвідував. Рейс 883,30 квітня-4 травня. Керівник Кашина Ірина. Незвична для решти Європи кількість прикордонних перетинів і нарешті ми в Скоп’є. Символічно, але це було в Страсну суботу. Як християни в цей ще скорботний день вже відчувають наближення Воскресіння Христового так македонці відроджують свою самобутність від зазіхань сусідів. (До речі, жили ми в готелі «Амбасадор» який розташований за кілька десятків метрів від церкви святого Климента Охридського - головного храму Македонської Православної Церкви, кожна згадка про яку в російськомовних джерелах супроводжується нагадуванням про її не канонічність. Вражаюча аналогія з УПЦ КП, попередницею ПЦУ). Давне місто в пошуках своїх коренів. Рим? Греція? Візантія? Болгарія? Сербія? Зрештою хто такі самі македонці - слов’яномовні греки, болгари, серби чи цілком окрема нація? Крім цих православних є ще мусульмани – албанці. І землетруси, які не раз майже дощенту руйнували місто. В останнє це було 1963 року. То ж пам’ятники старовини за винятком турецького кварталу не дуже збереглись. Саме сюди і варто завітати в першу чергу. Ще цікавий видний звідусіль Міленіумський хрест на горі Водно (Водяниста). В Скоп’є безліч гігантських пам’ятників відомим і не зовсім людям, коні, леви, частина яких схожа на не дуже вдалі копії всесвітньовизнаних скульптур… Co za dużo, to niezdrowo. Можливо з часом цей на погляд більшості кіч і перетвориться на родзинку міста на кшталт Ейфелевої вежі. Принаймні мені доводилось зустрічати туристів, яким це подобається… Зрештою в Македонію (за винятком Охріду) як в Швейцарію варто їхати не за архітектурними дивами а за красотами природи. Першу ми за цінували в той день. Каньйон Матка – заворожуюче чарівна долина річки Треска з створеним греблею ГЕС озером, що нагадує норвезькі фіорди, і майже не дослідженими печерами. Найвідоміша з них Врело (Гаряча) – одна з найбільших в Європі і світі з триметровим сталагмітом «Соснова шишка» та півкілометрової глибини озером.
Наступного дня ми вирушили в Охрид. Сам шлях з його гірським серпантином нагадує дороги Північної Італії і по праву може вважатись окремим пунктом програми подорожі. Шкода лише що вид з вікна автобуса не надто піддається фотографуванню. Проминувши кілька мусульманських сіл в’їжджаємо в «слов’янський Єрусалим», місто 365-ти церков з чудовими зразками давнього іконопису яке разом з Охридським озером чудовий вид на яке відкривається з Самуїлової фортеці занесено до списку ЮНЕСКО. Прикордонне з Албанією високогірне прісне озеро з чистою прозорою водою оточене зеленими горами з білосніжними вершинами і є улюбленим місцем відпочинку македонців. В Македонії досить часто можна почути що не все зроблено для перетворення країни в туристську Мекку. Як на мене, найбільше країні не вистачає доброго промоушна. Масивна і високоякісна реклама впевнений дозволила б країні суттєво потіснити грандів туризму.
Далі був останній день нашої подорожі і була Сербія. Белград з його фортецею і парком Калемегдан над злиттям Сави і Дунаю а також збереженими руїнами – пам’яттю останньої війни на Балканах. Сербські Афіни - Столиця Воєводини Нові Сад. Якщо про Белград кажуть що тут зустрічаються Схід і Захід то Воєводина це місце зустрічі південнослов’янських Балкан з Австро - Угорським світом. А в ній Сремські Карловці - важливий релігійний цент для Сербської і Росіської православних церков. Але нам значно цікавіше було в винному погрібі з дегустацією оригінального продукту
Щира дяка Ірині, нашим водіям Петру та Ігорю, всім екскурсоводам, які допомагали нам полюбити ці місця, постійним моїм організаторам поїздок з запорозької фірми «Меморі Тур» ну і звісно самій агенції Аккорд Тур.
0
9
