Чаруючий акорд

Погожий літній вечір в Будапешті,

Кораблик в чорній оксамитовій воді.

Мереживо мостів, ажурні білі вежі

Купаються в Дунаї, наче лебеді.

І б’ється серце древньої Верони

У такт з серцями всіх закоханих Землі.

А звичний світ, неначе в вирі, тоне

В сумнім безумстві геніального Далі.

Монако, Ніцца… білих яхт гірлянди,

І Монте-Карло витончений шарм.

І нотки ірису із свіжістю лаванди

Сплітає в казку неповторний Фрагонар.

Велична Барселона не дає забути,

Що з нами Бог завжди – у радості й біді,

І віра і любов, і всіх гріхів спокута –

У незавершеному храмі Гауді.

Вид на Венецію із елегантної гондоли,

І бірюзові хвилі тихо б’ються в борт,

І золотий пісок на пляжах Лідо ді Єзоло –

Усе злилось в один чаруючий акорд.

     Все склалось вдало з самого початку. Кордон перетнули швидко. Встигли погуляти Будапештом. А потім - прогулянка на кораблику по Дунаю. Почалась вона, коли було ще світло – пінні хвилі за кормою, шампанське. А назад ми поверталися вже поночі – Будапешт чарівний у вечірніх вогнях.

     Нічний переїзд до Італії. Знайомі розпитували, як я перенесла нічні переїзди. Звичайно, це не найкомфортніші моменти у турі. Але так, як це моя друга подорож з «Акорд-туром», я була до них готова. І можу сказати: «Не такий страшні нічні переїзд, як ними лякають».

     Ранок зустрічали вже у Вероні. Гігієнічні процедури на заправці: чисто, комфортно, але черга. Поснідати можна було тут же. Великий вибір бутербродів, салатів, які можна взяти з собою. Все свіже, смачне.

     Верона: старовинні мури, дворик Джульєтти, пам’ятник Данте, міст Скалігерів, замок Кастельвеккіо, захоплююча розповідь пані Наталі.

     Ми потрапили до Верони під час проведення оперного фестивалю «Арена ді Верона». Біля античного амфітеатру величезні декорації до оперних шедеврів Джузеппе Верді – «Аїда» та «Трубадур». Приємно було дізнатися, що у цьому році на головні ролі у «Трубадурі» були запрошені наші земляки – Ганна Нетребко та Юсиф Эйвазов.

Цікаво було спостерігати за роботою школи Мадоннарі (малюнки на асфальті).

     На озері Гарда я вже була, але не могла собі відмовити у розкоші знову зануритись у його бірюзові води. Замок Скалігерів, далекі Альпи, аромат мирту та рододендронів, легкий шум прибою. У таку спеку не позаздриш тим, хто не поїхав з нами і залишився в Вероні. А ще, я майже цілий рік чекала, коли зможу знову поласувати неперевершеним морозивом у Сірміоне.

     Нічліг в Hotel Lux Alessandria: затишно, комфортно, смачний сніданок. І знову в дорогу. Тепер уже до Франції. Звичайно, шлях неблизький, але пролетів він майже непомітно: цікаві розповіді гіда, фільми, можна було читати книгу, дрімати. Але найбільше задоволення я дістала від чудових пейзажів за вікном автобуса. Вони захоплювали своєю незвичністю, створювали настрій. Зробила багато фотографій, і частина з них, незважаючи на скло вікна і рух автобуса, навіть вийшли вдалими.

     Парфумерна фабрика Фрагонар виявилась, зовсім невелчикою. На першому поверсі виробництво, а на другому можна купити готову продукцію. Цікаво було поглянути на обладнання та натуральні компоненти: ладан, боби Тонка, пачулі, корені ірисів. І неймовірно багатий вибір парфумів, мила, косметики, масел. Навіть тим, хто нічого не купував, подарували крихітні флакончики туалетної води з ароматом лаванди.

     А далі – красуня Ніцца. Хотілось би, щоб екскурсія була трохи довшою. Після екскурсії можна було залишитись на пляжі. Але на нас уже чекає Монако і Монте Карло. Враження: архітектура, море, яхти, казино, казково, розкішно, вишукано, дорого. Одним словом – сподобалось. До холу легендарного казино Монте Карло можна зайти безкоштовно, сфотографуватись біля величезної рулетки з такими ж величезними фішками. Вхід до першого ігрового залу і ставка10 євро.

     Ночівля в Авіньйоні. І через Прованс до Емпуріабрава. Її ще називають каталонською Венецією: прекрасні рукотворні канали, будиночки, ніби з цукрової вати, квіти, пальми, чудовий пляж.

     А всі, кому жаль витрачати час на пляжі, їдуть до Фігераса у театр-музей Сальвадора Далі. Дуже цікавою була розповідь екскурсовода пані Крістіни. Не люблю Далі, але поїхати було варто. Зробила для себе відкриття, що Далі був не просто епатажним художником-сюрреалістом. Він був ще й генієм реклами.

     Переїзд до Ллорет-де-Мар та поселення в найкращому в цьому турі готелі «Марія дель Мар». Люб’язні російськомовні дівчатка на ресепшн, затишні комфортні номери, вид з балкону, басейн, неймовірно смачні сніданки та вечері. Чудове місто, безліч сувенірних крамничок, шикарні пляжі, бірюзова вода Балеарського моря.

     Один день в Барселоні – це дуже-дуже мало. Майже не було зупинок на фото паузи. Та, не зважаючи ні на що, Барселона прекрасна. Завдяки розповідям пана Геннадія, зовсім по іншому сприймається творчість Антоніо Гауді: будинок Міла, будинок Бальо, парк Ґуель і, понад усе, Храм Святого Сімейства. Приємно спілкуватись з людьми, закоханими у свою справу.

     Тосса-де-Мар – прогулянка морем на катері, мальовничі береги, шикарні вілли, рибки під прозорим днищем катера, старовинна фортеця, маяк, вузенькі вулички древнього міста, пам’ятник Аві Гарднер, пляжі під синім прапором, сувенірні крамнички. Тут вирощують корковий дуб, тому багато сувенірів із корка, в тому числі, гаманці, сумочки, рюкзачки.

     Переїзд до Венеції. У Венеції була минулого року, тому залишилась поніжитись на золотому пісочку Лідо-ді-Єзоло. Знову пляж під синім прапором. Синій прапор – це знак відповідності пляжу міжнародному сертифікату, який враховує 35 різних критеріїв. Таких як: бездоганна якість води; ефективність каналізаційної системи та очисних споруд;

роздільний збір відходів; якісний сервіс та багато іншого. Пляж дійсно чудовий.

     Переїзд до Будапешту. Нічліг в готелі «Канада». Долина Красунь, дегустація вина в Егері. Вчасне повернення до Львова.

     Дякую всім, хто був причетний до організації цього туру, за таку насичену, цікаву, комфортну подорож, за професіоналізм, яскраві незабутні враження та хороший настрій.