Здійснилася давня мрія - відвідати всесвітньовідомий парк тюльпанів Кекенхоф

У 2023 році здійснилася давня мрія: відвідати всесвітньовідомий парк тюльпанів «Кекенхоф». Дане прагнення, очевидно, було у всіх 38 членів нашої групи. Все інше, що пропонувалось в «акордівському» турі, стало приємним додатком для мандрівників у важкий і напружений час війни з росією.

Шість діб – невеликий термін для далекої поїздки (більше 3 тис. км). Тому туристичні агенти мають пояснювати своїм клієнтам, як раціонально організувати свої дії під час пересування Європою. Спасибі чернівецькій фірмі «СВ-тур» на чолі з Галиною Виноградовою, яка для чернівчан надає правильні орієнтири використання часу і сил в автобусному турі.

Другий фактор авто-подорожі – керівник групи. Оцінка – п’ятірка. Чітка і визначена робота без зайвих сентиментів. Настя – молодець. Результат полягав у тому, що нікого не очікували, ніхто не запізнювався і не блукав по містам відвідування. Лише одне зауваження по екскурсії в Роттердам, що призвело до приїзду наступного дня в Дрезден о 16-00.

Водії Юрій та Іван сумлінні та акуратні. Автобус старий, відеотехніка хромає, але чистота зранку в автобусі вражала. Весь безлад, який залишали туристи ввечері, скасовувався, сміття прибиралось. Приємно.

В даному турі повезло з компанією в автобусі. Це відразу розвило мою майстерність організувати чудову п’янку під час пересування. Вся горілка і коньяк були випиті разом з додатковими закупками шнапсу у Німеччині. Фізкультурний привіт двом Валентинам із Полтави.

Готелі в поїздці всюди хороші, а сніданок в Нідерландах найвищого ґатунку. Останній готель в Польщі подарував нам просто нормальний (без переїдання) об’єм харчування та додаткового пасажира - рижого таргана в рюкзаку, якого виявили в автобусі. Тарган був безжалісно знищений.

Зазвичай мої звіти читають приблизно 10 тисяч майбутніх туристів, а останній до Парижу – більше 100 тисяч. Така кількість здивувала, але оператори пояснили, що це пов’язано з напрямком подорожі. Можливо і ця моя розповідь допоможе весняним мандрівникам до Голландії.

Перший день туру - це перетин кордону з Польщею. Повезло. Півтори години і ми на шляху до Вроцлава. А далі «корки» по дорогам, які затримували пересування і в Польщі, і в Німеччині впродовж всього шляху на захід. Неприємно.

У Вроцлав приїхали о 17-00. Виїзд о 21-30. Це місто німецької архітектури ХІV-ХХ сторіч, але дуже схоже на Львів – місто польської архітектури тих же віків. Після виселення німців з територій Сілезії велика частина львівської інтелігенції переїхала до Вроцлава, там навіть є вулиця Львівська та знакові для обох міст пам’ятки. Наприклад, пам’ятник відомому авторові комедій Олександрові Фредру перенесений зі Львова в 1956 році. Ідеї вигнання німців з чеських і польських земель висловлював ще у 1942 році Вінстон Черчіль. Але, на відміну від тріумфальної пропаганди, звичайні люди почувалися на нових територіях невпевнено аж до кінця ХХ сторіччя.

Є у Вроцлаві одна споруда, яку не часто показують туристам. Однак вона входить до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (один з 13 об'єктів цього списку, що розташовуються в Польщі) на відміну від казкового центра міста.

У 1907 році міська влада Бреслау (тодішня назва Вроцлава) прийняла рішення відзначити сторіччя «Битви народів» під Лейпцигом (1813). Запланували велику Виставку і побудову грандіозної Зали Століття (фото додається).

У момент створення Зала була винятковим об'єктом. Вона мала купол 67 м у діаметрі, що в півтора рази перевищував купол римського Пантеону. Поєднуючи в собі піонерські інженерні та архітектурні рішення, Зала століття стала зразком для зведення пізніших залізобетонних споруд.

І, в кінці кінців, Вроцлав – це місто маленьких гномиків. Їх тут більше 300. Найбільше сподобались: той, що сидить на ланцюгу у тюрмі і пара, яка штовхає та гальмує кам'яну кулю.

Ми є досвідченими туристами і використовуємо «Акорд-тур» для своїх цілей у мандрівках (картинні галереї і церкви). Не відвідуємо навіть оплачені екскурсії. Але для звичайного туриста програма розроблена насичено і її виконання надає непоганий результат.

Другий день – Берлін. Приїзд о 14-00. Виїзд о 20-00. Часу не так багато. Для нас – це вибір між комплексом музеїв на відомому острові, або картинною галереєю старих майстрів біля «Потсдам-плац».

На даний час всі державні музеї Берліна для українців є безкоштовними. Квиток видається за пред'явленням українського паспорта. Більш того на всіх цих спорудах плюс на всіх університетах майорить тільки український прапор. Це знак поваги до наших військових, які своїм опором захищають Європу від дикунства нашого північного сусіда.

Враховуючи тривалу реставрацію Пергамського вівтаря, ми зробили вибір на користь майстрів пензля. Тим більше, що Берлінська картинна галерея входить до списку 25 найцінніших зібрань світу.

Для тих хто буде в подальшому мандрувати і цікавиться образотворчим мистецтвом наведу всі згадані 25 галерей (повтор із минулого звіту):

Франція – «Лувр» і «Д’Орсе»;

Італія – Ватикан, «Боргезе» в Римі, «Уффіці» та «Пітті» у Флоренції, галерея Брера у Мілані, галерея у Венеції;

Бельгія – королівський музей Брюсселя;

Голландія – «Рейксмюсеум» і музей Ван Гога:

Німеччина – Берлін, Дрезден, Мюнхен. Всі невеликі, але дуже насичені.

Іспанія – «Прадо»;

Англія – Національна галерея. Єдина, де вхід безкоштовний;

Австрія – Музей витончених мистецтв. Австрійці пишуть, що у них четверта галерея у світі. А де перші ніхто не повідомляє. Думаю, що «Лувр», «Уффіці», Лондон. У «Ермітажу» і «Прадо» є суттєві прогалини у часах і напрямках живопису;

США – музей «Метрополітен» (Нью-Йорк), галереї Вашингтона, Бостона і Чикаго;

Нажаль, росія – «Ермітаж», Руський музей (Петербург), Пушкінський музей, де знаходиться вкрадене «Шліманське» золото Трої, та «Третьяковка» у Москві.

Крім цих найбільших є багато досить непоганих зібрань у Чехії, Угорщині, Румунії, Польщі (там є Леонардо у музеї Чарторийських у Кракові), Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Швейцарії (один Базель чого вартий), Австрії, Нідерландах, Німеччині, Великій Британії, Канаді і США.

Виділені жирним шрифтом ті галереї, що були відвідані у амстердамському турі). І ще раз, нажаль, в Україні не має нічого подібного. Все найцінніше концентрувалось у столицях імперії.

У мене в кошику 17 із 25 галерей, а моя старша донька відвідала 22 (у залишку - Мюнхен, Венеція і Мілан). У молодшої все попереду (здається – 6).

Берлінська галерея після об'єднання Німеччини поєднала два зібрання із Західного Берліна та музею Боде. Там є Джотто, Мазаччо, Босх, Ван Ейк, Дюрер, Брейгель, Ботічеллі, Рафаель, Тіціан, Рембрандт, Вермеєр, Караваджо та ін.: тобто вся палітра світового мистецтва. Мої улюблені картини в Берліні: «Нідерландські прислів'я» Брейгеля, «Даная з органістом» Тіціана та «Джерело молодості» Кранаха. Всі за 300 млн. $ кожна і можливо вище.

Майже весь світовий Вермеєр зараз знаходиться у Амстердамі, де відбувається його експозиція в «Рейксмюсеумі» до червня 2023 року. Тому його не було ні в Берліні, ні в Дрездені. Не було Ван Ейка, Дюрера, але було представлено зібрання робіт Гуго Ван дер Гуса з багатьох музеїв світу. За винятком двох надзвичайно чутливих робіт, всі твори художника можна побачити з притаманною їм емоційною виразністю. Для цього вдалося зібрати разом 12 з 14 картин, які зараз приписуються Ван дер Гусу. Нагадуємо, що для українців вхід безкоштовний і на додаткові виставки в державних установах. Розчарував лише Дрезден, де з березня 2023 року скасували дисконт для власників українських паспортів.

Вперше за весь час мандрів ми зустріли в Берлінський галереї туристів із нашої групи: Сашу та Ірину з Харкова. Надалі всі наступні галереї ми відвідували разом. Мистецький привіт нашим харків'янам.

Неприємно вразив бруд у парку «Тіргартен» та опудало радянського пам'ятника перемоги на його центральній алеї. Однак Берлін – величне місто, воно реставрується і швидко прямує у майбутнє.

Третій день - це знайомство з Амстердамом, після ночівлі біля німецького Ганновера. Приїзд о 14-00. Виїзд о 22-00. Група у своїй більшості поїхала до штучно створених сіл Звансе Сханс та Волендам, де ознайомилась з фольклорною спадщиною голландців.

У нас в поїздках «Акорд-туру» ніколи не виникає кризи часу, бо ми раціонально зважуємо свої можливості та бажання. У вільний час пройшлись центром Амстердаму та захотіли відвідати комплекс пам'ятників «Нічна варта», присвячений 400-річчю з дня народження Рембрандта. Однак нас очікував сюрприз. Комплекс розібрали, залишивши лише пам'ятник художнику. Це наслідки «ковіду-19». Зменшення кількості туристів та неможливість сплати страхових внесків за орендовані скульптури призвели до закінчення проекту.

Деякий час витратили на катання поромами біля центрального залізничного вокзалу. Це безкоштовне задоволення. Купили сувеніри. До речі, купувати символіку Голландії краще всього в Дельфі: там вдвічі дешевше.

Ввечері відвідали «квартал червоних ліхтарів». Десять років тому я писав, що сюди треба було приїжджати ще 20 років назад: молодим, жвавим і вільним. Тепер додаємо ще десяточку. Відмітимо почуття гумору дівчат, які посміхаються парам чоловіків з жінками.

Готель в Нідерландах був вищого ґатунку, хоча розташований був за 100 км від Амстердама. Чудовий сніданок.

Четвертий день – мета нашої подорожі парк тюльпанів «Кекенхоф». Для досвідченого мандрівника це єдина річ, яку краще здійснити в складі групи, ніж робити самостійні кроки. Вас привезуть, куплять квиток і заберуть після відвідин парку. Сам «Кекенхоф» треба спостерігати самостійно і я нічого не зможу описати краще, ніж ви побачите своїми очами. Лише зауважу, що парк «Емірган» у Стамбулі може, однозначно, скласти конкуренцію Нідерландам. Там також є ріка із маленьких мускариків і два з половиною мільйони тюльпанів. Вхід в «Емірган» безкоштовний.

В подальшому туристів, які не поїхали в Гаагу, Дельф і Роттердам відвезли до Амстердаму, що нас цілком влаштовувало. Група втратила на цьому дві години. Я розумію тур в Гаагу і Дельф (це рівень Генту, Брюгге, Антверпену), але на хера їхати в Роттердам і втрачати ще дві з половиною години з 8 туристами. Як результат – виїзд з Амстердаму о 22-00 і приїзд до того ж готелю під Ганновером о 3-00.

Для спеціаліста архітектури в Ротердамі є всесвітньо відомі кубічні будинки, які поставлені на вершини та найбільший морський порт Європи. Є правда, ще одна цікава деталь: у кінці 1990-х років, коли Європейський центральний банк почав розробляти дизайн нової валюти євро, на купюрах було вирішено зобразити мости як символ зв'язку між країнами ЄС. Проблема була в тому, що банкнот лише сім (номіналом у 5,10,20,50,100,200 та 500 євро), а до Євросоюзу на той момент входили 12 країн. Щоб не провокувати заздрість та розбіжності між учасницями ЄС (кому сподобається, що їхній міст зобразили на купюрі в 5 євро, а сусідський — на 500?), вирішили намалювати просто абстрактні мости.

Малювати довірили австрійському дизайнеру Роберту Калині. Калина зобразив кожен міст відповідно до різних періодів європейської архітектури — від античності та романської епохи на купюрах у 5 та 10 євро до арт-нуво та модерну на банкнотах у 200 та 500 євро. Вийшли абстрактні зображення з незвичайною структурою та яскравими кольорами. Влада передмістя Роттердама Спейкеніссе подумала - чого добру пропадати? — і у 2011 році найняли художника Робіна Стама для втілення абстракцій у життя. Тепер копії євромостів із євробанкнот оточують житловий комплекс Het Land. Кожен із семи мостів проектували точно з зображення на купюрі. Біля кожного мосту встановлені таблички, що вказують на ракурс, з якого споруди найбільше схожі з видом на банкнотах. Беріть з собою набір купюр і спостерігайте.

А ми з Ірою і Сашею попрямували до музеїв Амстердама. Трамвай зупинився біля музею Ван Гога, який є приватним. Там відсутні дисконти для українців. Більш того, вхід до музею лише по реєстрації в «Інтернеті».

Таким чином, наш шлях простягся до державного «Рейксмюсеуму». Як же голландці віднеслись до нас! Я такої поваги до себе ніколи за кордоном не спостерігав. Без огляду речей пропустили всередину та оформили нам безкоштовні квитки до музею. А далі нас чекав найкращий момент подорожі.

В «Рейксмюсеумі» з середини лютого 2023 року до середини червня відбувається експозиція картин Яна Вермеєра. Їх всього в світі 37. За півроку угод і домовленостей амстердамцям вдалося зібрати 28 робіт. 450 тисяч квитків були продані в жовтні 2022 року за три доби для громадян всіх країн, хто встиг вчасно зареєструватись на сайті музею. У лютому 2023 року, спостерігаючи попит глядачів, «Рейксмюсеум» вирішив продовжити роботу експозиції Вермеєра до 24-00 щоденно, що дозволило продати ще 100 тисяч квитків за один день. Ясно, що у нас не було ніяких шансів. Але касир спитала нашу четвірку українців: чи не хочемо ми відвідати дану виставку. У мене з Іриною підкосилися ноги від несподіванки. Це пиздець. 14 квітня 2023 року – день нашого маленького щастя. Ми відвідали експозицію двічі, бо сам «Рейксмюсеум» зачинився о 17-00. Там ми встигли побачити «Нічну варту» Рембрандта плюс дві його картини викуплені на пару з «Лувром» у сімейства Ротшильдів за 160 млн. $, дві роботи Франца Хальса, та три маленькі картини Пітера де Хоха. До речі, «Нічна варта» все ще знаходиться в процесі реставрації.

Далі нас вигнали із музею і ми вдруге пішли спостерігати Вермеєра. Один мінус експозиції полягав у тому, що «Дівчину з перлинною сережкою» 1 квітня повернули в Гаагу. Там фактично, музей лише однієї картини і більше 40 днів не може функціонувати без свого шедевра. Щось подібне ми спостерігали в Кракові, в музеї Чарторийських, де знаходиться картина Леонардо: «Дама з горностаєм». Для українців вартість перегляду – 1 злотий.

Вечір знов провели у затишному «кварталі червоних ліхтарів».

П'ятий день – Дрезден. Приїзд 16-00. Виїзд о 22-00. Група попрямувала на екскурсію до Саксонської Швейцарії, а ми, вже в складі 6 осіб, відвідали Дрезденську галерею старих майстрів. Вартість квитка – 14 Є, без дисконтів для пенсіонерів та інвалідів. Діти до 16 років – проходять безкоштовно. Взагалі це розумно. Нащадків треба залучати до прекрасного, а «старі пердуни» можуть заплатити за свої примхи.

В галереї були майже всі її картини, крім двох робіт Вермеєра, та Рембрандта з Саскією на колінах. Такі гіганти, як «Сікстинська мадонна» Рафаєля та «Спляча Венера» Джорджоне коштують сьогодні за 500 млн. $, а перша мабуть під 1 млрд. $. Крім них є ще «Динарій кесаря» Тіціана, «Шоколадниця» Ліотара, «Вірсавія» Рубенса, «Портрет хлопчика» Пінтуріккіо два «Адами і Єви» Кранаха та чудовий набір іспанців. Галерея вищого ґатунку з пріма-експонатами світового рівня.

Поруч з галереєю в «Цвінгері» знаходиться музей фарфору. Там мене років 4 тому вразила унікальна робота з Венсенна 1749 року, що являє собою фарфоровий букет висотою 115 см. Він складається з 470 фарфорових кольорових квітів і виконаних з металу стебел і листя, схожими за своєю формою, крихкістю і розмальовкою з натуральними (див. фото).

А напроти «Цвінгера» в Дрезденському палаці-резиденції знаходиться найбагатша колекція коштовностей в Європі «Зелені склепіння» («Грюнес Гевельбе»), що охоплює період від Ренесансу до класицизму.

Часу відвідати її не було, але для туристів бажано здійснити огляд колекції в наступних подорожах. До Тегерана, де знаходиться найкраща в світі скарбниця дуже далеко, як і до москви з її «Діамантовим фондом». Лондонський «Тауер» більш доступний, але вимагає візи до Великої Британії. А тут близько і нескладно. Коштовності демонструються в двох постійних експозиціях - «Історичних Зелених склепіннях» і «Нових Зелених склепіннях». Вартість по 14 Є кожна.

В «Грюнес Гевельбе» особливо вражають три речі (див. фото):

1. Фігурна композиція «Палацовий прийом у Делі в день народження Великого Могола Аурангзеба». Вона відображає уявлення європейських монархів про пишність палацу Великого Могола. Ні курфюрст Август Сильний, ні ювелір Дінглінгер ніколи не були в Індії, тому твір створювався виключно на основі оповідань. В результаті довгої і копіткої роботи в період з 1701 по 1708 роки з'явилася настільна композиція мініатюр розміром 58 см х 142 см х 114 см, що складається з 137 людських фігур, а також тварин, прикрашених 5223 діамантами, 189 рубінами, 175 смарагдами, одним сапфіром і 53 перлинами. Цей шедевр обійшовся саксонському курфюрсту в 58 485 талерів, що дорівнює вартості самого палацу-резиденції.

2. Особливо розкішний золотий кавовий сервіз, який був виготовлений в 1697 - 1701 роках. Для його створення використовувалися такі матеріали, як золото, срібло, емаль, слонова кістка і близько 5600 діамантів. Сервіз оцінювався в 50 000 талерів – також, еквівалент палацу.

3. Дрезденський зелений діамант у 41 карат - один з найбільших діамантів у світі. Він був виявлений в Індії і своїм унікальним кольором зобов'язаний природній радіоактивності. Був куплений курфюрстом Фрідріхом Августом II.

25 листопада 2019 року з колекції невідомими були вкрадені коштовності вартістю близько 1 мільярда євро: злочинці підпалили трансформатор, що живить кілька великих музеїв у місті, в результаті чого вони залишилися без електрики, а потім забралися в приміщення музею через вікно. Вони забрали коштовності (невеликі прикраси), не зачепивши великі цінні предмети. (Я з дочкою і зятем останній раз був там за два тижні до пограбування і випадково затримався біля трьох намист з діамантів по 10 – 20 карат. Один з комплектів був ретельно і якісно оброблений, інші два були простуваті).

Дрезден – візерункове місто (бароко) і роздивлятись його в темряві не краще заняття. Для нашої групи залишився стимул відвідати «Флоренцію на Ельбі» ще раз.

Шостий і останній день подорожі – Краків. Приїзд 13-00 Виїзд о 17-00. Група відвідала оглядову екскурсію, а ми з харків'янами попіздували на пошуки «Дами з горностаєм». На даний час вона повернута до музею Чарторийських, а це фактично проходження всього центру міста з його чудовими площами та костьолами. Відвідали приміщення Ягеллонського університету, храми св. Анни, Марії, Петра і Павла, пройшлись рядами «Суккеніце», прокрокували біля Вавелю, не дійшовши до дракона. Час їхати додому. І до нових зустрічей.

Р. S. Забув про анекдот на актуальну для мене мистецьку тему картин старих майстрів.

«Турист купив в Італії цінну картину доби Відродження. Побоюючись, що на кордоні її затримає митниця, він попросив написати поверх картини якийсь нехитрий пейзаж. Приїхавши додому, турист здав картину в реставраційну майстерню, щоб там змили намальоване зверху зображення. Через деякий час йому зателефонував реставратор:

- Тут така справа... Верхній краєвид я змив, але разом із ним сповзла і картина доби Відродження. Під нею опинилася Мадонна, а з-під неї з'явився портрет Муссоліні. Продовжувати роботу чи вже вистачить?».