Тур для закоханих в Італію

Моя передостання подорож з Аккордом була самісіньким розчаруванням, але я розумію, що це не повинно бути перешкодою для нових спроб для подорожі в улюблені країни.

Впершу чергу і завжди хочу подякувати Варочку Танюшу (Восток Дніпро), вона наш провідник в усі тури, завжди тримає руку на пульсі, завжди хвилюється про нас і дбає про наш відпочинок і саме цей тур був її рекомендацією. Танюша – наш супер турагент!

Я купила цей тур як подарунок на день народження мамі, яка закохана в Італію і не зважаючи, що була в ній вже багато багато разів, не може зупинитися закохуватися в неї як вперше.

Будь-який тур стане неймовірним, якщо ти позитивно налаштований, їдеш в омріяну країну, якщо у тебе крутезний керівник групи, професійні водії і душевна група. Саме в такий тур потрапили і ми.

Керівник групи – Мошковська Таня – це професіонал з самої великої літери. Я з Аккордом подорожую більше 10 років по 2 рази на рік і лише 2-х керівників турів, в яких я була досі пам’ятаю як великих професіоналів (Сусол Юля і Богдан Гіз). Танюша також стала тим керівником, якого будеш весь час пам’ятати, дякувати за її працю і мріяти знову попасти з нею в тур. Все почалося з традиційного напередоднього обдзвону керівника групи про прибуття до автобусу. Мене вразило піклування Тані про всі дрібниці – купівля води, чітке зазначення паркування автобусу, поповнення мобільного рахунку і купа других подробиць, без яких подорож може виявитися не самою комфортною.

Починаючи багато років назад подорожувати, керівники груп були більш уважними до туристів, розуміючи, що багато з нас за кордоном вперше і нам необхідно пояснювати всі дрібниці побуту (навіть як туалетами користуватися), нюанси готелів, транспорту тощо. З часом керівники стали розуміти, що вже всі все знають і стали просто супроводжуючі групи. Таня ж повернула, принаймні мене, в часи початку моїх подорожей, бо роз’яснювала все до дрібниць. І це було незвично круто. Ми сиділи вкінці автобусу, але чули, що вона не читала інформацію про країни перебування, а розповідала про них зі знанням справи. А її розповіді про видатних українців в тій чи іншій країни – це було настільки пізнавально, захоплююче, душевно. Дякую, Таня, Вам за це! Друге, що мене вразило, це турбування Тані про нас під час сніданку, щоб ми все знайшли, всі поснідали. Заспокоювала, що в деяких готелях сніданки були не агонь. Іще раз повторюсь, у мене вже була неймовірна кількість керівників, але такої турботи за нас туристів я вже і забула коли відчувала. А коли в другий день перебування в Римі не відбулася додаткова екскурсія в Неаполь, Таня придумала нам екскурсію в Тіволі і трансфер на море, щоб наш день пройшов як найяскравіше. Музика, фільми під час переїздів і відкриття для мене пісні «Мам» Скрябіна італійською. Танюша, ми Ваші фанати і дуже вдячні Вам за наші неймовірні дні відпочинку!

Наші водії – пан Орест і пан Володимир! Ну прямо супермени, які швидко нас доставляли з одного омріяного міста в інше. А який порядок в салоні автобусу вони підтримували – ми босоніж там перебували і насолоджувалися тією чистотою. Дякую їм обом за швидкість, комфорт, гарне почуття гумору.

А тепер знову до туру по дням.

День 1. Як зазвичай день тривалого переїзду і головне успішного проходження кордону, від чого завжди залежить весь тур. Кордон ми пройшли вдало десь годин за 5, хоча для цього і зробили певний крюк, прямуючи на інший пункт пропуску, але це було того варте.

Завдяки цьому ми встигли заїхати в Краків, де було декілька варіантів його відвідування. Або вийти на околиці міста в Торговий центр, або заплатити за трансфер в центр міста, або взяти додаткову екскурсію. Враховуючи, що у Кракові ми вже енний раз, то ми вийшли біля торгового центру і десь 2 години у нас був час для шопінгу.

Протягом дня Таня нам розповідала про тур, щоб ми визначилися з додатковими екскурсіями, а ввечері ми оселилися в готелі в місті Острава (Чехія).

Рідко описую готелі, в яких проживаємо, бо тур не по готелям. Зазвичай готелі в автобусних турах посередні, а в Італії навіть нижче середнього. Але після пройдених кілометрів, без сил готовий спати майже будь де.

День 2. День також був насичений тривалими переїздами, але завдяки нам водіям, краєвидами за вікнами, а це були Альпійські містечка, луги, віадуки, ми не дуже втомилися. Тим більше був заїзд для відвідування Зальцбургу. Обожнюю це місто. Для мене воно як тістечко, вишенкою на якому є замок Хоензальцбург. Парк Мірабель, тунелі між вулицями, Моцарт повсюди… Завжди хочеться повертатися в нього знову і знову. Хоч парковка автобусу була і в новому місці, що досить далеко від парку Мірабель, але я дуже раджу в нього збігати, хоч поспіх, але це місце – МАСТ МИ. За наявності часу можна піднятися до фортеці Хоензальцбург, але менш затратніший є під’йом на оглядовий майданчик на ліфті на гору Мьонхсберг – 30 секунд і Зальцбург у ваших ніг. Головне мати на це час.

День 3. Верона – місто закоханих або закоханих в Італію. Для мене це місто як збірна міст Італії: Арена, як колізей з Риму, майдани, як у Флоренції, дух кохання як у Венеції, мощені вулички як у Мілані… Ми не пішли на оглядову екскурсію, бо вже не раз тут були. Одразу хочу сказати, що не пораджу вам жодного з гідів, бо не були на жодній з екскурсій. Ми в Італії вже не вперше, тому самі гуляли по містам, по знайомим закуткам. Тому у відгуку цей пункт я пропущу.

У Вероні у нас було дуже багато часу, щоб насолодитися її краєвидами, скуштувати смачну піцу.

Доречи, їжа Італії – про це повинна бути окрема книга. Не скуштувавши національну їжу тієї чи іншої країни, можна сказати, що ви в ній не були. Але майте на увазі, що за відвідування ресторанчиків, кав’ярень в Італії, з вас візьмуть окрему плату за посадку за стіл (від 3-х євро за людину), щоб ви розуміли, чому рахунок в чеку буде відрізнятися від цін на замовлену їжу (дякую Тані за цю інформацію).

В Італії у нас був час і можливості і ми пробували і насолоджувалися всім – піца, паста, спагеті, різотто, тартеліні, лазанья і звісно вина. Ігристі – фрезанто, просеко, ламбруско, фраголіно; настоянки і лікери – амаретто, лімончело; коктейлі – шпріц апероль, беліні; звичайні вина, хоча вони надзвичайно смачні. І одразу порада – не купляйти вина на подарунок і для себе у сувенірних лавках та на дегустаціях. Там на порядок вища ціна. Звісно там зручніше купувати після того як спробуєш, бо розумієш смак того чи іншого вина. Але в Італії і в інших країнах Європи всі вина, алкогольні напої дууууже смачні і якісні навіть за невелику ціну (від 2-х євро), тому супермаркети вам в поміч. Песто, макаронні вироби, в’ялені помідори, вино – все це гарні подарунки. Завжди казала, що краще приготувати для друзів смачну пасту з песто і подати її з вином, ніж роками дивитися як покривається пилюкою магнітік на холодильнику. Але кожному своє. Доречи, магнітікі в Римі коштують всього 1 євро.

Після прогулянкою Вероною у нас відбулась додаткова екскурсія на озеро Гарда в містечко Серміоне. Вже була в ньому давно і це був початок жовтня. Було достатньо тепло, але вже купатися не можна було. Цього разу бажаючи могли насолодитися прохолодною водичкою і разом з лебедями, їх дітками і качечками розділити цю насолоду в спеку, а спека була добряча (десь + 35). Взагалі Серміоне дуууже мальовниче містечко, море квітів на старовинних будівлях, побудованих з середньовічної цегли, вузенькі вулички, смачне морозиво… італійське курортне місто, яке треба відвідати обов’язково не і раз.

І про морозиво (джелато) – в Італії воно неймовірно смачне, але не беріть середній чи великий стаканчик чи рожок, бо воно дуже ситне і швидко тане і зазвичай більшість його просто стікає по рукам. Але морозиво Італії – це десерт, як і тірамісу, який обов’язково потрібно спробувати!

Перший день в Італії для нас став дуже насиченим, наповнений яркими враженнями, краєвидами і відчуттями)))

День 4. Ми жили недалеко від Флоренції і на потязі швидко до неї дісталися. Потяг – це єдиний доступний вид транспорту для відвідування Флоренції. Але це цікаво. Завдяки Таніному інструктажу ми всі спокійно сіли на потяг і з комфортом дісталися в найчарівніше місто Італії. Сказати, що я обожнюю Флоренцію, це нічого не сказати. Коли я вдруге потрапила в неї, а для мами це був перший раз, була дуже погана погода. Холод, вітер, злива. Не те що любоватися краєвидами, взагалі нічого не хотілося. І по приїзду додому ми друзям поскаржилися, що у Флоренції йшов дощ. Нам сказали «Ви себе чуєте? У ФЛОРЕНЦІЇ йшов дощ! Та ви самі щасливі люди, яка різниця яка погода, ви ж були у Флоренції…» Це було шосте наше відвідання Флоренції, але воно було дуже бажаним в будь яку погоду (а спека таки нікуди не ділась).

Ми не пішли на оглядову екскурсію, а одразу, поки були сили, піднялися на вежу Джотто – 414 сходів і вся Флоренція як на долоні (це коштує від 20 євро, з можливістю відвідування Баптістерію і іще одного музею). При чому раджу підніматися саме на вежу, а не на купол, бо з вежі видно купол Санта Марії-дель-Фьорі – шедевр архітектури, символ Флоренції.

Потім зайшли в Баптістерій, але нажаль стеля його була на реставрації. ЇЇ розпис вражає своєю красою, але в цьому і була задумка. Щоб люди одразу піднімали погляд догори, як до Бога.

Далі ми взяли піцу на виніс, смачне вино, квитки на автобус і, повернувшись до залізничного вокзалу, автобусом рушили на площу Мікеланджело. Це оглядовий майданчик Флоренції, звідки відкриваються неймовірні краєвиди. Доречи, в додатковій екскурсії «Флоренція – квітка Ренесансу» цей майданчик відвідується, але пішки, долаючи незначні підйоми.

Ми ж, ховаючися від спеки в прохолодному автобусі, потрапили на неї трохи з іншого боку. Море фото, милування Флоренцією, а потім влаштували пікнік в саду троянд, розташованому на схилі поруч.

Бажаючі в цей день також змогли відвідати Пізу, точніше площу, на якій розташована Пізанська вежа, базиліка. Нікого не відмовляю, цей дійсно диво світу, але мене вежа менше вразила ніж Базиліка (я була там багато років назад). Вежа і місце її розташування мені було схоже на якусь атракцію для туристів, де всі лише фотографуються, то тримаючи, то підпираючи собою вежу, то вигадуючи інші карколомні пози для креативних фото. Як мінімум 1 раз треба побачити Пізанську вежу, але для мене 1 разу було вкрай достатньо.

Стомлені, але щасливі ми знову потягом, а потім своїм чистесеньким та швидким автобусом вирушили до Риму.

День 5. Ми у Римі. Жили далеко від центру, але поруч зі станцією метро. Майже в кожному великому місті Європи є метро і кожне з них зі своїми особливостями. Римське метро не виключення, а саме її пасажири, які ведуть себе зухвало і нахабно, а головна їх мета усадити свою дупку на сидіння, не зважаючи на жінок, літніх людей поруч. От такі вони італійці, дуже люблять себе. Але це не стало перешкодою знову і знову насолодитися вічним містом, не зважаючи на неймовірну спеку (+37).

Ми знову не пішли на оглядову екскурсію, а одразу, поки були сили, пішли підкорювати купол собору Святого Петра – 40 хвилин в черзі, 10 євро вхідний квиток, підйом на ліфті, а потім 320 сходинок і ти височієш над Ватиканом, над Римом. Політавши поглядом над Римом, ми спустилися в сам собор, насолодилися його прохолодною красою і вирушили в повільну подорож Римом. Замок святого Ангела, площа Навонна, Пантеон, фонтан Треві, площа Венеції, Колізей… Цим маршрутом можна пройти за 30-40 хвилин, але ми зупинялися біля кожного з цих об’єктів, в черговий раз насолоджуючись цією багатовічною красою. Висипали в фонтан Треві всі монети, щоб повернутися, щоб закохатися, щоб збулися мрії, щоб настав Мир.

Що я раджу відвідати в Римі: Ватикан (це місце маст си), собор Святого Петра і Колізей. Розумію, що Колізей – це місце де багато років назад вбивали людей, тварин, а глядачі насолоджувалися цією жорстокістю, але іще це місце є шедевром архітектури і воно достояло до наших часів майже у повному обсязі, тому і заслуговує нашої уваги не тільки зовні, а й всередині. Відвідати Колізей ви можете і самостійно, хвилин 40 в черзі і ви самостійно оглядаєте цю велич. Щоб іще більше закохатися в місто раджу відвідати додаткову екскурсію «Вечірній Рим», бо у підсвічуванні навіть колишня буцегарня Ватикану (замок Св. Ангела) виглядає затишно, яскраво і «по домашнєму».

І не забувайте, що насолоджуватися лише очима недостатньо, Рим треба пробувати і на смак. Піцерії, ресторанчики, траторії, джелатерії тут на будь-який смак і гаманець.

День 6. День, коли не відбулась жодна з додаткових екскурсій (а ви повинні бути готові і до цього, бо додаткові екскурсії відбуваються лише коли набирається достатня кількість бажаючих, що дає економічно виправдати екскурсію). Дуже розчарувалися туристи, які хотіли потрапити в Неаполь. Була там 1 раз, місто мене не вразило. В жодному випадку нікого не відмовляю, але для мене це місто на 1 раз і повертатися туди особливо не хочеться. Але для тих, хто дуже цього прагне, скажу, що бажання рухають все на своєму шляху. Я, наприклад, так люблю Італію, що вже в 10 раз в нею потрапляю, бо завжди маю бажання і прагну його задовільнити, ну і монетки для повернення звісно працюють)))

Тому наша Таня, щоб ми не сумували у Римі (не знаю як це, але все одно дуже їй дякую) запропонувала нам відвідування Вілли д’Еесте в Тіволі і потім для бажаючих трансфер на узбережжя Тіренського моря.

Вілла д’Еесте – це така собі дачка одного з кардиналів католицької церкви 16 сторіччя. Я не дуже люблю екскурсії, бо погано сприймаю інформацію на слух, все фільмую, фотографую, а потім перечитую інформацію в Інтернеті. Але коли почула, що це вілла сина Лукреції Борджиа, я аж проснулась, бо дуже цікавлюся тим періодом історії і цією родиною. Зухвалість, амбітність, корумпованість, але на той час прогресивність родини Борджиа відчувається в кожному кутку вілли та садиби навколо неї. Фонтани, фонтани, фонтани – одна з головних ізюминок цієї вілли і парку навколо неї. Раджу для відвідування це красиве місце.

Після Тіволі ми повернулися в Рим і пішли район Трастевере. Для мене в Римі є три найулюбленіші місця – це фонтан Треві, Пантеон і цілий район Трастевере. Нескінчені траторії, море квітів, вузенькі вулички, будинки зі старенькими вікнами і обдертими фасадами, але затянутими щільним плющем, маленькі машинки і білизна, яка висить прямо над твоєю головою. Ну прямо дуже домашня Італія в одному невеличкому мальовничому району Риму. Тут не потрібна екскурсія, досить гул мапи, фотоапарату і великої валізи, щоб вмістити всі враження від побаченого).

День 7. Сан-Марино – маленька держава, маленька гора, на якій більшість її розташована, але дуже горда, велична, старовинна країна, яка рада бачити кожного туриста. Підйом на одну з найвищих точок країни займає хвилин 20 і тут важко заблукати, бо всі дороги ведуть або наверх, або вниз. Ми знову не пішли на оглядову екскурсію, а пробіглися до кожної з 3-х веж колишньої фортеці, а потім насолоджуючися мальовничими вузенькими вулицями спокійно спустилися вниз, роблячи море фото.

В Сан-Марино передбачена і дегустація місцевих вин, а в подальшому пропонують їх придбати. Але ваш вибір де це робити, за вищу плату тут, чи на багато нижчу в супермаркеті.

В цей же день ми потрапити і в нове для мене містечко Феррара. Раджу його відвідати, бо воно миле, цікаве і якесь движушне, хоча в повному обсязі ми не встигли ним насолодитися, бо в цей день вже мали достатній переїзд, який іще не скінчився. Знову повернуся до наших водіїв, завдяки яким ми забули про вираз «довгий чи тривалий переїзд». Всі наші переїзди були швидкими, а завдяки гарній музиці та цікавим фільмам, які ставила нам Таня, та які часто працювали як снодійне)), такі переїзди були іще і легкими.

День 8: О, Венеція. Знову потяг, потім катер і ми в ній – в красуні Венеції. Вперше потрапила в майже безлюдну Венецію, бо ми приїхали рано, і це були дуже дивно прогулюватися спокійно, а не нестись в потоці туристів. От в Венеції мені завжди мало часу, бо тут я люблю все – площу Сан-Марко, вежу Джотто (підйом на яку на ліфті за 10 євро займає 20 секунд заради неймовірних видів всієї Венеціанської лагуни), Гранд канал, Міст Ріалто, гондольєри і гондоли, рибний ринок, вузенькі вулички, обдерті будинки, смачне морозиво, торохтіння дзвіночків на масках, зухвалі чайки…

Якщо ви в Венеції вперше не беріть всі екскурсії, дайте собі час насолодитися побаченим.

А для Аккорда побажання зробити в Венеції 2 дні, щоб на наступний день відвідати острів Бурано.

День 9: Майже весь день транзитний, із заїздом у Долину красунь на дегустацію угорського вина та гуляшу. Люблю цю атракцію, бо вона і насичує і розслабляє і надихає повертатися в подорож знов і знов. Дякую Тані за приз, який я не виграла, але отримала за участь, було дуже приємно.

І головне диво цього дня – це проходження кордонів… 15 хвилин на угорському і 25 хвилин на українському кордонах. Це було щось! У Львів ми приїхали о 23.00 і хоч були стомлені від яскравої подорожі, але були розчулені тим, що треба її завершувати і розлучатися. А головне, нас лякав світ без Таніної щохвилинної турботи, до якої ми так звикли за 9 днів, без наших водіїв, які нас легко відвозили в омріяні місця… прийшов час ставати самостійними і планувати нові подорожі.

Подорожуйте, не зважаючи на примхи погоди, доріг, корок і тягнучок, не зважаючи на невиправдані очікування, прагніть до нових місць, містечок, міст та країн, подорожуйте заради нових вражень, знань, фото, знайомств і зустрічей (ми, доречі, зустріли трьох милих дівчат, з якими вже подорожували 4 роки назад у Францію, і були неймовірні раді цій зустрічі і спільній подорожі).